Ухвала суду № 9932012, 17.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції Ірметова О.В.

Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2010 року справа №2а-747/10/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л.А., суддів Губської Л.В., Старосуда М.І.,

при секретареві Солодько О.І.,

з участю представника позивача Трубіцина Р.М.

представників відповідачів Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську та Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Шуйського О.В., Зайцева М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у справі № 2а-747/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про відшкодування сум ПДВ за листопад 2007 року, і

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про відшкодування сум ПДВ за листопад 2007 року задоволений частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за податковою декларацією 2007 року в розмірі 955130,0 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1700,0 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську подала апеляційну скаргу на зазначену постанову, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі через порушення норм матеріального та процесуального права. Заявлену до відшкодування в повному обсязі сум ПДВ не можливо підтвердити у зв'язку з неотриманням відповідей на запит про надання відомостей щодо постачальника позивача, а саме ТОВ «Елтіз Україна Компоненти». Право на відшкодування ПДВ з державного бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. Вважали, що суд першої інстанції необґрунтовано не застосував наслідки пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 КАС України, на яких вони наполягали.

Головне управління Державного казначейства України в Луганській області заявою від 31 травня 2010 року приєдналося до апеляційної скарги Головного управління Державного казначейства України у Луганській області.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, яку вважає необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а судове рішення першої інстанції законними та обґрунтованим відповідно до вимог ст.159 КАС України, тому просив залишити його без змін.

В судовому засіданні представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив судове рішення першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області вважав доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просив постанову суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, підтримав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Луганській області в судове засідання не прибув про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, у заяві про приєднання до апеляційної скарги ГУ ДКУ у Луганській області просило розглянути справу за відсутністю представника управління.

Прокурор в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 19 грудня 2007 року відповідачеві - Стахановській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області (далі за текстом Стахановська ОДПІ) подано заяву встановленої форми про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 24).

Відповідачем проведено планову та позапланову перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період листопад, грудень 2007 року. За результатами перевірки 19 березня 2008 р. Стахановською ОДПІ у Луганській області складено довідку №198/23-00210890 (арк. справи 26-60). Фактів порушення розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ встановлено не було. Зазначене відповідачем не спростовувалося. Крім того, відповідач підтвердив невідшкодовану суму ПДВ.

З довідки Головного управління Державного казначейства України у Луганській області щодо сум відшкодування ПДВ позивачеві відповідно до висновків податкових органів, які до них надходили, вбачається, що 25.03.2008 року від Стахановської ОДПІ у Луганській області надійшов висновок та відшкодовано позивачу суму ПДВ у розмірі 6475238,00 грн., 10.06.2008 року - у розмірі 621978,00 грн., 06.11.2008 року - у розмірі 1988109.00 грн., 06.02.2009 року - у розмірі 1066300,00 грн.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представників Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї і вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» (ідентифікаційний код 00210890) у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зареєстроване платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 002108912154, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19 липня 1997 року № 16726798 (арк. справи 141).

Відкритим акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області подана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2007 року, яка зареєстрована у Стахановській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області 20 грудня 2007 року за № 32244 (арк. справи 19-20). Відповідно до рядку 25 та 25.1 вказаної податкової декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, у розмірі 11106755,0 грн. (арк. справи 20, 23).

До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 24).

27.12.2007р. Відкритим акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області поданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виявленням самостійно виправлених помилок (арк. справи 25).

На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області проведена позапланова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2007 року.

Довідкою Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 19 березня 2008 року № 198/23-00210890 (арк. справи 26-60) за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2007 року підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року в сумі 6475238,0 грн., на момент складення довідки про результати перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на суму 4631517,0 грн., що пов'язане з неотриманням результатів позапланових документальних перевірок з питань підтвердження правових відносин з основними постачальниками товарно-матеріальних цінностей (арк. справи 53).

Матеріалами справи (податковими накладними і платіжними дорученнями) та довідкою Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 19 березня 2008 року № 198/23-00210890 підтверджено фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту у сумі 11106755,0 грн. та в цій довідці зазначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума - 11106755,0 грн. (арк. справи 26-139).

Згідно довідки спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», код 00210890, станом на 16 червня 2010 року залишок бюджетної заборгованості за звітний період - листопад 2007 року, становить 955130,0 грн. основної заборгованості (арк. справи 213).

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість виходив з наступного.

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/1997-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168), коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Проте, відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Під час розгляду справи встановлено, що всі зазначені вимоги цього Закону позивач виконав.

На підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На виконання зазначеної норми Закону відповідач провів позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за листопад 2007 року та підтвердив заявлену суму ПДВ до бюджетного відшкодування. Здійснення господарських операцій позивачем за, які заявлене бюджетне відшкодування податковим органом не оспорюється.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Податок на додану вартість є непрямим податком.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі, який вважає, що підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку є неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Таких доказів податковим органом не надано. На час апеляційного розгляду справи встановлено, що бюджетна заборгованість за звітний податковий період, а саме листопад 2007 року на теперішній час рахується в складі бюджетної заборгованості у сумі, стягненій на його користь судом першої інстанції,

Тобто, у даному випадку порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами (постачальниками, виробниками) позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правильності визначення позивачем податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування та про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2007 року.

Колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги щодо необхідності врахування спеціального наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004р. №451/501/132 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики», оскільки зазначений Наказ не має вищої юридичної сили за Закон №168, яким визначений 5-денний термін після проведення перевірки для надання податковим органом висновку до органу Державного казначейства про суму бюджетного відшкодування. Відповідач є субєктом владних повноважень і повинен діяти тільки на підставі закону і в межах повноважень, визначених Конституцією та законами.

Суд не приймає доводів апелянта щодо необхідності відмови у позові через пропущення позивачем річного строку звернення до суду, з огляду на те, що на дані спірні правовідносини розповсюджуються норми спеціального закону, а саме Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ і згідно з яким строки давності визначені ст.15 пункт 15.3 підпункт 15.3.1 в 1095 днів.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом не приймалось податкове рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування, а останнє відшкодування суми податку на додану вартість відбулося у лютому 2009 року у сумі 10663,0 грн. (арк. справи 163). З позовом до суду позивач звернувся 1 лютого 2010 року, тобто строк - 1095 днів не порушений.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 18 червня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про відшкодування сум ПДВ за листопад 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді Л.В. Губська

М.І. Старосуд