Рішення № 10302911, 06.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/17306.07.10 За позовом Фізичної особи –підприємця Білецького Олександра Борисовича До Приватного підприємства «Крона-В»

Про стягнення 344147,28 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Чередниченко А.В. – по дов. № 2354 від 24.06.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи –підприємця Білецького Олександра Борисовича про стягнення з Приватного підприємства «Крона-В»325680 грн. основного боргу по орендній платі, 8696,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 9770,40 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 2009/Ентузіастів-25/31.07 оренди нежитлового приміщення від 31.07.2009.

Позивачем одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та кошти відповідача. При цьому посилаючись на те, що позивач побоюється, що орендарем свого зобов‘язання по виплаті орендної плати за оренду нежилого приміщення, за договором оренди нежилого приміщення №2009/ Ентузіастів-25/31.07. від 31 липня 2009 року, згодом стане неможливим або утрудненим, через те, що майно та грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, або зменшитись за кількістю.

Розглянувши клопотання суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Отже, накладення арешту може бути здійснено або на грошові суми або на майно, виходячи із предмету позовних вимог.

Заявником позов пред’явлено про стягнення боргу, однак заходи про забезпечення пред’явлені про накладення арешту і на грошові суми і на майно відповідача.

Крім того, згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову, які заявником не подані.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 10.06.2010 та ухвалі від 22.06.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві і яка є юридичною згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 05.07.2010 - м. Київ, вул. Ентузіастів, 25.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 06.07.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.07.2009 між Фізичною особою –підприємцем Білецьким Олександром Борисовичем (орендодавець) та Приватним підприємством «Крона-В»(орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2009/Ентузіастів-25/31.07 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування без права власності частину нежитлового приміщення, яке розташоване на 1-му поверсі 9-поверхового житлового будинку, магазин –для розміщення торгівлі продовольчими товарами, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ентузіастів, 25 літера А, загальною площею 184,6 кв. м.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 325 680 грн. та за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов‘язань нараховані інфляційні збитки в сумі 8696,88 грн. та 3% річних - 9770,40 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.2. договору визначено, що орендодавець зобов‘язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об‘єкт оренди.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 01.08.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення площею 184,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ентузіастів, 25 літера А.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З п. 6.1. договору вбачається, що термін його дії встановлений сторонами з 01.08.2009 до 31.12.2012.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1. орендна плата встановлена за січень в розмірі 60000 грн. за місяць. В подальшому орендна плата розраховується так : орендна плата за попередній місяць помножити на офіційний індекс інфляції за попередній місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору орендар повинен сплачувати орендну плату незалежно від результатів господарської діяльності щомісяця до 15 числа наступного місяця.

Пунктом 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення у період з жовтня 2009 оку по лютий 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем, у розмірі 325 680 грн. (за обґрунтованим розрахунком позхивача).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 325 680 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 8696,88 грн. та 3% річних –9770,40 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8696,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 9770,40 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Фізичної особи –підприємця Білецького Олександра Борисовича обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Крона-В»(м. Київ, вул. Ентузіастів, код ЄДРПОУ 35182581) на користь Фізичної особи –підприємця Білецького Олександра Борисовича (Київська обл., Баришівський район, с. Гостролуччя, вул. Леніна, 10, код 2257309613) 325 680 (триста двадцять п‘ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. основного боргу, 8 696 (вісім тисяч шістсот дев‘яносто шість) грн. 88 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 9 770 (дев‘ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 40 коп. –3% річних, 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 09.07.2010