Рішення № 10303137, 11.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/15811.06.10                     

За позовомДержавного підприємства “Державний резервний насіннєвий фонд України”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Ход-2000”

Простягнення 60970,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаШмаюн Н.В. —представник за довіреністю від 30.07.2009 р. № 12

Від відповідача не з’явився 11.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2010 року Державне підприємство “Державний резервний насіннєвий фонд України” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ход - 2000” 46900,00 грн. заборгованості з оплати вартості товару, поставленого відповідно до договору № 2-23 від 14.04.2009 р., а також 14070,00 грн. штрафу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/158 від 08.04.2010 р., яку призначено до розгляду на 30.04.2010 р.

30.04.2010 р. та 17.05.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 31.05.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи не надав, подавши до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість присутності представника.

Представник позивача надав суду для залучення до матеріалів справи додаткові докази згідно з вимогами ухвали від 17.05.2010 р.

Ухвалою від 31.05.2010 р. розгляд справи було відкладено на 11.06.2010 р.

У судове засідання, призначене на 11.06.2010 р., з’явився представник позивача. Відповідач в судове засідання не з’явився подавши відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та розглядати справу без при сутності його представника.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов, шляхом стягнення з відповідача суми боргу за договором поставки насіння № 2-23 від 14.04.2009 р. та договірної неустойки за прострочення грошового зобов’язання.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.2009 р. між Державним підприємством “Державний резервний насіннєвий фонд України” в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ход-2000” в якості покупця укладено договір поставки насіння № 2-23, за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин, а покупець зобов’язався прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних у цьому договорі.

Виходячи з п. 2.1.2 вказаної угоди, поставка насіння здійснюється на умовах франко-склад постачальника.

Загальна вартість цього договору становить 81000,00 грн. (п. 3.1 договору).

За твердженнями позивача, наведеними у позовній заяві, в рамках договору від 14.04.2009 р. відповідачу було поставлено та передано у власність насіння на суму 81000,00 грн., що підтверджується накладною від 15.04.2009 р. № 2-53.

З п. 3.2 договору вбачається, що сторонами був затверджений графік розрахунків за поставлене насіння сільськогосподарських рослин, відповідно до якого покупець повинен був провести розрахунок з постачальником поетапно, перерахувавши 24300,00 грн. на умовах 100 % передоплати, а решту суми в розмірі 56700,00 грн. покупець зобов’язався перерахувати до 01.09.2009 р.

Відповідач порушив прийняті на себе зобов’язання, оскільки розрахувався з позивачем за поставлене насіння частково у сумі 34100,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача склала 46900,00 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, заявлені вимоги викладені позивачем обставини справи не спростував.

Отже, судом встановлено, що в рамках договору № 2-23 від 14.04.2009 р. позивач поставив та передав відповідачеві у власність насіння вартістю 81000,00 грн., відповідач розрахувався з позивачем частково у сумі 34100,00 грн., заборгувавши 46900,00 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 14070,00 грн. штрафу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасне проведення розрахунків покупець сплачує штраф у розмірі 30 % від всього залишку заборгованості.

Зважаючи на наведені положення законодавства та умови договору сторін, позовні вимоги щодо стягнення штрафу є такими, що заявлені правомірно, разом з тим, розмір заявленого до стягнення штрафу підлягає зменшенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 с т. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Тому, враховуючи співрозмірність суми основної заборгованості до розміру штрафу, суд зменшує розмір штрафу з 14070,00 грн. до 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ход-2000” (04070, м. Київ, вул. Верхній вал, 72, ідентифікаційний код 30726057) на користь Державного підприємства “Державний резервний насіннєвий фонд України” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, ідентифікаційний код 30518866) 46900 (сорок шість тисяч дев’ятсот) грн. боргу, 10 000 (десять тисяч) грн. штрафу, 569 (п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 06.07.10