Ухвала суду № 10303576, 01.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7727/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименною Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати рішення ДПІ у м. Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 1002622343/0/23-235 від 06 листопада 2008 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач здійснював виїзну торгівлю без отримання торгового патенту на кожне місце торгівлі.

Під час судового засідання представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку в судове засідання свого представника не забезпечив.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» суд першої інстанції виходив з того, що позивач не здійснював торгівельну діяльність з автомобілів, тому не був зобовязаний придбавати торговий патент на кожен автомобіль.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне було проведено планову виїзну перевірку Рівненської філії ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» з питань дотримання вимог податкового, та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2008 року, про що складено акт № 1484/23-400/23308516 від 29 жовтня 2008 року.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивач здійснював реалізацію за готівкові кошти продукції із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, які згідно реєстраційних посвідчень зареєстровані на виїзну торгівлю та використовувалися на автомобілях. У звязку з цим податковим органом було зроблено висновок про те, що ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» здійснювало виїзну торгівлю. Оскільки на кожен автомобіль позивачем торговий патент не придбавався ДПІ у м. Рівне було застосовано до позивача санкції, передбачені ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

На підставі акту перевірки № 1484/23-400/23308516 від 29 жовтня 2008 року відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 1002622343/0/23-235 від 06 листопада 2008 року.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та просить його скасувати з огляду на те, що в автомобілях через реєстратори розрахункових операцій проводилися розрахунки за договорами поставки, а безпосередньо торгівля в автомобілях не здійснювалася.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Поняття торгівлі також визначене у абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» - будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.

Судом встановлено, що ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» здійснювало торгівлю шляхом укладення договорів поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із наданої позивачем типової форми договору поставки між сторонами договору було передбачено таку форму розрахунків, як передача готівки у момент здійснення поставки.

З огляду на те, що розрахунки за договором поставки здійснювалися безпосередньо у автомобілях позивача, відповідачем було зроблено висновок про те, що такі автомобілі є місцем торгівлі.

Однак, поняття «місце проведення розрахунків за договором постави» не є тотожним поняттю «місце торгівлі».

Торгівельна діяльність передбачає не лише передачу товару (роботи, послуги) і їх оплату, а й укладення договору (усного чи письмового).

Особливістю договору поставки є те, що місце укладення договору та місце передачі товару і його оплата не збігаються.

За договором поставки передумовою здійснення операції, яка передбачає передачу прав власності на товари, є укладення договору поставки. Поставка товару і його оплата є похідними операціями.

У звязку з цим на думку колегія суддів місцем торгівлі (згідно умов договору поставки) слід вважати саме місце укладення такого договору. Відповідно, місце передачі придбаного за договором поставки товару та місце його оплати не можуть вважатися місцем торгівлі.

Як було встановлено судом першої інстанції позивач здійснює реалізацію товару шляхом укладення договорів поставки, згідно яких продаж здійснюється шляхом приймання замовлень на доставку через торгових представників. В момент виконання заявки в офісі магазині на кожну партію товару оформляються товарно-транспортна накладна та податкова накладна. В автомобілях здійснюється лише оплата поставленого товару.

З огляду на те, що в автомобілях не відбувається безпосередньо укладення договору про передачу покупцю товару у власність, колегія суддів вважає, що автомобілі позивача не є місцем здійснення торгівельної діяльності у розумінні ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Отже, думка відповідача про те, що позивач зобовязаний був придбати торговий патент на кожен автомобіль не відповідає вимогам ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», відповідно штрафні санкції до ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» застосовані неправомірно.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення ДПІ у м. Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 1002622343/0/23-235 від 06 листопада 2008 року є протиправним і підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що торгівля продукцією відбувалася безпосередньо в автомобілях, оскільки розрахункові операції проводилися через реєстратори розрахункових операцій, що зареєстровані в ДПІ м. Рівне на виїзну торгівлі.

Колегія суддів вважає, що факт проведення готівкових коштів, отриманих за договором поставки, через реєстратор розрахункових операцій, який зареєстрований на виїзну торгівлю, не свідчить про позивачем виїзної торгівлі.

Крім того, використання реєстратора розрахункових операцій не за призначенням, вказаним у реєстраційному посвідченні не є предметом даної справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Рівне не спростовують висновки суду першої інстанції, викладених в постанові від 06 липня 2009 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 05 липня 2010 року.