Ухвала суду № 10303505, 17.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року справа №2а-193/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Горбенко К.П.

суддів Юрченко В.П., Лях О.П.,

при секретарі Ольховій О.В.,

за участю представників позивача Портнової О.В., Гейко І.Х., Степаненко О.А.,

представника відповідача Басакіна В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року по адміністративній справі за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит" до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, визнання факту завищення податкових зобовґязань та факту бездіяльності посадових осіб,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, визнання факту завищення податкових зобовґязань та факту бездіяльності посадових осіб.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року у справі № 2-а-193/09/1270 позовні вимоги задоволені частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000232342/0 від 11.04.2008 року по донарахуванню податку на прибуток в сумі 12288985 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 12535259 грн., всього на суму 24824244 грн.; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000242342/0 від 11.04.2008 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 120411 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 60205,50 грн., всього на суму 180616,50 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вони просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 11.02.2008р. по 24.01.2008р. відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено акт про результати перевірки від 31.03.2008 року № 329-23-32355669.

Як вбачається з акту під час вказаної перевірки податковим органом встановлено порушення:

- п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" невірно визначив приріст балансової вартості запасів, що призвело до заниження валового доходу на загальну суму 52 040 230грн., в тому числі:

а) через неврахування до складу приросту вартості електроенергії, газу та води, а також послуг з ремонту та збагаченню вугілля, вугілля на виробничі потреби 7 013 252грн.

б) через неврахування до складу приросту вартості матеріалів довготривалого використання - 45 026 978грн.

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств" - не включено до складу валового доходу вартість списаної кредиторської заборгованості, по якій сплинув строк позовної давності в сумі 7 204 грн.

- п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств" - в результаті арифметичної помилки завищені валові доходи на 1 500 000 грн. та занижені валові витрати на 1 500000 грн.

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств" - до валових витрат включена вартість лісових матеріалів, які використано на "закладення" конструктивних зазорів залізничних вагонів, як витрати, не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача в сумі 100 500грн.

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств" - до валових витрат включена вартість послуг автомобільного транспорту з перевезення працівників до ДОЦ "Королівські скелі" як витрати, не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача в сумі 803 грн.

- п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств" - не виключено із складу валових витрат вартість списаної кредиторської заборгованості, по якій сплинув строк позовної давності в сумі 7 204грн.

- п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97- ВР здійснив передачу в межах балансу для невиробничого використання витрати на придбання молока працівникам та не нарахував податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 1 034 грн.

- п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97- ВР здійснив передачу в межах балансу для невиробничого використання витрати на придбання автопослуг ВП "Автобаза" по перевезенню працівників до ДОЦ "Королівські скелі" та не нарахував податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 160,53грн.

- п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97- ВР здійснив передачу в межах балансу для невиробничого використання, а саме: пиломатеріали на "заробку" конструктивних зазорів на залізничних вагонах та не нарахував податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 20 100грн.

- п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснив передачу в межах балансу для невиробничого використання, тобто до бази оподаткування не включена вартість вугілля, надана працівникам підприємства на побутові потреби, згідно ст. 43 Гірничого Закону у сумі 11626,10грн. та не нараховані податкові зобов'язання в сумі 2325,22грн.

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не виключив зі складу податкового кредиту податок на додану вартість по операціям з поставки брухту чорних металів, одержаних внаслідок ліквідації об'єктів основних фондів в сумі 106 721грн.

- зайво нараховані податкові зобов'язання по ВП "Шахта Довжанська - Капітальна" в сумі 9 930грн.

На підставі акту перевірки від 31.03.2008 року № 329-23-32355669 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000232342/0 від 11.04.2008 року про донарахування податку на прибуток в сумі 12288985 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 12535259 грн., всього на суму 24824244 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000242342/0 від 11.04.2008 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 120411 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 60205,50 грн., всього на суму 180616,50 грн.

Вирішуючи питання щодо прибутку підприємств суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованим та таким, що не відповідає діючому законодавству.

До такого висновку колегія суддів дійшла у звґязку з наступним.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно п.п. 4, 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246 (далі П(С)БО) запаси це - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Згідно з актом перевірки відповідач відніс електричну енергію та газ до товарної продукції, призначеної для купівлі-продажу, обумовленої технологічною специфікою електроенергетичної та нафтогазової галузей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" електроенергія це - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Згідно із п. 1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 р. № 28, електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Висновок щодо води, як товару, ДПІ у м. Свердловську зроблено на підставі того, що відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених наказом Державного комітету промислової політики України № 47 від 02.02.2001 року вода, яка використовується в процесі виробництва продукції відноситься до статті калькуляції «Паливо та енергія», яка в свою чергу входить до складу елемента «Матеріальні витрати».

Вказаний наказ видано з метою забезпечення об'єднань, підприємств, установ і організацій сфери діяльності Держпромполітики України нормативними матеріалами з формування собівартості продукції, робіт, послуг та на ДП «Свердловантрацит» не розповсюджується, оскільки воно відноситься до сфери управління Міністерства вугільної промисловості.

Крім того, вказаний наказ втратив чинність згідно з наказом Держпромполітики України від 09.07.2007р.№ 373 «Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості».

Одже, суд першої інстанції вмотивовано прийшов до висновку, що в розумінні П(С)БО 9 "Запаси" електрична енергія, вода та газ не можуть виступати запасом, оскільки відсутні основні складові таких запасів - утримання та складування, та вони не рахуються на матеріальних рахунках бухгалтерського обліку.

Щодо витрат по ремонтним роботам, переробці вугілля та використанню вугілля на потреби власного виробництва податковий орган вважає, що облік приросту (убутку) ведеться по тих товарах та запасах, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат. Балансова вартість вугілля, яке було використане позивачем для переробки та на потреби виробництва повинна включатися до обліку приросту (убутку) згідно п.5.9. ст. 5 Закону України №334. Аналогічні порушення допущено позивачем при проведенні ремонтних робіт.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно вважає такий висновок відповідача необгрунтованим з наступних підстав.

Податковим органом зроблено висновок щодо порушень з боку позивача за даними бухгалтерського обліку, що суперечить вимогам п.5.9 ст.5 Закону №283, де мова йдеться про податковий облік запасів, витрати на придбання яких відносяться до складу валових витрат згідно цього Закону (за виключенням отриманих безкоштовно). При цьому, податковий облік запасів ведеться на складах, у натуральному, а не вартісному незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Незавершеним виробництвом є рядове вугілля, видобуте з надр та видане на поверхню шахти.

В порушення вимог п.п. 2.3.2 п. 2.3 наказу №327 відповідачем не зазначено в акті перевірки первинні документи, на підставі яких вчинені записи у податковому обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Зворотні відомості, на підставі яких відповідачем зроблено розрахунки приросту (убутку) запасів у незавершеному виробництві не є первинними документами та не містять інформацію про об'єм валових витрат, понесених позивачем у перевіряємому періоді при придбанні допоміжних матеріалів.

Крім того, відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181 податковий орган не має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього Закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач видобуває вугілля марки "Антрацит". Відповідно до ст.6 Закону України "Про надра" тверді "Антрацити" відносяться до корисних копалин.

Згідно ст.1 Гірничого Закону корисні копалини - природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки.

Відповідно п. 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" спеціальному обліку, передбаченому цим пунктом, підлягає балансова вартість запасів не у вартісному незавершеному виробництві і готової продукції, а безпосередньо у самому незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Тобто, спеціальному обліку підлягають тільки ті запаси, які складають фізичну основу незавершеного виробництва і готової продукції, а не формують її собівартість.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що вимоги п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не розповсюджується на залишки рядового вугілля та готової вугільної продукції і запаси, використані на видобуток вугілля та його збагачення, не повинні брати участі у розрахунку приросту (убутку) запасів в незавершеному виробництві та залишках готової продукції.

Відповідно до п.4.1 Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006р. №1316 (втратив чинність згідно з наказом від 18.01.2008р. №30), який був чинним на момент спірних правовідносин, витрати майбутніх періодів віднесені до тимчасової податкової різниці. Опосередкованим підтвердженням того, що витрати майбутніх періодів не повинні враховуватися в розрахунку приросту (убутку) запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції є Наказ Міністерства фінансів України від 26.02.1998р. №43, виданий відповідно до заключних положень Закону № 283, згідно з п.4 якого залишок витрат майбутніх періодів, який рахувався за даними бухгалтерського обліку на рахунку № 31 станом на 01.07.1997р. у податковому обліку в повній сумі віднесено на валові витрати, а в бухгалтерському обліку продовжували рахуватися та погашатися в звичайному порядку.

Відповідно п.п.11.3 п.11 "Спеціальні положення" наказу ДПА України № 214 від 21.01.98 "Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та Порядку її складання" витрати виробництва (обліку), здійснені до 01.07.1997р., включаються до складу валових витрат податкових періодів 1997 року. Порядок віднесення таких витрат платником податку до складу затрат визначається Міністерством Фінансів України.

Пунктами 3, 4, 5 Наказу Міністерства фінансів України від 26.02.1998р. № 43 було встановлено про віднесення до валових витрат, у тому числі майбутніх періодів, протягом першого звітного (податкового) періоду набрання чинності цим наказом. Вказаний наказ було зареєстровано в Мінюсті України 13.03.1998р. за №169/2609 та набрав чинності з першого кварталу 1998 року.

Дочірні підприємства ДХК "Свердловантрацит" (шахти), правонаступником яких є ДП "Свердловантрацит", витрати майбутніх періодів віднесли до валових витрат та задекларували їх у вписаному рядку 18"а" Додатку "Ж" "Витрати , пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)" до Декларації про прибуток підприємств (рядок 28-інші витрати).

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що висновок податкового органу про те, що витрати майбутніх періодів, в частині непогашеної вартості матеріалів довготривалого використання, повинні приймати участь у розрахунку приросту (убутку) запасів у незавершеному виробництві, є необґрунтованим та не відповідає діючому законодавству.

Тобто податковим органом необґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем валового доходу 52040230 грн. в звязку з чим донараховано податку на прибуток в сумі 12288985 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 12535259 грн., тому податкове повідомлення-рішення № 0000232342/0 від 11.04.2008 року підлягає визнанню недійсним.

Вирішуючи питання щодо податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що податковим органом неправомірно нараховані податкові зобов'язання позивачу у сумі 20 100 грн. у звязку з використанням структурними підрозділами позивача пиломатеріалів на "заробку" конструктивних зазорів на залізничних вагонах за наступних підстав.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також повязаній з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку купує (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст.3.2 Статуту залізниць України) із змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. № 542, зареєстрованого в Мінюсті України за № 796/5987 від 10.09.01р. передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобовязаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобовязаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із “шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Судом першої інстанції встановлено, що структурні підрозділи позивача закладали зазори у вагонах пиломатеріалами, для відправки готової продукції вуглеотримувачу з метою запобігання втрати вугілля відповідно до вимог вищевказаних правил. Вказані витрати пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, тобто у даному випадку не відбувалось передачі товарів (робіт, послуг) в межах балансу для невиробничого використання .

Крім того судом встановлено, що під час господарської діяльності позивача на його структурних підрозділах утворюється лом чорних металів внаслідок ліквідації обєктів основних фондів, який оцінюється по цінах сформованих на момент прибуткування.

Судом встановлено, що ДП «Свердлованграцит» не купує та не виготовляє брухт чорних металів, а він утворюється внаслідок господарчої діяльності та реалізує покупцям із застосуванням п.11.44 ст.11 Закону ПДВ, згідно якого тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.

Крім того, судом встановлено, що згідно ст.7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально -профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою.

Вказані витрати відносяться згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Постанови Кабінету Міністраів України «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці» від 27 червня 2003 р. N 994 до складу валових витрат.

Видача молока на роботах з важкими та шкідливими умовами праці по переліку професій передбачена колективним договором. Видача молока це є компенсація за шкідливі умови праці.

Згідно з п. 3.19 Інструкції із статистики заробітної плати від 13 січня 2004 р. № 5 не належать до фонду оплати праці вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, слецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування.

Видача молока не може бути доходом працівника з інших джерел. Згідно п.п. 4.3.14 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачені доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу - вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, які надаються працедавцем платнику податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", який перебуває у відносинах трудового з працедавцем, за переліком та граничними строками їх використання відповідно до порядку, що встановлені Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився щодо того, що висновки податкового органу щодо порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є хибними та необґрунтованими, тому податкове повідомлення-рішення № 0000242342/0 від 11.04.2008 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 120411 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 60205,50 грн., всього на суму 180616,50 грн. є недійсним та підлягає скасуванню.

Крім того, позивач просив суд визнати факт завищення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 26365124 грн., з податку на додану вартість у сумі 70643 грн., завищення нарахування податку на прибуток в сумі 6591281 грн. та визнати факт бездіяльності посадових осіб ДПІ у м. Свердловську в частині не відображення в акті перевірки «Про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року» від 31.03.2008 за № 329-23-32355669 щодо завищення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 26365124 грн., з податку на додану вартість у сумі 70643 грн. та завищення нарахування податку на прибуток в сумі 6591281 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вмотивовано прийшов до висновку про те, що компетенція адміністративних судів не поширюється на визнання наявності або відсутності фактів та Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено повноважень щодо визнання наявності факту завищення податкових зобовязань, тому позовні вимоги в частині визнання факту завищення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 26365124 грн., з податку на додану вартість у сумі 70643 грн., завищення нарахування податку на прибуток в сумі 6591281 грн. та визнання факту бездіяльності посадових осіб ДПІ у м. Свердловську в частині не відображення в акті перевірки «Про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року» від 31.03.2008 за № 329-23-32355669 щодо завищення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 26365124 грн., з податку на додану вартість у сумі 70643 грн. та завищення нарахування податку на прибуток в сумі 6591281 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сердловську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року у справі № 2-а-193/09/1270 за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит" до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, визнання факту завищення податкових зобовґязань та факту бездіяльності посадових осіб - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 17.06.2010р. Повний текст ухвали виготовлено 22.06.2010р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий

Судді