Рішення № 10303087, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/8422.06.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Данзас Київ, ЛТД»

2) Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»

третя особаЄрмоленко Сергій Миколайович

провідшкодування в порядку регресу шкоди у розмірі 16375,44 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Карпов С.Б. –представник за довіреністю № 265/2010 від 14.01.2010 року;

від відповідача 1:не з’явились;.

від відповідача 2:Фостенко Є.В. –представник за довіреністю № 8/10 від 16.02.2010 року;

від третьої особи:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данзас Київ, ЛТД»про відшкодування в порядку регресу шкоди у розмірі 16375,44 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 02.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 13.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 02.03.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 13.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року залучено до участі у справі на стороні відповідача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Єрмоленка Сергія Миколайовича та відкладено розгляд справи на 22.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 02.03.2010 року, та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 22.03.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 02.03.2010 року не виконали, однак через загальний відділ діловодства суду подали клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неотриманням копії позовної заяви та доданих до неї документів.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 12.04.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2010 року заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості іншого відповідача Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»та надав усні пояснення по суті справи.

          Представник відповідача у судовому засіданні 12.04.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 22.03.2010 року, та надав письмові пояснення по суті спору.

          В наданих письмових поясненнях відповідач зазначив, що згідно з полісом № ВА/4203807, на момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача як власника наземного транспортного засобу була застрахована згідно з договором, укладеним з Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укрнафтатранс».

          Представник третьої особи у судове засіданні 22.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 12.04.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року залучено до участі у справі у якості іншого відповідача Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Укрнафтатранс»та відкладено розгляд справи на 18.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 12.04.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача 2 у судовому засіданні 18.05.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 12.04.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представники відповідача 1 та третьої особи у судове засіданні 18.05.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 12.04.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року відкладено розгляд справи на 08.06.2010 року.

          Представник відповідача 2 у судовому засіданні 08.06.2010 року пояснив, що на адресу позивача було надіслано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

          Представник позивача у судовому засіданні 08.06.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості розглянути вказану вище заяву відповідача 2.

          Представники відповідача 1 та третьої особи у судове засіданні 08.06.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 18.05.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року відкладено розгляд справи на 22.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 22.06.2010 року подав уточнення до позовної заяви та надав усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до поданих уточнень позивач, посилаючись часткове припинення спірного зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог позивача та відповідача 2, просить стягнути з відповідача 1 в порядку регресу шкоду у розмірі 4212,68 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв надані позивачем уточнення до позовної заяви.

          Представник відповідача 2 у судовому засіданні 22.06.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Представники відповідача 1 та третьої особи у судове засіданні 22.06.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 08.06.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані сторонами та третьою особою документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          З довідки відділу Державної автомобільної інспекції Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, довідки управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 30.12.2006 року № 53399 та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2007 року у справі № 3-3700/07 вбачається, що 20.12.2006 року, приблизно о 08 год. 30 хв., Єрмоленко С.М., керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номер 38591 КА, в м. Києві по вул. Саксаганського, 115, під час вибору безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, не вжив заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об’їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ніссан», державний номер АА 1921 ВН, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

          Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2007 року у справі № 3-3700/07 Єрмоленка С.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 34, 00 грн.

          Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Ніссан», державний номер АА 1921 ВН.

          Пошкоджений автомобіль був застрахований на договору добровільного страхування транспортних засобів № 103800 від 10.03.2006 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування»(надалі – позивач) та Косенковим В.Г.

          Згідно з проведеним товарознавчим дослідженням, відповідно до акту № 2127/5558 від 25.01.2007 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ніссан», державний номер АА 1921 ВН, внаслідок пошкодження при ДТП склала 12672,76 грн.

          Відповідно до калькуляції № 1000201 від 16.01.2007 року, складеної станцією технічного обслуговування ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський»,вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 16375,44 грн.

          Як вбачається зі страхового акту № 739/АТ від 07.02.2007 року та розпорядження № 761 від 07.02.2007 року позивачем було прийнято рішення про виплату Косенкову В.Г. 16375,44 грн. (вартості відновлювального ремонту).

          09.02.2007 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 16375,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1451 від 08.02.2007 року.

          Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Таким чином, у позивача виникло право регресної вимоги до винної особи у межах суми страхового відшкодування у розмірі 16375,44 грн.

          Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

          Як встановлено судом, транспортний засіб –автомобіль «Фольксваген», державний номер 38591 КА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Ніссан», державний номер АА 1921 ВН, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Данзас Київ, ЛТД»(надалі –відповідач).

          Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

          Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

          Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

          При цьому, у процесі розгляду справи встановлено, що між відповідачем 1 та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укрнафтатранс»(надалі –відповідач 2) було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 0103-146/ОСЦПВ (тип 3), відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача 1, при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль «Фольксваген», державний номер 38591 КА, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в сумі 25500,00 грн. на одного потерпілого, франшизу встановлено в сумі 510,00 грн.

          Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

          Згідно з пунктом 15.3 статті 15 цього Закону договором ІІІ типу є договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

          Відповідно до наявних в матеріалах справи наказу № ВК-124 від 11.11.2005 року та довідки вих. № 87 від 09.04.2010 року на момент настання страхового випадку Єрмоленко С.М. перебував з відповідачем 1 в трудових відносинах.

          Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

          Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

          Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

          Відшкодувавши збитки завдані відповідачем 1 в особі Єрмоленка С.М. позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов’язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого Косенкова В.Г.

          Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов’язанні отримавши право замість потерпілого водія вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

          Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

          За загальним правилом зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

          Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто.

          Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

          Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов’язання»книги п’ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (у тому числі деліктних) зобов’язань.

          Отже, укладаючи з відповідачем 2 договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № 0103-146/ОСЦПВ відповідач 1 поклав на відповідача 2 обов’язок у випадку настання ДТП спричиненого з його вини, відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.

          Відповідно до наданої суду регресної вимоги № 04-2340 від 19.04.2010 року 26.04.2010 року позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою відшкодувати суму сплаченого Косенкову В.Г. страхового відшкодування, однак, відповідач 2 залишив вимогу без задоволення.

          Згідно з наявною в матеріалах справи угодою про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 07.06.2010 року у процесі розгляду справи позивач та відповідач 2 припинили зобов’язання відповідача 2 з відшкодування оціненої шкоди в сумі 12162,76 грн. (12672,76 грн. (вартість матеріального збитку відповідно до акту товарознавчого дослідження № 2127/5558 від 25.01.2007 року) –510,00 грн. (франшиза)).

          Таким чином, станом на день вирішення спору спірне матеріальне правовідношення між позивачем та відповідачем 2 відсутнє.

          Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

          Тому, суд припиняє провадження у справі відносно відповідача 2.

          Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

          На підставі статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

          Згідно з частиною 1 статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

          Таким чином, враховуючи вищезазначене, оскільки, відповідач 2 як страховик за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 0103-146/ОСЦПВ відшкодував лише частину шкоди заподіяної відповідачем 1 потерпілому внаслідок ДТП, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1 4212,68 грн. (16375,44 грн. (фактичний розмір шкоди) –12162,76 грн. (розмір страхової виплати)) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          При припиненні провадження у справі вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.

          Оскільки суд припиняє провадження у справі відносно відповідача 2 у зв’язку з припиненням зобов’язання останнього з відшкодування оціненої шкоди у процесі розгляду справи, судові витрати в частині стягнення суми цієї шкоди суд покладає на відповідача 2.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          Тому, судові витрати в частині стягнення з відповідача 1 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою покладаються на відповідача 1.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 1187, 1192, 1194 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі відносно Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс».

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5-А; ідентифікаційний код 30373178) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 121 (сто двадцять одну) грн. 63 коп. державного мита та 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Іншу частину позовних вимог задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данзас Київ, ЛТД» (03150, м. Київ, вул. Тельмана, 5; ідентифікаційний код 31027127) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) страхове відшкодування у розмірі 4212 (чотири тисячі двісті дванадцять) грн. 68 коп., 42 (сорок дві) грн. 13 коп. державного мита та 60 (шістдесят) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –16.06.2010 року.