Постанова № 10303440, 15.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Масло І.В

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 року справа №2а-2509/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Шаптала Н.К., Дяченко С.П.

при секретарі Запорожцевій Г.В.

за участі

представника позивача Клімкіна О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2010 року у справі № 2а-2509/10/0570 за позовом Приватного підприємства «Харцизький центр земельного кадастру» до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області «про визнання недійсною вимоги про сплату внесків № Ю92 від 16.06.2007 року», -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Харцизький центр земельного кадастру» звернулося до суду з цим позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області «про визнання недійсною вимоги про сплату внесків № Ю92 від 16.06.2007 року».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2010 року у справі № 2а-2509/10/0570 позов був задоволений, а саме визнано недійсним вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про сплату внесків № Ю92 від 16.06.2007 року на суму 2959 грн. 06 коп.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогах у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а судове рішення скасувати з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Позивач приватне підприємство «Харцизький центр земельного кадастру» зареєстровано в якості юридичної особи 26.11.2003 р. виконавчим комітетом Харцизької міської ради Донецької області, включено до ЄДРПОУ за № 32582277, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 644250 (а.с.4), довідкою Донецького обласного управління статистики № 7-25-432 від 09.12.2003 р. (а.с.7). ПП «Харцизький центр земельного кадастру» здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого власником приватного підприємства 10.11.2003 р. (а.с.22-28). Позивач є платником єдиного податку згідно Свідоцтва № 0526006313 від 21.12.2007 р. (а.с.5), перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Харцизьку (а.с.6).

Позивач є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, для якого базовим звітним періодом є календарний місяць.

У період з 11.06.2007 р. по 15.06.2007 р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Харцизьку була проведена планова перевірка додержання вимог законодавства щодо розрахунків з бюджетом ПФУ по страхових внесках та формування індивідуальних відомостей застрахованих осіб страхувальником - юридичною особою приватним підприємством «Харцизький центр земельного кадастру», за результатами якої складено акт від 16.06.2007 р. № 114 (а.с.9-14).

Згідно висновків акту перевірки встановлено, у тому числі, порушення ст. 19 Закону № 1058, внаслідок чого донараховано фонд оплати праці 8669,00 грн., а також порушення п. 2 ст. 20 Закону № 1058, внаслідок чого донараховано внесків в сумі 2785,68 грн., донараховано 173,38 грн. на суми донарахованої заробітної плати відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» (а.с.14).

У відповідності до частини 3 статті 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

16.06.2007 р. заступником начальника УПФУ в м. Харцизьку прийнята вимога про сплату внесків № Ю-92, згідно з якою на підставі ст. 106 Закону № 1058 від ПП «Харцизький центр земельного кадастру» вимагається сплата недоїмки зі страхових внесків у розмірі 2959,06 грн. (а.с.20).

Не погоджуючись з цією вимогою, позивач оскаржив її до УПФУ у м. Харцизьку, ГУПФУ в Донецькій області, Пенсійного фонду України, але скарги позивача були залишені без задоволення (а.с.58-60, 61-62, 63-64).

07.02.2008 р. позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (а.с.2-3).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області не доведена правомірність їх дій при прийнятті вимоги про сплату внесків № Ю-92 від 16.06.2007 р., визнавши її недійсною в повному обсязі, тобто на суму 2959,06 грн.

Підставою для донарахування позивачу недоїмки зі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідач вказує невключення до бази для нарахування страхових внесків сум виплаченої матеріальної допомоги працівникам підприємства та сум оплати путівок працівникам.

Так, згідно акту перевірки відхилення по загальній сумі витрат на оплату праці та іншим виплатам, на які нараховуються внески за ставкою 32%, 32,3%, 31,8%, 33,2%, між даними звітності та даними перевірки становить 8669,00 грн., у тому числі виплачена одноразова матеріальна допомога більшості працівникам підприємства у вересні 2004 року в сумі 4435,00 грн., грудні 2004 року 365,00 грн., червні 2005 року 818,00 грн., жовтні 2005 року 409,00 грн., та у грудні 2005 року 409,00 грн.; виплачена вартість путівок придбаних для робітників за рахунок підприємства у травні 2005 року 2233,00 грн. Відповідачем донараховано внесків по 32%, 32,3%, 31,8%, 33,2% на донарахований фонд оплати праці у розмірі 2785,68 грн., а також по 1%, 2% - у розмірі 173,38 грн. (а.с.11-12).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.165-176, 183-192), дійсно у вказані у акті перевірки періоди приватним підприємством «Харцизький центр земельного кадастру» була надана одноразова матеріальна допомога працівникам у звязку зі скрутним матеріальним становищем, що підтверджується заявами працівників, наказами керівника підприємства № 2-4 від 30.09.2004 р. (одноразова матеріальна допомога ОСОБА_3 у розмірі 365,00 грн., ОСОБА_4 365,00 грн., ОСОБА_5 365,00 грн., ОСОБА_6 365,00 грн., ОСОБА_7 365,00 грн., ОСОБА_8 350,00 грн., ОСОБА_18 365,00 грн., ОСОБА_9 350,00 грн., ОСОБА_10 100,00 грн., ОСОБА_11 350,00 грн., ОСОБА_12 365,00 грн., ОСОБА_13 365,00 грн., ОСОБА_14 365,00 грн.), № 3 від 28.10.2004 р. (одноразова нецільова матеріальна благодійна допомога у звязку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_15 у розмірі 365,00 грн.), № 2 від 24.06.2005 р. (одноразова нецільова матеріальна благодійна допомога у звязку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_4, ОСОБА_5 у розмірі 409,00 грн.), № 10 від 28.10.2005 р. (одноразова нецільова матеріальна благодійна допомога у звязку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_18 у розмірі 409,00 грн.), № 4 від 20.12.2005 р. (одноразова нецільова матеріальна благодійна допомога у звязку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_3 у розмірі 409,00 грн.).

Також відповідно до заяв працівників підприємства ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_17 директором приватного підприємства «Харцизький центр земельного кадастру» було прийнято наказ № 5 від 30.05.2005 р. «Про часткову оплату вартості путівок», яким вирішено оплатити вказаним працівникам вартість туристичної путівки у розмірі по 350,00 грн., тобто на загальну суму 2100,00 грн. (а.с.193-199).

У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 19 Закону № 1058 страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Абзацом 9 частини 1 цієї статті передбачено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (тобто для застрахованих осіб), - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Частиною 2 статті 20 Закону № 1058 визначено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

На виконання Закону № 1058 Пенсійним фондом України розроблено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.13.2003 р. № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663. Інструкцію розроблено з урахуванням вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме пункту 4.4, яким визначено, що базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України громадян є заробітна плата платника податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, за змістом пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування збором для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру;

Аналіз викладених норм свідчить про те, що для включення певних виплат працівникам підприємства до заробітної плати, виходячи з якої визначається база для нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України (обєкт оподаткування), необхідно, щоб ці виплати включалися підприємством до фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників та підлягали оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Закон України «Про оплату праці» у статті 1 визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати наступним чином:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Слід зазначити, що в цій справі постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року (а.с.78-82), залишеній без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року (а.с.108-110), позовні вимоги Приватного підприємства «Харцизький центр земельного кадастру» були задоволенні у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2010 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування прийнятого рішення суд касаційної інстанції зазначив, що під час розгляду та вирішення цієї справи, суди попередніх інстанцій не врахували положень ч.1 ст. 19 Закону України «Про державне пенсійне страхування», п.4.4 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004р. № 5.

Отже, Вищий адміністративний суд України встановив, що судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи відноситься одноразова матеріальна допомога та вартість путівок на відпочинок до складу заробітної плати.

Відповідач відносить суми виплаченої одноразової матеріальної допомоги працівникам та часткову оплату вартості путівок працівникам до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, посилаючись на п.п. 2.3.3, 2.3.4 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713. Згідно із цими підпунктами Інструкції до складу фонду оплати праці в якості інших заохочувальних та компенсаційних виплат відноситься матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31), а також виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, у тому числі вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, указаних у п. 3.2).

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач, посилаючись на цю Інструкцію, не врахував, що вона визначає складові фонду оплати праці, а не складові витрат на оплату праці, які включаються до бази нарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Так, Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186, відносить до витрат на оплату праці для цілей бухгалтерського обліку, дані якого в свою чергу є підставою для обчислення страхових внесків на загальнообовязкове пенсійне страхування відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 1058, - витрати на оплату праці, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) або затрат допоміжних (підсобних) виробництв. Отже, витрати на придбання путівок не являються виробничими витратами і окремо не передбачаються трудовим договором, і тому не можуть бути віднесені до складу заробітної плати працівників.

Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, на яку посилається відповідач, визначає поняття і складові фонду оплати праці, що застосовується з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників (абзац 1 пункту 1.1 розділу 1 цієї Інструкції). При цьому, ця Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 2 пункт 1.1 розділу 1), тобто не розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами у справі.

З такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія.

Так, Інструкція №5 є нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Закону України "Про оплату праці", що передбачено абз.1 ч.1 ст. 19 Закону № 1058, тобто спеціального нормативно-правового акту, який повинен застосовуватись до спірних правовідносин.

Крім того, п.1 постанови КМУ від 31 серпня 1996 року № 1023 «Про заходи щодо додаткового залучення коштів до Пенсійного фонду встановлено, що нарахування страхових внесків провадиться на всі види витрат на оплату праці, визначених Міністерством статистики відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, види витрат на оплату праці, передбачені Інструкцією №5, повинні враховуватись при визначенні необхідності сплати страхові внески до пенсійного фонду.

Проте колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду щодо необґрунтованого донарахування відповідачем страхових внесків по виплат одноразової матеріальної допомоги, оскільки згідно з Інструкція №5 до фонду оплати праці не відносить матеріальну допомогу разового характеру, що надається підприємством своїм працівникам (пункт 3.31 розділу 3 цієї Інструкції).

З огляду на вказані вище положення Закону № 1058, Закону України, «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про оплату праці», Інструкції №5, колегія суддів приходить до висновку, що матеріальну допомогу, яку сплатив позивач своїм працівникам, не можливо віднести до складу фактичних витрат на оплату праці, оскільки ці виплати мають разовий характер і не відносяться до основної, додаткової заробітної плати, або до інших заохочувальних та компенсаційних виплат для цілей визначення бази нарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

В той же час, часткова оплата вартості путівок за рахунок коштів підприємства відноситься до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п. 2.3.4 Інструкції №5).

Таким чином, оскаржувана вимога відповідача підлягає визнанню недійсною лише частково на суму донарахованих страхових внесків щодо виплати одноразової матеріальної допомоги, тобто в розмірі 2193,14 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, вищевказані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не всебічно розглянув дану справу, у звязку з чим прийнята постанова з порушення норм матеріального та процесуального права.

В повному обсязі постанова виготовлена 17.06.2010 року.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2010 року у справі № 2а-2509/10/0570 скасувати.

Позов Приватного підприємства «Харцизький центр земельного кадастру» до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області «про визнання недійсною вимоги про сплату внесків № Ю92 від 16.06.2007 року» - задовольнити частково.

Визнати недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про сплату внесків № Ю92 від 16.06.2007 року на суму 2193,14 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: Н.К.Шаптала

С.П.Дяченко