Рішення № 10303093, 18.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/23218.06.10                                         

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД вигода" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорго Люкс" Простягнення 39 569,04 грн. Суддя Омельченко Л.В. Представники: Від позивачаКолева О.Г.–представник за довіреністю від 15.06.2010 р Від відповідача не з’явився 18.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД вигода" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорго Люкс" 27384,00 грн. заборгованості з оплати вартості поставлених товарів, а також 2085,68 грн. 3 % річних та 10099,36 грн. інфляційних втрат.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 р. № 46/232, яку призначено до розгляду на 18.06.2010 р.

У судове засідання, призначене на 18.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали про порушення у справі № 46/232 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, позовні вимоги про стягнення 39 569,04 грн. мотивовані невиконанням відповідачем обов’язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано товарні накладні, якими стверджується досягнення згоди на купівлю-продаж та передачу товарів, рахунки-фактури на оплату товару, банківські виписки, що свідчать про часткове погашення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до товарних накладних № Х01ТД-0009 від 22.01.2008 р. та № 00ТД-01073 від 22.04.2008 р. (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари загальною вартістю 52128,00 грн.

Факт отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується підписом уповноваженої особи на вищевказаних накладних та довіреностями на отримання товару.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № Х01ТД-0009 від 22.01.2008 р. та № 00ТД-01073 від 22.04.2008 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 52128,00 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 52128,00 грн., а у відповідача — прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

За твердженнями позивача, станом на день складання позову відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар і його борг становить 27384,00 грн.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов’язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/232 не здійснив оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2085,68 грн. 3 % річних та 10099,36 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, за відсутності в матеріалах справи доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату боргу до звернення позивача до суду з вказаним позовом та відсутністю у договорі посилання на строк, протягом якого повинна була бути здійснена відповідачем оплата за виконані роботи, суд дійшов висновку, що обчислення строку виконання відповідачем зобов’язання по спірному договору слід рахувати з моменту звернення позивача до суду з вказаним позовом, а отже підстави для нарахування збитків від інфляції та трьох відсотків річних за період з 14.04.2008 р. по 22.03.2010 р. відсутні. У цій частині позову слід відмовити.

Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорго Люкс" (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 13, кв. 18, ідентифікаційний код 34998794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД вигода" (62416, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, вул. Квартальна, 9, кв. 71, ідентифікаційний код 34281717) 27384 (двадцять сім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. основного боргу, 273 (двісті сімдесят три) грн. 84 коп. державного мита та 163 (сто шістдесят три) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 09.07.10