Рішення № 10303043, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/21321.06.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВІС"            До Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАЙ-СЕРВІС" Простягнення 21 841,89 грн. Суддя Омельченко Л.В. Представники: Від позивачаКіріязова М.В.- представник за довіреністю від 16.09.2010 р. Від відповідача не з’явився 21.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіс” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Флай-Сервіс” 21841,89 грн. заборгованості за договором поставки від 01.03.2009 р. № 20-к/90, 1658,53 грн. пені, 451,40 грн. 3 % річних та 1405,56 грн. інфляційних втрат за час прострочення. Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 р. № 46/213, яку призначено до розгляду на 07.06.2010 р. У судове засідання, призначене на 07.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив. Представник позивача надав суду для залучення до матеріалів справи додаткові документи та заявив клопотання про витребування від відповідача оригіналу договору, щодо якого виник спір та товарно-матеріальних цінностей. Розглянувши заявлені вимоги позивача, суд відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі відповідач вже зобов’язаний надати оригінали документів, копії яких використовуватимуться в якості доказів по справі, тобто договір від 01.03.2009 р. № 20-к/90 в тому числі, а товарно-матеріальні цінності, що передавалися відповідачеві за таким договором, не є предметом спору, тому потреба їх огляду в судовому засіданні відсутня. Розгляд справи відкладався на 21.06.2010 р. У судове засідання, призначене на 21.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін. Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за отриманий у власність товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіс” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Флай-Сервіс” в якості покупця уклали договір № 20-к/09 (надалі —договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити цей товар.

Товар поставляється партіями. Партією є кількість товару, що зазначається в замовлені покупця, яке направляється постачальнику факсимільним зв’язком електронної пошти (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору асортимент та ціна товару узгоджуються сторонами у специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору. Замовлення складається постачальником на основі специфікації із зазначенням кількості, асортименту товару та адреси, на яку здійснюється поставка.

Загальна сума боргу складає 500000,00 грн. (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 01.03.2009 р. № 20-к/90 дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач —прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 63326,40 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

Видаткова накладна № 431 від 05.03.2009р. на суму 15 583,36 грн.;

Видаткова накладна № 433 від 05.03.2009р. на суму 25 328,58 грн.;

Видаткова накладна № 729 від 10.03.2009р. на суму 4 517,54 грн.;

Видаткова накладна № 731 від 10.03.2009р. на суму 1 971,00 грн.;

Видаткова накладна № 3612 від 07.04.2009р. на суму 11 085,22;

Видаткова накладна № 3615 від 07.04.2009р. на суму 5 079,32 грн.;

Видаткова накладна № 4437 від 14.04.2009р. на суму 3 042,32 грн.;

Видаткова накладна № 4438 від 14.04.2009р. на суму 3 015,72 грн.

Відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості перед Позивачем на суму 45 000 грн. по видатковим накладним № 431 від 05.03.2009р., № 433 від 05.03.2009р., № 729 від 10.03.2009р., № 731 від 10.03.2009р. Оскільки по цим накладним Позивачем було поставлено товар на загальну суму у розмірі 47 400,48 грн., то після часткового погашення сума боргу за даними накладними склала 2 400,48 грн.

07.04.2009р. Відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 1 296,66 грн., що був поставлений йому за даними накладними, тому після повернення товару сума боргу Відповідача перед Позивачем по видатковим накладним № 431 від 05.03.2009р., № 433 від 05.03.2009р., М 729 від 10.03.2009р., № 731 від 10.03.2009р. складала 1 103,82 грн.

Згідно видаткових накладних № 3612 від 07.04.2009р., № 3615 від 07.04.2009р., № 4437 від 14.04.2009р., № 4438 від 14.04.2009р. Позивачем було поставлено товар на користь Відповідача на 22222,58 грн., за яким відповідач здійснив часткову оплату у сумі 5000,00 грн.

Часткове погашення заборгованості відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, заборгованість відповідача склала 18326,40 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 63326,40 грн., частково повернув та оплатив його, заборгувавши 18326,18 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 18326,40 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2009 р. підписаний обома сторонами на суму 18326,40 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 18326,40 грн. за договором від 01.03.2009 р. № 20-к/90 документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 1658,53 грн. пені, 451,40 грн. 3 % річних та 1405,56 грн. інфляційних втрат за час прострочення.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору покупець за прострочення оплати отриманого товару зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов’язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За перевіреним судом розрахунком стягненню підлягають 1658,53 грн. пені, 451,40 грн. 3 % річних та 1405,56 грн. інфляційних втрат за час прострочення.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Флай-Сервіс” (03048, м. Київ, вул. Жмеринська, 24, кВ. 79, ідентифікаційний код 35121864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіс” (65029, м. Одеса, вул. Коблівська, 20, кв. 10, ідентифікаційний код 31373362) 18326 (вісімнадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 40 коп. основного боргу, 1658 (одну тисячу шістсот п’ятдесят вісім) грн. 53 коп. пені, 451 (чотириста п’ятдесят одну) грн. 40 коп. 3 % річних, 1405 (одну тисячу чотириста п’ять) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 42 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 07.07.10