Рішення № 10303088, 25.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/18325.06.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Адіабата» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн» Простягнення 60 116,06 грн. Суддя Омельченко Л.В. Представники: Від позивачаВершиніна А.М.- представник за довіреністю від 04.09.2009 р. Від відповідача не з’явився 25.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адіабата»звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн»53656,69 грн. заборгованості за договором від 07.09.2009 р. № 15/09-09ВР, 3013,59 грн. пені, 441,01 грн. 3 % річних та 3 004,77 грн. збитків від інфляції. Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. № 46/183.           В судових засіданнях 21.05.2010 р., 14.06.2010 р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.           Відповідач у судовому засіданні 21.05.2010 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в позові відмовити повністю посилаючись на те, що товари були передані не в рамках відносин поставки та прийняті відповідачем помилково.

          14.06.2010 р. позивач в судовому засіданні подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошову суму у розмірі 60953,22 грн. що знаходиться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн».

Нормами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та заслухавши обґрунтування представника позивача, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки позивачем не наведено достатніх обставин, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду у справі № 46/183 у разі задоволення позову, загрозу чи унеможливлення захисту його прав та законних інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, а саме: не вказано на характер небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам, інтересам, не визначено у чому виявляється така небезпека з боку відповідача, не зазначено, яким саме чином невжиття таких заходів вплине на його права, свободи, інтереси.

У судове засідання, призначене на 25.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за отриманий у власність товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Адіабата»в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн»в якості покупця уклали договір № 15/09-09ВР (надалі —договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався доставляти та передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов’язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1          договору постачальник зобов’язався поставляти товар на умовах DDP (пункт доставки –визначений у замовлені) відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року, якщо інші умови не передбачені договором.

Поставка здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору та п. 3 угоди про умови оплата за отриманий товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошової суми в розмірі вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 днів з дня поставки товару на товари ТМ Махіт і 30 днів з дня поставки товару на всі інші товари.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 07.09.2009 р. № 15/09-09ВР дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач —прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках укладеного договору за накладними № 273402 від 13.11.2009 р., № 287991 від 30.11.2009 р., № 287987 від 30.11.2009 р., № 287990 від 30.11.2009 р., відповідачеві було поставлено товар загальною вартістю 182071,63 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково у сумі 11100,00 грн., що підтверджується банківською випискою та здійснив часткове повернення товару на суму 117314,94 грн., що підтверджується накладними на повернення товару (в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача склала 53656,69 грн.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 182071,63 грн. та частково оплатив його на суму 11100,00 грн., а також частково повернув товар на суму 117314,94 грн., заборгувавши 53656,69 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 53656,69 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що товари були передані не в рамках відносин поставки та прийняті відповідачем помилково, оскільки накладні на поставку товару не містять посилань на договір від 07.09.2009 р. № 15/09-09ВР.

Судом зазначені твердження відповідача не приймаються, оскільки накладні № 273402 від 13.11.2009 р., № 287991 від 30.11.2009 р., № 287987 від 30.11.2009 р., № 287990 від 30.11.2009 р. містять посилання на рахунки № 436880 від 04.11.2009 р., № 446285 від 30.11.2009 р., № 446280 від 30.11.2009 р., 446199 від 30.11.2009 р., в яких зазначена підстава - договір від 07.09.2009 р. № 15/09-09ВР.

Крім того, матеріали справи містять підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010 р. по 16.02.2010 р. на суму 53656,69 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 53656,69 грн. за договором від 07.09.2009 р. № 15/09-09ВР документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 3013,59 грн. пені, 441,01 грн. 3 % річних та 3 004,77 грн. збитків від інфляції.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 15.4 договору за порушення строків оплати товару згідно даного договору покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги наведені норми діючого законодавства, здійснивши розрахунок по кожній накладній з моменту виникнення прострочення та враховуючи часткове погашення боргу і часткове повернення товару, за розрахунком суду пеня складає 4168,02 грн., 3 % річних –609,95 грн., а інфляційні втрати 2712,12 грн. Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає 3013,59 грн. пені, 441,01 грн. 3 % річних та 2712,12 грн. збитків від інфляції.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн»(04210, м. Київ, пр.-т. Героїв Сталінграду, 27, ідентифікаційний код 36567247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіабата»(01103, м. Київ, вул. Предславинська, 34-б, ідентифікаційний код 33402646) 53656 (п’ятдесят три тисячі шістсот п’ятдесят шість) грн. 69 коп. основного боргу, 3013 ( три тисячі тринадцять) грн. 59 коп. пені, 441 (чотириста сорок одну) грн. 01 коп. 3 % річних, 2712 (дві тисячі сімсот дванадцять) грн. 12 коп. збитків від інфляції, 598 (п'ятсот дев’яносто вісім) грн. 23 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 09.07.10