Ухвала суду № 103036444, 04.02.2022, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/792/22

Номер провадження 2/235/719/22

У Х В А Л А

про забезпечення позову

04 лютого 2022 року м. Покровськ

Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Клікунова А.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «К9», треті особи – приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Олійник Олег Іванович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 08.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Ларисою Михайлівною, про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «К9» заборгованості в розмірі 14685,50 грн.

Одночасно з пред`явленням позову подано заяву про його забезпечення шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №68171746 за виконавчим написом №4376, вчиненим 08.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Ларисою Михайлівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «К9» заборгованості в розмірі 14685,50 грн, та шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Донецької області Олійнику Олегу Івановичу вчиняти будь-які виконавчі дії в рамках відкритого виконавчого провадження №68171746 за виконавчим написом від 08.12.2021 року до набрання законної сили рішенням у даній справі. В обґрунтування заяви зазначено, що в січні 2022 року заявнику стало відомо, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №4376 від 08.12.2021 року, в якому вона є боржником, а також винесено постанови про стягнення з неї основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Вчинений виконавчий напис заявник вважає незаконним та винесеним з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, недотримання вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника/позивача, може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення її порушених прав, до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, зокрема, приватним виконавцем може бути винесена постанова про звернення стягнення на доходи заявника, які вона отримує за місцем роботи. Заявник також впевнена, що відповідачем та третіми особами будуть вживатися заходи із затягування судового розгляду шляхом подання до суду заяв про відкладення розгляду справи через зайнятість, карантинні заходи, впроваджені на території України через поширення коронавірусної хвороби, тощо.

Зміст і форма заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст.151 ЦПК України.

Розгляд заяви проведено в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Оцінивши підставність доводів заявника, враховуючи, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суддя доходить наступних висновків.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Отже, інститут забезпечення позову в цивільному процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 (підлягає обов`язковому врахуванню у розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З наданих заявником до позову та заяви про забезпечення позову документів вбачається, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. №4376 від 08.12.2021 року, яким з заявника на користь ТОВ «ФК «К9» стягнуто заборгованість в загальному розмірі 14685,50 грн, постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійника О.І. від 14.01.2022 року відкрито виконавче провадження №68171746, в рамках якого 14.01.2022 року приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника/заявника основної винагороди відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» в розмірі 1468,55 грн та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 500 грн.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду; право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

02.02.2022 року на розгляд суду пред`явлено позов про визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Мотивуючи такі вимоги, заявник/позивач зазначила, що такий виконавчий напис було вчинено з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно зі ст. 90 Закону України «Про нотаріат» стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до ч.3 ст.3 якого виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Заявник вважає доцільним забезпечити поданий нею позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №68171746 з виконання оскаржуваного виконавчого напису із забороною приватному виконавцю вчиняти будь-які інші дії в рамках відкритого виконавчого провадження.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа. Тобто, законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Суддя звертає увагу, що згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин, у разі задоволення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - відкрите за виконавчим написом нотаріуса виконавче провадження підлягатиме закінченню.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Отже, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг заявлених позовних вимог, вимоги співмірності виду забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні із предметом позову, з огляду на те, що обраний захід забезпечення позову передбачений ст.150 ЦПК України та виконавче провадження за виконавчим документом відкрито, суддя доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні може утруднити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у разі його задоволення, а тому заява про забезпечення позову в цій частині підлягає задоволенню.

Підстав для застосування забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю вчиняти в рамках відкритого виконавчого провадження будь-які інші виконавчі дії щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса не вбачається, адже вимога щодо заборони вчиняти такі дії спрямована на майбутнє, а вчинення певних дій у майбутньому не передбачено.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення відповідно до ст.154 ЦПК України також не вбачається.

Керуючись ст.ст. 149, 153 ЦПК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №68171746 з виконання виконавчого напису №4376 від 08.12.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Ларисою Михайлівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «К9» заборгованості в розмірі 14685,50 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі №235/792/22.

В іншій частині заяви відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову на виконання ч. 2 ст. 157 ЦПК України одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими ст.ст.354, 355 ЦПК України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.11 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя А.С. Клікунова