Рішення № 10302996, 09.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/281-17/12809.07.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна»

До           Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

Третя особа                     на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс»

Про стягнення 22 816 958,03 грн.

За зустрічним Державного підприємства матеріально-технічного

позовом забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна»

Про                               стягнення 916 666,66 грн.

За участю                     Генеральної прокуратури України

Колегія суддів у складі: Суддя Удалова О.Г. (головуюча)

Суддя Смирнова Ю.М.

Суддя Хрипун О.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача                    Дементьєв І.Т. (дов. № 5 від 22.02.2010 р.)

Від відповідача          Пушкаренко Н.Є. (дов. № ЦПХ-18/91 від 22.01.2010 р.)

Від третьої особи          не з’явилися

Від прокуратури           Лиховид О.С. (посвідчення)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(далі –ДП «Укрзалізничпостач») про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені за прострочення виконання зобов’язання відповідно до Договору поставки № ЦХП-07-00207-01 у сумі 18 103 586,11 грн.

Під час розгляду справи ТОВ «Ністас-Україна»подавало заяви та клопотання про уточнення позовних вимог.

21.07.2008 ДП «Укрзалізничпостач»звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Ністас-Україна»штрафу у розмірі 916 666,66 грн. за прострочення поставки продукції.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 17/281 (суддя Кролевець О.А.) первісний позов ТОВ «Ністас-Україна»задоволено частково та вирішено стягнути з ДП «Укрзалізничпостач»на користь ТОВ «Ністас-Україна»17 342 798,80 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 605 501,34 грн. трьох процентів річних, 692 770,17 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зустрічний позов ДП «Укрзалізничпостач»задоволено повністю та вирішено стягнути з ТОВ «Ністас-Україна»на користь ДП «Укрзалізничпостач»916 666,60 грн. штрафу, 9 166,66 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ТОВ «Ністас-Україна»задоволено частково та вирішено стягнути з ДП «Укрзалізничпостач»на користь ТОВ «Ністас-Україна»14317 429,40 грн. заборгованості, 1695685,01 грн. пені, 670188,68 грн. трьох процентів річних, 4647202,84 грн. нарахованих внаслідок інфляції, 200000,00 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти вимог про стягнення 200000,00 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, відмовлено. Зустрічний позов ДП «Укрзалізничпостач»задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Ністас-Україна»на користь ДП «Укрзалізничпостач»916 666,60 грн. штрафу, 9 166,67 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 у справі № 17/281 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки заяві ДП «Укрзалізничпостач»про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка є способом припинення зобов’язань, та не врахували, що за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї зі сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. Також суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином питання правильності визначення позивачем сум трьох процентів річних та втрат від інфляції в розрізі періодів, за які їх було нараховано, правильності визначення сум та днів або місяців прострочення, з урахуванням здійснених проплат. Вищий господарський суд України також зазначив, що суди дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для застосування відповідальності, передбаченої п. 9.1 договору поставки, не перевіривши, чи направлялась така рознарядка відповідачу за зустрічним позовом. До того ж, як вказав Вищий господарський суд України, суд апеляційної інстанції дійшов помилково висновку про можливість стягнення адвокатських послуг з ДП «Укрзалізничпостач», оскільки належним доказом фактичного надання адвокатських послуг згідно з умовами додатку № 1 до Генеральної угоди є підписаний сторонами акт прийому наданих адвокатських послуг із зазначенням переліку наданих послуг та узгодженою сторонами вартістю.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

За резолюцією голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. справа № 17/281 передана на новий розгляд судді Удаловій О.Г.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2010 справу прийнято до розгляду під № 17/281-17/128.

Ухвалою голови Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуюча), Балац С.В., Смирнова Ю.М.

          Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 17.06.2010 у зв’язку з перебуванням судді Балаца С.В. на лікарняному справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуюча), Хрипун О.О., Смирнова Ю.М. Під час нового розгляду справи Позивач за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

З урахуванням останніх уточнень до позовної заяви, поданих 23.06.2010, ТОВ «Ністас-Україна»просило стягнути з ДП «Укрзалізничпостач»14317429,40 грн. основного боргу, 1695585,01 грн. пені, 1 045 394,82 грн. –3% річних від суми заборгованості, 5758548,80 грн. інфляційних втрат. Судові витрати в розмірі 25500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 400000,00 грн. витрат на послуги адвоката позивач за первісним позовом просив покласти на відповідача за первісним позовом.

Позовні вимоги ТОВ «Ністас-Україна»мотивовані наступним. Між сторонами по справі був укладений договір поставки № ЦПХ-07-00207-01 від 07.03.2007, за яким позивач за первісним позовом зобов’язався поставити, а ДП «Укрзалізничпостач» прийняти і оплатити продукцію в асортименті та кількості згідно зі специфікацією до договору. Позивач за первісним позовом стверджує, що на користь відповідача за первісним позовом було поставлено продукцію на загальну суму 43 119 996,86 грн. Однак, останній взятих на себе зобов’язань належним чином не виконав і одержану продукцію повністю та своєчасно не оплатив.

Відповідач за первісним позовом під час нового розгляду справи надав письмовий відзив на первісний позов та проти заявлених позовних вимог ТОВ «Ністас-Україна»заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві.

По-перше, відповідач за первісним позовом стверджує, що строк для оплати продукції (45 банківських днів) обраховується з дати поставки партії продукції, при цьому згідно з п. 5.4 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі в пункті призначення. Аналогічне застереження містить п. 7.1 договору. Оскільки відсутні документи передбачені п. 5.4 та п. 7.1 договору, відповідач за первісним позовом з посиланням на п. 6.8 договору вважає, що строк, з якого має місце порушення грошового зобов’язання, визначається з 05.03.2008, тобто 45 банківських днів від дати підписання акту звірки поставок та розрахунків від 01.01.2008, а не з часу складання видаткових накладних. По-друге, відповідач за первісним позовом вважає наданий ТОВ «Ністас-Україна»розрахунок штрафних санкцій необґрунтованим.

Крім того, відповідач за первісним позовом зазначив, що на підставі укладеного з ТОВ «Наукова виробнича фірма «Дніпротехтранс» договору про відступлення права вимоги від 04.08.2008 № ДФ-01/08 ДП «Укрзалізничпостач»набуло право вимоги до ТОВ «Ністас-Україна»виконання зобов’язань на суму 14327999,00 грн. за укладеним останнім з ТОВ «Наукова виробниче підприємство «Дніпротехтранс»договором поставки від 27.03.2007 № Д06/07. Тому, за твердженням відповідача за первісним позовом, заявою від 06.08.2008 № ЦПХ-18/2448 зараховано зустрічні однорідні вимоги по Договору поставки № ЦПХ-07-00207-01 від 07.03.2007 на вказану суму.

ДП «Укрзалізничпостач»підтримало свої вимоги за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Ністас-Україна»штрафу у сумі 916 666,66 грн.

В обґрунтуванням заявлених зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ «Ністас-Україна»штрафу у сумі 916 666,66 грн. ДП «Укрзалізничпостач»зазначило, що відповідачем за зустрічним позовом порушені строки поставки продукції у третьому кварталі 2007 року в кількості 100 одиниць, що призвело до зриву плану постачання, а тому позивач за зустрічним позовом на підставі п. 9.1 договору просить стягнути штраф у розмірі 20% від вартості не поставленої вчасно продукції.

ТОВ «Ністас-Україна»проти зустрічних позовних вимог заперечує, зазначивши, що позивач за зустрічним позовом у своєму листі № ЦХП-19/668 від 28.09.2007 просив здійснити чергову поставку продукції 11.10.2007, тобто у ІV кварталі 2007 року. Таким чином, посилання позивача за зустрічним позовом на прострочку термінів поставки відповідач за зустрічним позовом вважає безпідставними.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.03.2007 між ТОВ «Ністас-Україна» та ДП «Укрзалізничпостач»укладено договір поставки № ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого ТОВ «Ністас-Україна» зобов’язався поставити та передати у власність, а ДП «Укрзалізничпостач»прийняти і оплатити продукцію (Система контролю експлуатації транспортних засобів «Дельта», виробник –Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс», м. Дніпропетровськ) в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного договору, що є невід’ємною його частиною.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Загальна сума Договору на момент його підписання складає 43119996,86 грн. з ПДВ (п. 4.6 Договору).

Згідно зі Специфікацією № 1 до договору сторони погодили поставку продукції, а саме: Система контролю експлуатації транспортних засобів «Дельта»у кількості 784 одиниці на суму 43119996,86 грн. з урахуванням ПДВ, та графік поставки: у першому кварталі 2007 року –2 одиниці, у другому кварталі 2007 року –182 одиниці, у третьому кварталі 2007 року –300 одиниць, у четвертому кварталі 2007 року – 300 одиниць.

Умови та терміни постачання визначені у розділі 5 договору.

Постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування або автомобільним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачені до) пункт призначення –Фастівський склад ДП «Укрзалізничпостач»(м. Фастів, вул. Шевченко, 48), відповідно до вимог ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року) (п. 5.1 Договору).

Указом Президента України від 04.10.1994 № 567/94 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів, повинні забезпечувати дотримання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС, підготовлених Міжнародною торговою палатою.

Відповідно до розділу СРТ ІНКОТЕРМС-2000 термін «фрахт/перевезення оплачено до ...»означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Згідно з п. 5.2 договору сторони домовились, що поставка продукції буде проводитися постачальником партіями в 10-ти денний термін тільки після отримання письмової рознарядки покупця з зазначенням вантажоодержувача, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці несе покупець.

Постачальник протягом двох робочих днів з моменту відвантаження партії продукції надає Покупцю наступну інформацію: станцію (місце) призначення, номера транспортних засобів (вагону, автомобілю), кількість продукції у транспортному засобі (п. 5.3 договору).

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору позивачем за первісним позовом поставлено відповідачу за первісним позовом продукції на суму 43119996,86 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000001 від 27.03.2007 на суму 109999,99 грн., № РН-0000002 від 27.04.2007 на суму 1099999,92 грн., № РН-0000003 від 31.05.2007 на суму 3409999,75 грн., № РН-0000004 від 27.06.2007 на суму 5499999,60 грн., № РН-0000005 від 31.07.2007 на суму 5499999,60 грн., № РН-0000006 від 31.08.2007 на суму 5499999,60 грн., № РН-0000007 від 10.10.2007 на суму 7149999,48 грн., № РН-0000008 від 31.10.2007 на суму 8249999,40 грн., № РН-0000009 від 29.11.2007 на суму 6599999,52 грн., а також виданими ДП «Укрзалізничпостач»довіреностями на одержання такої продукції.

Порядок передачі і приймання продукції встановлений у розділі 7 договору. Зокрема, прийом кожної партії продукції здійснюється покупцем при наявності товаросупроводжувальних документів: рахунку-фактури постачальника, технічного паспорту виробника з відміткою органу технічного контролю; видаткової та податкової накладних, пакувальних аркушів, товарно-транспортної накладної або залізничної накладної. Поставка продукції підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику після підтвердження вантажоодержувачем факту отримання продукції (п. 7.1 договору).

Датою поставки продукції вважається дата підписання постачальником та покупцем акту прийому-передачі в пункті призначення згідно з п. 5.1 договору (п. 5.4 договору).

Факт виконання позивачем за первісним позовом поставки продукції у повному обсязі відповідачем за первісним позовом не заперечується, спору з цього приводу немає.

З наданих до матеріалів справи ТОВ «Ністас-Україна»банківських виписок та актів звірки поставок та розрахунків між сторонами вбачається, що в рахунок оплати отриманої продукції відповідачем за первісним позовом було сплачено 28 801 997,46 грн., що не заперечується ДП «Укрзалізничпостач».

Докази належного виконання зобов’язань з оплати залишку вартості придбаної продукції в матеріалах справи відсутні.

Суд відхиляє твердження відповідача за первісним позовом відносно того, що ДП «Укрзалізничпостач»проведено зарахування зустрічних вимог сторін на підставі укладеного з ТОВ «Наукова виробнича фірма «Дніпротехтранс»договору про відступлення права вимоги від 04.08.2008 № ДФ-01/08, згідно з яким ДП «Укрзалізничпостач»набуло право вимоги у відношенні ТОВ «Ністас-Україна»виконання зобов’язань на суму 14327999,00 грн. за укладеним останнім з ТОВ «Науково виробниче підприємство «Дніпротехтранс»договором поставки від 27.03.2007 № Д06/07 з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 220 та частиною 3 ст. 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить ст. 601 ЦК України.

З аналізу даних норм, які регулюють припинення зобов'язання зарахуванням, вбачається, що заяву про зарахування як односторонній правочин слід вважати зробленою і такою, що потягла відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї зі сторін на адресу іншої сторони, в момент вручення однією стороною іншій відповідного письмового повідомлення, в момент отримання від підприємства зв'язку кореспонденції, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

Тобто, одним із способів припинення господарських зобов'язань є зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

В силу наведених норм заяви ДП «Укрзалізничпостач» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 № ЦПХ-18/2448, отримання якої не заперечує ТОВ «Ністас-Україна», достатньо для припинення зобов’язань зарахуванням, однак за своєю суттю така суперечить чинному законодавству, а тому не створює жодних наслідків як для відповідача за первісним позовом так і для позивача за первісним позовом в силу наступного.

Стаття 602 ЦК України встановлює перелік підстав, за яких не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як роз’яснив Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

06.08.2008 ДП «Укрзалізничпостач»направило ТОВ «Ністас-Україна»заяву про залік однорідних зобов’язань від 04.08.2008 № ЦХП-18/2406 (виправлену та уточнену) в порядку ст. 601 ЦК України на суму 14 227 999,40 грн., яка містить послання на заборгованість ТОВ «Ністас-Україна»у розмірі 14 327 999,00 грн. за договором від 27.03.2007 № Д 06/07, укладеним між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс»та ТОВ «Ністас-Україна».

Тобто, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог ДП «Укрзалізничпостач»направило під час розгляду даної справи за позовом ТОВ «Ністас-Україна»про примусове виконання зобов'язання.

Не визнавши заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, 23.09.2008 ТОВ «Ністас-Україна»направило ДП «Укрзалізничпостач»претензію з вимогою сплатити штраф в розмірі 20% від суми договору поставки, який становить 8 623 999,37 грн. У претензії містилися заперечення на заяву про залік однорідних вимог: 1) ТОВ «Ністас-Україна» уклало договір від 27.03.2007 № Д 06/07 з ТОВ "Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс», а не з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс»; 2) усі зобов’язання по договору № Д06/07 від 27.03.2007 були виконані ТОВ «Ністас-Україна»у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 603 ЦК України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Стаття 512 ЦК України передбачає заміну кредитора у зобов'язанні особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора, згідно із ст. 514 ЦК України, переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Частина 2 ст. 517 ЦК України дає право боржнику не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

ТОВ «Ністас-Україна»скористалося вищезазначеним правом, не визнавши заяву ДП «Укрзалізничпостач»про зарахування зустрічних вимог та вказавши на відсутність заборгованості по договору № Д06/07 від 27.03.2007, права за яким були передані ДП «Укрзалізничпостач».

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2007 між ТОВ «Ністас-Україна»та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» було укладено договір поставки продукції № Д06/07 на загальну суму 42 312 480,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікації № 1 до даного Договору, що є невід'ємною його частиною.

Специфікацією № 1 до договору поставки № Д06/07 від 27.03.2007 та графіком поставки на 2007 рік сторони погодили поставку 784 одиниць продукції ціною 44 975,00 грн., загальною вартістю 42 312 480,00 грн.

Додатковою угодою № 1 сторони погодили, що оплата продукції за договором № Д06/07 від 27.03.2007 проводиться поетапно: передоплата - 20% від суми вартості продукції, поставка якої запланована на другий квартал; 70% після відвантаження від суми вартості продукції, поставка якої запланована на другий квартал; 10% від суми вартості продукції, поставка якої запланована на другий квартал; після проведення пусконалагоджувальних робіт.

Додатковою угодою № 2 від 31.08.2007 сторони визнали додаткову угоду № 1 від 27.03.2007 такою, що втратила чинність.

Як стверджує ТОВ «Ністас-Україна», 27.03.2007р. між сторонами договору № Д06/07 підписано до нього додаткову угоду № 2 та специфікацію разом з графіком поставки продукції. Відповідно до п. 1.1 ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»зобов’язалося протягом 2007 року поставити позивачеві продукцію та ввести її в експлуатацію у кількості 784 одиниці вартістю 30 000,00 грн. загальною вартістю 23 520 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Виконуючи умови вищеназваного договору та додатків до нього ТОВ "НВП "Дніпротехтранс" у 2007 році поставив позивачеві продукцію у кількості 784 одиниці вартістю 30 000,00 грн. загальною вартістю 23 520 000,00 грн., а позивач згідно з умовами договору та додатку до нього перерахував ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс», згідно з наданими платіжними дорученнями за отриману ним продукцію грошові кошти у загальній сумі 22 166 500,00 грн. (копії платіжних доручень у матеріалах справи). З наданих пояснень вбачається, що під час приймання 157 одиниць продукції позивачем та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» актами рекламації №1 від 31.07.2007р. та №2 від 31.08.2007р. була встановлена невідповідність даної продукції вимогам умов договору, сторони погодились вважати її списаною і такою, що не підлягає оплаті.

Вищезазначені заперечення існування заборгованості ТОВ «Ністас-Україна»перед ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»третьою особою (ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс») та ДП «Укрзалізничпостач»не спростовано. Доказів дійсності вимоги, пред’явленої до ТОВ «Ністас-Україна», не надано.

За договором цесії № 1 від 27.12.2007, укладеним між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс», до останнього відійшло право вимоги за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007, укладеним між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»та ТОВ «Ністас-Україна», щодо сплати вартості поставленої продукції за договором № Д06/07 від 27.03.2007 в розмірі 20 145 980,00 грн. та сплати неустойки, збитків за несвоєчасне виконання обов’язків боржником щодо оплати вартості поставленої продукції за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 (в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього договору). Право вимоги засвідчувалося договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007, специфікацією № 1, додатковою угодою № 1 від 27.03.20007 до договору поставки, додатковою угодою № 2 від 31.08.2007 до договору поставки та документами, що підтверджують виконання договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2009 по справі № 5/441-09, у редакції постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010, за позовом ТОВ «Інтербудтрейд» до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс»про визнання недійсним договору позов було задоволено та визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 1 від 27.12.2007, укладений між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс». Рішення Господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом укладення між ТОВ «Інтербудтрейд»та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»договору про відступлення права вимоги № 1 від 05.12.2007р., тому договір, укладений між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс»№ 1 від 27.12.2007, є недійсним, оскільки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»вже втратило права кредитора за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом.

Як зазначає Верховний Суд України у своєму листі від 24.11.2008 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший. При цьому, визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом.

Договір № ДФ-01/08 про відступлення права вимоги від 04.08.2008 був укладений між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс»та ДП «Укрзалізничпостач»про відступлення права вимоги сплати заборгованості у розмірі 14 327 999,00 грн. та сплати неустойки, збитків за несвоєчасне виконання обов’язків боржником щодо оплати вартості поставленої продукції за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007, укладеним між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» та ТОВ «Ністас-Україна».

Додатком № 1 від 04.08.2008 сторони домовилися, що розрахунок за відступлене право вимоги здійснюється тільки після скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області № 6/42-08(33/103-08) від 27.05.2008. В разі залишення в силі рішення договір втрачає силу. Вказане рішення скасоване постановою ВГСУ від 25.11.2008.

На підтвердження заборгованості ТОВ «Ністас-Україна»за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007, укладеним між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс» та ТОВ «Ністас-Україна», та дійсності своїх вимог до ТОВ «Ністас-Україна», ДП «Укрзалізничпостач»надало копії первинних бухгалтерських документів, аналіз яких не дає правових підстав для прийняття їх судом як беззаперечних доказів правової позиції ДП «Укрзалізничпостач».

Залучені до матеріалів справи накладні, виписані ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»на підставі договору № Д06/07 від 27.03.2007 ТОВ «Ністас-Україна»784 одиниці продукції за відпускною ціною 44 975,00 грн., підписані у графі "Принял" невідомими особами без зазначення реквізитів довіреності.

Всі довіреності ТОВ «Ністас-Україна»на отримання продукції від ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»за договором № Д06/07 від 27.03.2007 були виписані на ім'я Новікова Ю.Ю. та не містили вказівки на вартість продукції, яку отримали за цими довіреностями.

Акти приймання-передачі обладнання за договором № Д06/07 від 27.03.2007, затверджені директором ТОВ «Ністас-Україна», свідчать про отримання продукції лише у кількості 702 комплектів без зазначення ціни, за якою вказане обладнання було поставленим.

Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»та ТОВ «Ністас-Україна»станом на 21.11.2007, на який посилається ДП «Укрзалізничпостач»в обґрунтування дійсності переданих йому вимог, за яким сума заборгованості ТОВ «Ністас-Україна» перед ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»складає 14 455 580,00 грн., не доводить, що зазначена заборгованість виникла саме за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007, укладеним між ТОВ "НВП "Дніпротехтранс" та ТОВ "Ністас-Україна". Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»та ТОВ «Ністас-Україна»станом на 21.11.2007 не вказує на підставі чого виникла заборгованість та чи саме ця заборгованість була відступлена ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс».

Посилання ДП «Укрзалізничпостач»в обґрунтування наявності заборгованості ТОВ «Ністас-Україна»за договором ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2010 по справі № 34/393-09(14/357-08) за позовом ТОВ «Ністас-Україна»до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс», не можуть бути прийняті судом як беззаперечний доказ, оскільки встановлені вказаним рішенням обставини відповідно до ст. 35 ГПК України не мають преюдиціального значення.

Додаткова угода № 2 та специфікація разом з графіком поставки продукції, відповідно до п. 1.1 умов якого ТОВ "НВП "Дніпротехтранс" зобов’язалося протягом 2007 року поставити позивачеві продукцію та ввести її в експлуатацію у кількості 784 одиниці вартістю 30 000,00 грн. загальною вартістю 23 520 000,00 грн. на час розгляду даного спору у встановленому порядку визнана недійсною не була. Доказів її недійсності сторони суду не надали.

Судом також приймається до уваги, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2009, яке набрало законної сили 21.12.2009, по справі № 33/269 за позовом ТОВ «Інтербудтрейд» із ТОВ «Ністас-Україна»вже стягнута заборгованість у сумі 20 045 980,00 грн., підставою виникнення якої вказано договір поставки № Д06/07 від 27.03.2007, укладений між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»та ТОВ «Ністас-Україна».

Все вищезазначене у своїй сукупності свідчить про відсутність належних доказів наявності заборгованості ТОВ «Ністас-Україна» за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007, укладений між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»та ТОВ "Ністас-Україна", з посиланням на яку ДП «Укрзалізничпостач»стверджує про погашення своїх зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Крім того, заява від 06.08.2008 ДП «Укрзалізничпостач»про залік однорідних зобов’язань на суму 14 227 999,40 грн. не відповідає вимогам, які б дали змогу вважати її одностороннім правочином про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вона містить послання на заборгованість ТОВ «Ністас-Україна»у розмірі 14 327 999,00 грн. за неіснуючим договором, а саме: на договір від 27.03.2007 № Д 06/07, укладений між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс»(ідентифікаційний код 35608486), хоча ТОВ "Ністас-Україна" за договором від 27.03.2007 № Д 06/07 мало правовідносини з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехтранс»(ідентифікаційний код 30011577).

У відповідь на претензію від 23.09.2008 № 153, направлену ТОВ «Ністас-Україна»29.09.2008, ДП «Укрзалізничпостач»не спростувало заперечень ТОВ «Ністас-Україна»щодо відсутності заборгованості за договором 27.03.2007 № Д 06/07, вказавши, що право вимоги до ТОВ «Ністас-Україна»ДП «Укрзалізничпостач»набуло внаслідок того, що ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехтранс»відступило свою кредиторську заборгованість до ТОВ «Ністас-Україна»із договору від 27.03.2007 № Д06/07.

Враховуючи вищезазначене, відсутні правові підстави для врахування заяви про залік однорідних вимог, направленої ДП «Укрзалізничпостач»на адресу ТОВ «Ністас-Україна», при визначенні суми заборгованості за договором ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 6.5 договору ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться покупцем протягом 45 банківських днів після дати поставки партії продукції, відповідно до рахунку-фактури на дану партію. Терміни оплати можуть бути збільшені за письмовою згодою сторін (п. 6.7 договору).

Згідно з п. 6.8 договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акта звірки, який складається і підписується постачальником та покупцем раз на місяць.

З аналізу положень п. 5.4 та п. 7.1 договору вбачається, що датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами актів прийому-передачі, у той же час обов’язок щодо підписання та передачі таких ТОВ «Ністас-Україна»покладений на відповідача за первісним позовом після підтвердження вантажоодержувачем факту отримання продукції.

Доказів направлення позивачу за первісним позовом зазначених актів до суду не надано, підстав неможливості їх складення відповідачем за первісним позовом не наведено.

Твердження відповідача за первісним позовом, що сторонами не додержано вимог пункту 5.4 договору щодо необхідності складення сторонами акту прийому-передачі продукції в пункті призначення, у зв’язку з чим строк з якого має місце порушення грошового зобов’язання починає спливати з 05.03.2008 (45 банківських днів від дати підписання сторонами акта звірки поставок та розрахунків від 01.01.2008), судом відхиляється, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується факт одержання відповідачем за первісним позовом продукції, тоді як останнім не надано доказів направлення позивачу відповідних актів після підтвердження вантажоодержувачем факту отримання продукції, як то передбачено пунктом 7.1 договору поставки.

Видаткові накладні, за якими здійснено поставку продукції позивачем за первісним позовом, підписані в пункті призначення поставки, що не суперечить умовам п. 5.4 договору.

Таким чином, ДП «Укрзалізничпостач»визнано належним факт поставки продукції за видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, та у відповідні дати підписання цих накладних.

Передбачений пунктом 6.8 договору обов’язок сторін раз на місяць складати акт звірки є підставою для проведення остаточних фінансових розрахунків сторін.

Між тим, недодержання сторонами викладеного припису договору, не обмежує право позивача за первісним позовом ставити питання про стягнення наявної заборгованості відповідача за первісним позовом, а також нараховувати за період прострочення кошти внаслідок інфляції, річні проценти і штрафні санкції.

Крім того, згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Акт звіряння взаємних розрахунків сторін таким документом не є.

Письмового погодження сторонами збільшення термінів оплати продукції, як то передбачено п. 6.7 договору, відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи не надано.

При цьому, судом не приймаються твердження відповідача за первісним позовом, що обов’язок стосовно оплати продукції виникає у нього в разі отримання рахунку-фактури на оплату такої, оскільки умови договору не визначають підставою здійснення оплати виставлення рахунка-фактури на відповідну партію продукції, в той же час, коли момент проведення такої оплати прив’язується до дати поставки продукції, а не моменту виставлення чи направлення рахунку-фактури відповідачу за первісним позовом. Таким чином, виставлення рахунків-фактур для здійснення поставленої продукції за договором не є обов’язковою умовою, що також визнається відповідачем за первісним позовом, оскільки часткова оплата поставленої продукції проводилась ним без отримання рахунків-фактур.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню первісні позовні вимоги про стягнення з ДП «Укрзалізничпостач» заборгованості у розмірі 14317999,40 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.6 договору сторонами погоджено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається позивачем за первісним позовом, відповідно до положень п. 9.6 договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати поставленої продукції, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд дійшов висновку, що встановлена Договором відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Позивачем у первісних позовних вимогах заявлено до стягнення 1695585,01 грн. пені. За розрахунком суду сума пені становить 1692215,79 грн., визначена відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу, та за період прострочення, а також, беручи до уваги той факт, що у 2008 році кількість днів складала 366.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених вище умов, судом проведено розрахунок 3% річних від суми заборгованості у відповідні періоди прострочки, які заявлені позивачем за первісним позовом, та отримано суму в розмірі 1064975,03 грн.

Сума інфляційних втрат розрахована судом відповідно до періоду прострочення, який був заявлений позивачем за первісним позовом, та по сумах, які складають суму боргу, з урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», та складає 5928033,72 грн.

Однак, стягненню з відповідача за первісним позовом, в силу положень закону, підлягають суми, заявлені ТОВ «Ністас-Україна»до стягнення в розмірі 1045394,82 грн. – 3% річних та 5758548,80 грн. –інфляційні втрати, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог без відповідної заяви позивача.

Щодо зустрічних позовних вимог ДП «Укрзалізничпостач»про стягнення з ТОВ «Ністас-Україна»штрафу за порушення строків поставки продукції у розмірі 916 666,66 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Заявляючи зустрічні позовні вимоги ДП «Укрзалізничпостач»стверджує, що в порушення взятих на себе зобов’язань ТОВ «Ністас-Україна»поставило у ІІІ-му кварталі лише 200 одиниць продукції (замість необхідних 300 штук), що призвело до зриву плану постачання, тому з посиланнями на умови п. 9.1 договору позивачем за зустрічним позовом нараховано відповідний штраф.

Згідно з п. 9.1 договору за прострочення поставки продукції Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленої продукції.

Судом враховано, що п. 6.1 Договору передбачає під час укладення останнього зобов’язання постачальника надати забезпечення виконання даного договору у виді договору неустойки, що становить 15% від вартості продукції.

Так, відповідно до вимог п. 6.1 договору сторонами було підписано договір про неустойку № ЦХП17-07-00207-НУ від 07.03.2007, пунктом 4 якого сторони передбачили, що даний договір втрачає юридичну силу внаслідок виконання виконавцем своїх зобов’язань за договором поставки або розірвання договору за згодою сторін.

Внаслідок здійснення відповідачем за зустрічним позовом поставки продукції за договором № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 в повному обсязі, що не заперечується ДП «Укрзалізничпостач», та з огляду на положення п. 4 договору про неустойку № ЦХП17-07-00207-НУ від 07.03.2007 та п. 6.2 договору № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007, укладений між сторонами договір про неустойку втратив юридичну силу.

Крім того, у специфікації до договору сторони визначили наступний графік поставки продукції на 2007 рік: у І-му кварталі має бути поставлено 2 шт. продукції, у ІІ-му кварталі –182 шт., у ІІІ-му та VІ-му кварталах –по 300 шт. продукції.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем за зустрічним позовом, що останнім здійснено наступне відвантаження продукції: у І-му кварталі 2007 року –2 шт. (27.03.2007), у ІІ-му кварталі 2007 року –182 шт. (27.04.2007 –60 шт., 31.05.2007 –62 шт., 27.06.2007 –100 шт.), у ІІІ-му кварталі 2007 року – 200 шт. (31.07.2007 –100 шт., 31.08.2007 –100 шт.), у VІ-му кварталі –400 шт. (10.10.2007 –130 шт., 31.10.2007 –150 шт., 29.11.2007 –120 шт.).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що редакція пункту 5.2 договору різна у копіях договорів, наданих позивачем та відповідачем. Згідно з п. 5.2 договору, залученого до матеріалів позовної заяви, поставка продукції проводиться партіями згідно зі специфікацією № 1, яка є невід’ємною частиною даного договору, в 10-денний термін після отримання рознарядки покупця з зазначенням вантажоодержувача, яка є підтвердженням готовності Покупця до прийому Продукції. Згідно з п. 5.2 договору, наданого відповідачем, поставка продукції проводиться партіями згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка продукції здійснювалася без отримання рознарядки покупця.

Згідно зі ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України визначено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Долучений до матеріалів справи лист від 28.09.2007 № ЦХП-19/668, в якому ДП «Укрзалізничпостач»просить відповідача за зустрічним позовом здійснити поставку системи Дельта-СУ 11 жовтня 2007 року, а також поставка продукції позивачем 10.10.2007, свідчить про зміну строку поставки за взаємною згодою сторін.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності, передбаченої п. 9.1 договору, оскільки не встановлено прострочення виконання ТОВ «Ністас-Україна»зобов’язань з поставки обумовленої договором продукції, тому зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Матеріалами справи встановлено, що Позивачем за первісним позовом укладено Генеральну угоду про надання адвокатських послуг від 10.04.2008 № 2-04/08 з адвокатом Шевченко М.О. Відповідно до умов цієї угоди адвокат зобов'язався надавати наступні послуги: правовий аналіз документів для підготовки від імені ТОВ «Ністас-Україна»в порядку господарського судочинства позову про стягнення боргу та суми штрафних санкцій з ДП «Укрзалізничпостач»за Договором поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007; аналіз чинного законодавства України; підготовка від імені Замовника позовної заяви про стягнення з ДП «Укрзалізничпостач»суми боргу за Договором поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007; підготовка апеляційної та касаційної скарг; надання Замовнику консультаційних послуг та відповідних рекомендацій щодо правильності оформлення платіжного доручення для сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при зверненні із позовом до господарського суду міста Києва, Київського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України та Верховного Суду України; подання від імені Замовника відповідного позову, скарг та відзивів; представництво інтересів Замовника та його правовий захист під час розгляду справи; підготовка необхідних мотивованих та обґрунтованих клопотань, заяв, заперечень під час розгляду справи.

Відповідно до виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва від 21.03.2003 № 1788 Шевченко М.О. має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 2.1.3 Генеральної угоди про надання адвокатських послуг від 10.04.2008 № 2-04/08 передбачено, що по факту закінчення надання адвокатських послуг (або будь-якого етапу надання адвокатських послуг) Виконавець (адвокат) зобов’язаний надати Замовнику (ТОВ «Ністас-Україна») Акт прийому наданих адвокатських послуг.

Розмір винагороди (гонорару) Виконавця за надання адвокатських послуг згідно з даною угодою визначається у протоколі погодження договірної ціни виходячи з розцінок та кількості витраченого часу.

Так, розмір винагороди (гонорару) виконавця за надання адвокатських послуг згідно з пунктом 3.1 Додатку № 1 до Генеральної угоди становить 400 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2 Додатку № 1 до вимог генеральної угоди про надання адвокатських послуг № 2-04/08 від 10.04.2008 «Протокол погодження договірної ціни надання адвокатських послуг», при умові надання адвокатських послуг відповідно до вимог Генеральної угоди про надання адвокатських послуг № 2-04/08 від 10.04.2008 та на умовах розділу 2 даного протоколу, після виконання адвокатських послуг передбачених п.п. 1.1 –1.7 даного протоколу, Сторони підписують Акт прийому наданих адвокатських послуг. В Акті прийому наданих адвокатських зазначається перелік адвокатських послуг наданих Виконавцем та їх відповідна узгоджена Сторонами вартість (п. 2.3 Додатку № 1 до вимог генеральної угоди про надання адвокатських послуг № 2-04/08 від 10.04.2008 «Протокол погодження договірної ціни надання адвокатських послуг»).

05.05.2010 між ТОВ «Ністас-Україна»та адвокатом Шевченко М.О. підписано Акт прийому наданих послуг до Генеральної угоди про надання адвокатських послуг № 2-04/08 від 10.04.2008. Позивачем за первісним позовом надано виписку з банківського реєстру про перерахування 17.07.2008 грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн. на користь Шевченко М.О.

Однак, суд зазначає, що зі змісту долученого до матеріалів справи Акту прийому наданих послуг до Генеральної угоди про надання адвокатських послуг № 2-04/08 від 10.04.2008 неможливо встановити, яким чином сторонами генеральної угоди визначається кількість витраченого адвокатом часу на надання юридичних послуг, а також які розцінки встановлювались на їх надання. Крім того, в Акті прийому наданих послуг до генеральної угоди про надання адвокатських послуг № 2-04/08 від 10.04.2008 не зазначена вартість наданих адвокатом послуг, як те передбачено п. 2.3 Додатку № 1 до вимог генеральної угоди про надання адвокатських послуг № 2-04/08 від 10.04.2008 «Протокол погодження договірної ціни надання адвокатських послуг», у зв’язку з чим неможливо встановити чи відповідає обсяг наданих послуг Виконавцем об’єму, який обумовлений Генеральною угодою, та встановленій ціні за такий.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не надано.

Враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання Позивачем за первісним позовом юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів ТОВ «Ністас-Україна»в суді, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому 400 000,00 грн. додаткових витрат по оплаті адвокатських послуг не підлягають стягненню з Відповідача за первісним позовом.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем за первісним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд враховує роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у п. 6.3 яких зазначено, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Державне мито за подання зустрічної позовної заяви та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у зв’язку з відмовою в задоволення зустрічного позову покладаються на ДП «Укрзалізничпостач».

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15, код 19014832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна»(01011, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код 34349568) 14317429,40 грн. основного боргу, 1692215,79 грн. пені, 1 045 394,82 грн. 3% річних від суми заборгованості, 5758548,80 грн. інфляційних втрат, 25494,90 грн. державного мита, 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                       О.Г. Удалова (головуюча)

Суддя                                                             Ю.М.Смирнова

Суддя                                                                       О.О. Хрипун