Ухвала суду № 10300748, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. К-12772/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.

Сергейчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим

на постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим

від19.02.2007 р.

та постановуСевастопольського апеляційного господарського суду

від 15.05.2007 р.

у справі№2-24/16344-2006А

за позовомДержавного підприємства Науково-виробничого випробувального центру «Ай-Петрі»

доДержавної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим

пропро скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2007 р. (суддя Г.Г.Колосова) у справі №2-24/16344-2006А повністю задоволено адміністративний позов Державного підприємства Науково-виробничого випробувального центру «Ай-Петрі»(надалі позивач, ДПНВВЦ «Ай-Петрі») до Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим (надалі відповідач, ДПІ у м. Феодосії Автономної Республіки Крим). Скасовано податкові повідомлення-рішення №001191/1308/15-2/1/0 від 24.02.2006 р., №001190/1308/15-2/2/0 від 24.02.2006 р., №001189/1308/15-2/3/0 від 24.02.2006 р., №00146/1308/15-2/1/3 від 31.08.2006 р., №00145/1308/15-2/1/3 від 31.08.2006 р., №00147/1308/15-2/1/3 від 31.08.2006 р., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. державного мита.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя О.Г.Градова, судді В.С.Голик, О.В.Дугаренко) у даній справі рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково, повністю скасовано податкові повідомлення-рішення №001191/1308/15-2/1/0 від 24.02.2006 р., №001190/1308/15-2/2/0 від 24.02.2006 р., податкове повідомлення-рішення №001189/1308/15-2/3/0 від 24.02.2006 р. скасовано в частині застосування штрафу у сумі 20.844,99 грн.. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У частині задоволення позовних вимог вказані судові рішення мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем поза межами законодавчо встановленого граничного строку, визначеного у пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р. з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон України №2181-ІІІ), тобто поза межами 1095 днів.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначений граничний строк самостійного визначення податковим органом податкових зобовязань платнику слід обраховувати з моменту здійснення порушення платником, а не з моменту подання останнім податкової декларації.

Відповідач, не погодившись із вказаними судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи. У лютому 2006 року представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість позивачем за період з 20.04.2001 р. по 22.04.2002 р.. Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ.

За результатами зазначеної перевірки 20.02.2006 р. було складено акт №615/15-2/16507244, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №001191/1308/15-2/1/0 від 24.02.2006 р., яким за затримку на 22 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового законодавства у сумі 16.195,84 грн. нараховано штраф у розмірі 10% (1.619,58 грн.), №001190/1308/15-2/2/0 від 24.02.2006 р., яким за затримку на 83 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового законодавства у сумі 1.861,16 грн. нараховано штраф у розмірі 20% (372,23 грн.), №001189/1308/15-2/3/0 від 24.02.2006 р., яким за затримку на 456 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового законодавства у сумі 45.893,71 грн. нараховано штраф у розмірі 50% (22.946,89 грн.).

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, у результаті якого їх було залишено без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу позивача у порядку письмового провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає наявності підстав для її задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.17.3 ст.17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Нормами пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 цього ж Закону передбачено право податкового органу самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що правовий аналіз зазначених норм визначає право податкового органу на прийняття рішення про застосування штрафних санкцій саме у межах граничного строку 1095 днів, законодавчо встановленого пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України №2181-ІІІ.

Викладене спростовує доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, стосовно того, що строки давності, визначені пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України №2181-ІІІ розповсюджуються лише на визначення податковим органом податкових зобовязань.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 р. у справі №2-24/16344-2006А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Рибченко А.О. Сергейчук О.А.