Рішення № 10303136, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/10215.06.10                               

За позовомКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване управління № 630”

Простягнення 250462,49 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаМаковій В.Г.–представник за довіреністю від 10.12.2009 р. № 1655

Від відповідача не з’явився 15.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2010 року Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване управління № 630”194698,68 грн. заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду від 03.04.2008 р. № 23/08-П, 41515,74 грн. інфляційної складової боргу, 5983,05 грн. пені та 8229,02 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/102 від 10.03.2010 р., яку призначено до розгляду на 02.04.2010 р.

Ухвалами від 02.04.2010 р., 19.04.2010 р. та 31.05.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

07.05.2010 р. та 11.06.2010 р. в судових засіданнях оголошувалася перерва.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав уточнені згідно з заявою від 11.06.2010 р. позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 75752,44 грн. боргу з оплати виконаних підрядних робіт за договором від 03.04.2008 р. № 23/08-П, 44918,53 грн. збитків від інфляції, 5955,98 грн. пені та 9558,14 грн. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, заявлені вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного сторонами договору в частині своєчасності оплати прийнятих підрядних робіт. Подання заяви про уточнення позовних вимог обумовлене припиненням зобов’язань відповідача перед позивачем за договором на суму 118118,00 грн. внаслідок проведення сторонами 11.06.2010 р., тобто після порушення провадження у справі, зарахування однорідних зустрічних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позову з мотивів, наведених у відзиві, вважаючи заявлені вимоги безпідставними у зв’язку з тим, що при визначенні суми боргу у позовній заяві позивач провів неправильний розрахунок ціни позову, адже не врахував суми, що сплачувалися відповідачем 10.10.2008 р. та 05.11.2008 р. з помилково вказаним призначенням платежу за іншим договором, ніж той, щодо якого виник спір. Крім того, за твердженнями відповідача, позивач не врахував, що має заборгованість перед відповідачем на суму 14000,11 грн. за надані послуги, а тому акти звірки розрахунків між сторонами підлягають корегуванню. Також, відповідач посилався на те, що замовник будівництва об’єкту, на якому здійснював частину підрядних робіт позивач, не розрахувався з відповідачем.

Після подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти стягнення з підприємства штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване управління № 630”в якості замовника та Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва в якості підрядника уклали договір № 23/08-П, за умовами якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) зобов’язався виконати роботи з озеленення території по вул. Щусєва (біля станції метро “Сирець”), а відповідач (замовник) зобов’язався прийняти такі роботи та оплатити їх згідно з погодженим кошторисом.

Згідно з п. 2.2 вказаної угоди загальна вартість робіт орієнтовно складає 200000,00 грн. і остаточно визначається актами здачі-приймання по фактично виконаним обсягам.

Відповідно до п. 3.3, п. 3.4 договору в процесі виконання робіт їх об’єми, види та вартість можуть змінюватися за узгодженням сторін та остаточно встановлюються у відповідних актах.

Виходячи з розділу 4 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно в безготівковій формі на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами. Замовник утримує 2,5 % від загальної суми договору за надання послуг генпідряду.

У п. 6.1 договору сторони погодили строк його дії, а саме: з 03.04.2008 р. (дата підписання) до 31.12.2008 р. щодо виконання по суті та стосовно проведення розрахунків —до їх повного виконання.

Доказів припинення зобов’язань за договором в установленому порядку суду не надано.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

У ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Такий договір може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, між сторонами виникли зобов’язання з договору підряду.

Як слідує з матеріалів справи, в рамках укладеного правочину позивач виконав та передав, а відповідач прийняв підрядні роботи загальною вартістю 198841,20 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в № 1 від 29.09.2008 р. за вересень 2008 року на суму 96384,00 грн., № 2 від 30.10.2008 р. за жовтень 2008 року на суму 102457,20 грн.

Крім того, матеріалами справи, а саме: актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000313 від 30.09.2008 р. на суму 2409,60 грн., № ОУ-0000406 від 28.11.2008 р. на суму 2561,42 грн. підтверджується надання відповідачем позивачеві передбачених договором послуг генпідряду вартістю 4971,02 грн.

За твердженнями позивача вартість робіт за договором становить 194698,68 грн., а вартість послуг генпідряду —4142,52 грн. Як слідує з розрахунку позивача, різниця між визначеними позивачем сумами та розрахунком суду виникла через те, що при проведенні розрахунку, позивач не враховував суму податку на додану вартість, не обґрунтувавши підстави звільнення відповідача від його сплати.

Відповідач факт виконання позивачем робіт за укладеним договором та вищевказаними актами не заперечив, прийняття робіт без зауважень підтвердив. Разом з тим, доказів належної оплати за договором станом на 04.03.2010 р. (дата подання позову до суду) суду надано не було.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за договором від 03.04.2008 р. № 23/08-П становила 193870,18 грн. (198841,20 грн. –4971,02 грн.).

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 11.06.2010 р., заявленою позивачем до стягнення з відповідача є заборгованість в розмірі 75752,44 грн. у зв’язку з тим, що після порушення провадження у справі відповідач надав позивачу акт звірки розрахунків, який надсилався йому разом з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 01.02.2010 р. позивач склав на ім’я відповідач заяву № 75 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 118117,74 грн. та акт звірки взаємних розрахунків на суму 75752,44 грн. за договорами № 10/08-П від 13.02.2008 р., № 13/08-П від 26.02.2008 р. та № 23/08-П від 03.04.2008 р. За твердженнями відповідача акт звірки був повернутий відповідачем у червні 2010 року, а тому позивач вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами на суму 118118,00 грн. мало місце після його звершення до суду з даним позовом. Як слідує з матеріалів справи, позивач округлив суму 118117,74 грн. до 118118,00 грн.

Суд не погоджується з наведеними твердженнями позивача, оскільки відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України для зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення у зв’язку з цим зобов’язань, достатньо заяви однієї зі сторін, а тому зобов’язання між сторонами на суму 118117,74 грн. слід вважати такими, що припинилися з моменту отримання відповідачем заяви позивача № 75 від 01.02.2010 р. незважаючи на дату повернення акту звірки взаєморозрахунків, який, згідно з діючим законодавством, не встановлює та не породжує для сторін правовідношення прав чи обов’язків. Разом з тим, з тим, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, з яких можна встановити дату надіслання позивачем відповідачеві заяви № 75 від 01.02.2010 р. та дату отримання відповідачем такої заяви, слід вважати, що зарахування, про яке вказують як позивач, так і відповідач мали місце вже після порушення провадження у справі № 46/102.

Отже, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за договором від 03.04.2008 р. № 23/08-П станом на час розгляду справи становить 75752,44 грн.

Розглядаючи даний спір, суд враховує перебування відповідача в процедурі банкрутства. Так, з матеріалів справи слідує, що ухвалою Господарського суду міста Києва № 24/371-б від 08.06.2007 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване управління № 630”та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори —це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Згідно з рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 господарські суди у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку мають приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження та роз’яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 ст.14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суду не надано доказів публікації оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача.

Таким чином, виходячи з положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вимоги позивача підлягають розгляду за правилами позовного провадження з врахування дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги той факт, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла після порушення провадження у справі № 46/102, тобто позивач є поточним кредитором відповідача, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 75752,44 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені належними доказами. При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на наявність у замовника будівництва об’єкту заборгованості перед ним, як на підставу відхилення позовних вимог, оскільки договором сторін чітко вставлено строк для проведення розрахунків за виконані роботи (п. 4.1 –по закінченню місяця) та не передбачено залежність оплати виконаних і прийнятих робіт від надходження відповідного фінансування від осіб, які не є сторонами такого договору.

Поряд з цим, позовні вимоги в частині стягнення пені (штрафна санкція за порушення грошового зобов’язання), збитків від інфляції та 3 % річних на прострочену суму (міра відповідальності, передбачена спеціальною нормою законодавства —ст. 625 Цивільного кодексу України) не можуть бути задоволені судом, оскільки як вище вказувалося, щодо відповідача діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений в процедурі банкрутства, протягом якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

На підставі наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на уточнену позивачем суму основного боргу в розмірі 75752,44 грн., а понесені позивачем судові витрати —покладенню на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване управління № 630” (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58-б, ідентифікаційний код 05427269) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 4/26, ідентифікаційний код 31753249) 75752 (сімдесят п’ять тисяч сімсот п’ятдесят дві) грн. 44 коп. боргу, 1938 (одну тисячу дев’ятсот тридцять вісім) грн. 70 коп. державного мита, 182 (сто вісімдесят дві) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 07.07.2010 р.