Рішення № 10302912, 08.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/18008.07.10 За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна,

приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю «БПЗ-Київ»

Про стягнення 275555,04 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Волік О.Л. –помічник прокурора, посвідчення № 217 від 25.06.2010

Від позивача Кудрявцева Р.М. –по дов. № 7/8-150-001/58 від 29.05.2008

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БПЗ-Київ»275555,04 грн. неустойки за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні № 001124/10 від 25.08.2008, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ярославів Вал, 28/31 (літера А).

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Відповідач в засідання суду не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 08.06.2010 та ухвалі від 22.06.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 21.06.2010 : м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 08.07.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників прокуратури і позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури і позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.09.2008 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець) та Товариством з обмеженої відповідальності «БПЗ-Київ»(покупець) було укладено договір купівлі - продажу нежилого приміщення на аукціоні № 001124/10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов’язався передати у власність, а покупець зобов’язався прийняти нежилі приміщення загальною площею 172,30 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Ярославів Вал, 28/31 (літера А) і зобов’язується сплатити за них грошову суму визначену цим договором.

Спір виник в зв’язку з тим, що при проведенні прокуратурою перевірки встановлено, що відповідачем в порушення умов договору протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору не було у повному обсязі сплачено вартість об‘єкта продажу, тому відповідач має сплатити позивачу неустойку в розмірі 275555,04 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 3.1. договору передача об’єкта продажу продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом прийому-передачі встановленого зразка, що підписується сторонами у триденний термін після сплати повної вартості придбаного об’єкта продажу.

Відповідно до п. 1.6. договору згідно з висновком про вартість майна, затвердженим Начальником Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради 16.04.2008, початкова вартість об‘єкта продажу становить 956788,33 грн.

Відповідно до п. 1.7. договору згідно протоколом № 11-11/08 від 23.09.2008, затвердженим начальником Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради 24.09.2008, кінцева вартість об‘єкта продажу становить 1148145,99 грн. Податок на додану вартість становить 229 629,20 грн. Остаточна вартість об‘єкта продажу з ПДВ становить 1 377 775,19 грн.

Згідно п. 2.1. договору покупець зобов’язаний внести 1 377 775,19 грн. за об’єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Плата за об‘єкт продажу вноситься на підставі умов даного договору.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні від 25.09.2008 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. 25.09.2008 та зареєстровано в реєстрі за № 2775.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що розрахунки за об’єкт продажу здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що покупець зобов’язаний в установлений цим договором термін сплатити вартість об’єкта продажу.

Згідно ч. 2 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Матеріали справи свідчать, що покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору не виконав своїх зобов’язань щодо внесення грошових коштів за придбаний об’єкт в повному обсязі, борг становить 1 377 775,19 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач всупереч умовам договору та нормам чинного законодавства порушив прийняті на себе зобов'язання та не виконав умови договору щодо своєчасної оплати об’єкта продажу, а отже є таким що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо сплати об‘єкта продажу.

Так, пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору не сплатить встановлену в договорі ціну, то він сплачує продавцю 20 відсотків неустойки від ціни продажу протягом 20 календарних днів після 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

В зв’язку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором купівлі-продажу зобов’язання, позивач 17.12.2008 надіслав на адресу відповідача попередження № 7/9-352-007/58536 від 17.12.2008, в якому позивач повідомив відповідача про закінчення строків сплати вартості придбаного об’єкту та вимагав сплатити неустойку; повідомив, що невиконання зобов’язань за договором купівлі-продажу є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 275555,04 грн. обґрунтовані, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Будь-яких заяв та клопотань відповідачем не заявлено.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БПЗ-Київ»(м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26, код ЄДРПОУ 35690764) на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 26/4, код ЄДРПОУ 21532540) 275555 (двісті сімдесят п‘ять тисяч п‘ятсот п‘ятдесят п‘ять) грн. 04 коп. неустойки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БПЗ-Київ»(м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26, код ЄДРПОУ 35690764) в доход Державного бюджету України 2755 (дві тисячі сімсот п‘ятдесят п‘ять) грн. 55 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 09.07.2010