Рішення № 10303278, 05.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2010 р. Справа № 45/110-10

вх. № 3416/5-45

Суддя господарського суду Калініченко Н.В.

при секретарі судовогозасідання Люшня Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Пронін Д.О., довіреність від 01.06.2010 року

відповідача - не зявився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Континіум", м. Луцьк

до ФО П ОСОБА_2, м. Харків

про спонукання до виконання мирової угоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд зобовязати відповідача виконати умови мирової угоди, укладеної між позивачем та відповідачем та затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 56/190-09 від 14 вересня 2009 року шляхом стягнення грошових коштів в сумі 62924,20 грн., мотивуючи порушенням з боку відповідача домовленостей, що були досягнуті та викладені сторонами у вищевказаній мировій угоді. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 16 квітня 2010 року про порушення провадження у справі № 45/110-10 розгляд справи було призначено на 17 травня 2010 року о 10:10 год.

В судовому засіданні 17 травня 2010 року позивач свої позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідав в засідання суду 17 травня 2010 року не зявився, відзив на позов суду та витребувані судом докази не надав, однак через канцелярію суду надав клопотання по відкладення розгляду справи, мотивуючи знаходженням у відрядженні за межами Харківської області.

Суд, ухвалою суду від 17 травня 2010 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задовольнив та розгляд справи відклав на 14 червня 2010 року.

В судове засідання 14 червня 2010 року позивач зявився, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проте витребувані докази по справі в повному обсязі суду не надав.

Відповідач в призначене засідання суду не зявився, відзив на позов та витребувані судом докази по справі суду не надав, про причини неявки суду не повідомив.

У звязку з вищевикладеним, ухвалою суду від 14 червня 2010 року розгляд справи відкладався на 05 липня 2010 року.

Позивач в засіданні суду 05 липня 2010 року позов підтримує, надав витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 56/190-09 від 14 вересня 2009 року господарським судом затверджено мирову угоду, яка була укладена між сторонами.

Згідно даної мирової угоди, судом був затверджений графік погашення відповідачем заборгованості: відповідач зобов'язується виконати свої зобов'язання по відшкодуванню грошових коштів на користь позивача з розстрочкою платежу протягом 4-х місяців в такому порядку: до 30.09.2009 р. здійснити 1-й платіж - 20000,00 грн.; до 31.10.2009 р. здійснити 2-й платіж - 20000,00 грн.; до 30.11.2009 р. - здійснити 3-й платіж - 20000,00 грн.; до 31.12.2009 р. здійснити 4-й платіж - решта суми. Проте відповідач не сплатив на користь позивача необхідної суми, частково перерахувавши на користь позивача 20000 грн., про що свідчить копія виписки банку та довідка банківської установи від 21.06.2010 р. (платіж від 02.10.2009 р. на суму 20000 грн.).

Таким чином відповідач не виконав умови мирової угоди в повному обсязі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво - чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин, так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Отже, укладена та затверджена господарським судом Харківської області мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

У даній мировій угоді сторони погодились (домовились) як про предмет угоди (зобовязання відповідача передати позивачу певну грошову суму), так і щодо строків її виконання - до 31 грудня 2009 р., тому з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов'язання за одними правовідносинами та виникають зобовязання, що випливають за мировою угодою.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (в тому числі р/р НОМЕР_2 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 56/190-09 від 14 вересня 2009 року шляхом стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (в тому числі р/р НОМЕР_2 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошових коштів в сумі 62924,20 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (в тому числі р/р НОМЕР_2 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ТОВ "Континіум", 43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38 (р/р 260070030201 в ТОВ "Банк Інвестицій та Заощаджень", МФО 380281, код ЗКПО 30659138) 85 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Калініченко Н.В.

Рішення по справі № 45/110-10 підписано 07 липня 2010 року.