Рішення № 10303110, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/16907.06.10                               

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Фрея”

До Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод”

Простягнення 4716,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаДибов П.І. —директор

Від відповідача Ляшенко Н.С.—представник за довіреністю від 10.03.2010 р. № 603 07.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фрея” звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” 4329,00 грн. заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за накладною № 30.04.2009 р. № 53, 315,00 грн. інфляційної складової боргу та 81,00 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/169 від 16.04.2010 р., яку призначено до розгляду на 14.05.2010 р.

Ухвалою від 14.05.2010 р. розгляд справи було відкладено на 07.06.2010 р. через неявку в засідання представника відповідача та у зв’язку з заявленням представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи для надання доказів погашення відповідачем основного боргу.

У судове засідання, призначене на 07.06.2010 р., з’явилися представники сторін.

Представник позивача надав докази перерахування відповідачем суми основного боргу, заявлені вимоги підтримав та просив стягнути з останнього нараховані 3 % річних та інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Представник відповідача проти позову заперечував, але відзив на позовну заяву не надав, свою правову позицію у спорі письмово не виклав, факту наявності у період до 20.05.2010 р. простроченої заборгованості перед позивачем не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рахунку-фактури № 750 від 01.04.2009 р. на суму 4320,00 грн., а також видаткової накладної № 53 від 30.04.2009 р. на цю ж суму (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність 4 електричних двигуни АИР 100 LA ІМ1081 (4 кВт/1500) за ціною 900,00 грн. кожний без ПДВ на загальну суму 4320,00 грн.

Факт отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується підписом уповноваженої особи на вищевказаній накладній та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОШ від 29.04.2009 р. № 795479.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 4320,00 грн., а у відповідача —прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

За твердженнями позивача, станом на день складання позову та подання його до суду відповідач не розрахувався за поставлений товар і його борг становив 4320,00 грн. На вказану суму боргу від моменту пред’явлення відповідачеві письмової вимоги, позивач нарахував 3 % річних та інфляційну складову заборгованості.

У ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки між сторонами не було досягнуто письмової згоди щодо порядку проведення розрахунків та строків оплати товару, що поставляється, 24.12.2009 р. позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу № 24 від 19.06.2010 р. про сплату 4320,00 грн., яка була отримана відповідачем 26.05.2010 р. (копія фіскального чеку, опису вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Відповіді на вказану вимогу суду не надано.

20.05.2010 р. після звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України останній перерахував на користь позивача 4320,00 грн. (призначення платежу: оплата за електродвигуни згідно з рахунком № 750 від 01.04.2009 р.), що підтверджується поясненнями представників сторін та випискою з банківського рахунку відповідача. Таким чином, вказавши дане призначення платежу, відповідач фактично визнав факт наявності у нього простроченої заборгованості перед позивачем, яка 20.05.2010 р. ним була погашена.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в разі відсутності предмету спору.

Зважаючи на подання суду доказів погашення заборгованості з оплати вартості поставленого позивачем відповідачеві товару, провадження у справі в частині вимог про стягнення 4320,00 грн. основного боргу підлягає припиненню.

У поданому позові крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 315,00 грн. інфляційних збитків та 81,00 грн. 3 % річних за період з липня 2009 року по березень 2010 року).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних сум є правомірними та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

У зв’язку з тим, що відповідач перерахував позивачеві суму боргу після звернення останнього до суду для відновлення своїх прав, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині вимог про стягнення 4320,00 грн. основного боргу припинити.

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити повністю

3.          Стягнути з Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, ідентифікаційний код 14294471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрея” (03162, м. Київ, пр-т 50-річчя Жовтня, 18-г, к. 17, ідентифікаційний код 31726189) 315 (триста п’ятнадцять) грн. інфляційної складової боргу, 81 (вісімдесят одну) грн. 3 % річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 05.07.2010 р.