Рішення № 10302826, 25.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/64925.05.10 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Самбірської філії

публічного акціонерного товариства «Кредобанк»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосинтез-Л»

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Нетрадиційна енергетика

України»

про стягнення 885179,95 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Івченко А.А.–представник за довіреністю № 202 від 12.01.2010 року;          

від відповідачів: 1) Тесля К.З. –директор;

                     2) Максимчук А.Д.–представник за довіреністю № б/н від 20.03.2009 року.

встановив:

          Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»в особі Самбірської філії публічного акціонерного товариства «Кредобанк»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосинтез-Л», товариства з обмеженою відповідальністю «Нетрадиційна енергетика України»про стягнення 885179,95 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.08.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк»в особі Самбірської філії та товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосинтез-Л»був укладений кредитний договір № 27, згідно п.1 якого банк зобов’язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Відповідно до п.2.1.1. договору банк видає позичальнику інвестиційний кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту, валюта кредиту та сума –1350000,00 грн.

Відповідно до п.2.1.3. договору банк видає позичальнику інвестиційний кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: процентна ставка –19%.

Згідно до п.2.2. договору дата остаточного повернення кредиту – 29 квітня 2011 р.

06.03.2009 р. між сторонами був підписаний додатковий договір до кредитного договору № 27 від 01.08.2006 р.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві-1 кредитні кошти в розмірі 1 151 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 07.09.2007 р. на суму 611000,00 грн., № 6 від 20.10.2006 р. на суму 120000,00 грн., № 5 від 07.09.2006 р. на суму 280000,00 грн., № 3 від 09.08.2006 р. на суму 140000,00 грн..

Відповідач-1 порушив умови договору, станом на 22.09.2009 р. строкова заборгованість по кредиту становить 578800,00 грн., прострочена заборгованість по кредиту становить 186600,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становить 59379,16 грн.

Станом на 22.09.2009 року заборгованість відповідача-1, відповідно до п. 4.1.3. договору, по сплаті за управління кредитом становить 1200, 00 грн.

Керуючись п.7.1. договору, позивач нарахував відповідачеві-1 пеню, що станом на 22.09.2009 року становить 23151,69 грн.

Керуючись п.7.5. договору, позивач нарахував відповідачеві-1 упущену вигоду, що станом на 22.09.2009 року становить 36049,10 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором 01.08.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк»в особі Самбірської філії та товариством з обмеженою відповідальністю «Нетрадиційна енергетика України»було укладено договір поруки.

Згідно п. 1.1. договору поруки поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за кредитним договором № 27 від 01.08.2006 р., укладеним між боржником та кредитором (далі за текстом –кредитний договір).

20.03.2009 року позивач направив відповідачеві-1 претензію за вих. № 993 з проханням оплатити заборгованість. З даною претензією був ознайомлений відповідач-1 25.03.2009 року, відповідно до відмітки за підписом директора, проте претензія була залишена відповідачем -1 без відповіді та без задоволення.

14.08.2009 року позивач направив відповідачеві-2 лист за вих. № 2112 з вимогою погасити заборгованість відповідача-1 за кредитним договором № 27 від 01.08.2006 р. Лист був отриманий відповідачем 2 17.08.2009 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 581777 на адресу: м. Київ, вул. Житомирська, 6/11, проте лист був залишений відповідачем-2 без відповіді та без задоволення.

На підставі викладеного вище позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2009 року порушено провадження у справі № 33/649 і призначено до розгляду на 07.12.2009 року.

У судове засідання 07.12.2009 року представники сторін з’явились.

Представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/649 від 16.10.2009 року.

Представник відповідача 1 заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для проведення переговорів стосовно можливого врегулювання спору мирним шляхом.

Представники відповідача 2 через загальний відділ діловодства подали документи по справі, а також відзив на позовну заяву.

Також, представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 01.02.2010 року у зв’язку із можливим врегулюванням спору мирним шляхом.

У судове засідання 01.02.2010 року з’явились представники відповідача-1 та відповідача-2. Представник позивача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника позивача у судове засідання, суд відклав розгляд справи на 01.03.2010 року.

У судове засідання 01.03.2010 року представник відповідача 2 не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача та відповідача 1 заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із можливим врегулюванням спору мирним шляхом.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача 2 у судове засідання, а також клопотання представників позивача та відповідача 1 про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 19.04.2010 року.

У судове засідання 19.04.2010 року представники сторін з’явились.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 25.05.2010 року для надання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 25.05.2010 року з’явились представники сторін.

Представник позивача заявив усне клопотання про зміну організаційно-правової форми позивача із ВАТ «Кредобанк»в особі Самбірської філії на ПАТ «Кредобанк»в особі Самбірської філії.

Суд задовольнив вищезазначене клопотання представник позивача та здійснив заміну організаційно-правової форми позивача на ПАТ «Кредобанк»в особі Самбірської філії.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав клопотання подане у позовній заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе рухоме, нерухоме майно і немайнові активи, які належать відповідачу-1 та відповідачу-2 для задоволення всіх вимог позивача і відшкодування судових витрат.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог за вих. № 02-2149/10 від 25.05.2010 року, в якій повідомив, що відповідач-1 частково погасив заборгованість за кредитним договором № 27 від 01.08.2006 р.

Представник позивача надав пояснення по справі, просив суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідач-2 строкову строкову заборгованість по кредиту в розмірі 289600,00 грн., прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 437000,00 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості в розмір 21580,41 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі 1542,13 грн., упущену вигоду по простроченому кредиту в розмірі 36049,10 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 8851,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник відповідача-1 надав пояснення по справі, позов не визнав в частині штрафних санкцій.

Представник відповідача-2 надав пояснення по справі, заперечував проти розміру штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

01.08.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк»в особі Самбірської філії та товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосинтез-Л»був укладений кредитний договір № 27, згідно п.1 якого банк зобов’язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Відповідно до Статуту, дата реєстрації 29.12.2009 року, публічне акціонерне товариство «Кредобанк»виступає правонаступником всіх прав та обов’язків відкритого акціонерного товариства «Кредобанк».

06.03.2009 року між сторонами був підписаний додатковий договір до кредитного договору № 27 від 01.08.2006 р.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п.2.1.1. договору банк видає позичальнику інвестиційний кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту, валюта кредиту та сума –1350000,00 грн.

Відповідно до п.2.1.3. договору банк видає позичальнику інвестиційний кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: процентна ставка –19%.

Згідно до п.2.2. договору дата остаточного повернення кредиту – 29 квітня 2011 р.

П. 2.1.5. договору передбачено порядок видачі кредиту: - траншами шляхом оплати платіжних документів позичальника з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням, за умови представлення платіжних документів, що підтверджують участь позичальника власними коштами на рівні 30%.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві-1 кредитні кошти в розмірі 1 151 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 07.09.2007 р. на суму 611000,00 грн., № 6 від 20.10.2006 р. на суму 120000,00 грн., № 5 від 07.09.2006 р. на суму 280000,00 грн., № 3 від 09.08.2006 р. на суму 140000,00 грн..

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до п.4.3. договору позичальник сплачує проценти у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня, за який нараховані проценти.

Відповідно до заяви позивача про зміну позовних вимог за вих. № 02-2149/10 від 25.05.2010 року, відповідач-1 частково погасив заборгованість за кредитним договором № 27 від 01.08.2006 р.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Згідно до п.5.1. договору позичальник зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором. Повернення суми кредиту здійснюється відповідно до графіку повернення кредиту, який є додатком до цього договору.

Відповідно до п. 5.9. договору кредиту банк у випадках, передбачених п. 2.9. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших, належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

20.03.2009 року позивач направив відповідачеві-1 претензію за вих. № 993 з проханням оплатити заборгованість. З даною претензією був ознайомлений відповідач-1 25.03.2009 року, відповідно до відмітки за підписом директора, проте претензія була залишена відповідачем -1 без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ч. 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Станом на 21.05.2010 року строкова заборгованість відповідача-1 перед позивачем по кредиту становить 289600,00 грн., прострочена заборгованість по кредиту становить 437000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності строкової заборгованості по кредиту в сумі 289600,00 грн., простроченої заборгованості по кредиту в сумі 437000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами визнаний, тому позовні вимоги в частині стягнення строкової заборгованості та простроченої заборгованості по кредиту визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.7.1. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню:

- за зобов’язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки;

- за зобов’язаннями в іноземній валюті –0,1% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми.

Керуючись п.7.1. договору, позивач нарахував відповідачеві-1 пеню за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості з 30.01.2009 року по 22.09.2009 року включно, що станом на 21.05.2010 року становить 21580,41 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту з 01.07.2009 року по 22.09.2009 року включно, що станом на 21.05.2010 року становить 1542,13 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував відповідачеві-1 пеню за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості з 30.01.2009 року по 22.09.2009 року включно, що станом на 21.05.2010 року становить 21580,41 грн., відповідно до заяви про зміну позовних вимог за вих. № 02-2149/10 від 25.05.2010, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В процесі розгляду справи позивачем надано вмотивований розрахунок пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості за 180 днів у сумі 17444,63 грн.

Таким чином, сума пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості, що становить 17444,63 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, що становить 1542,13 грн., є обгрунтованою та підлягає стягненню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості в розмірі 4135,78 грн. є необґрунтованим не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.7.5. договору за невиконання або неналежне виконання позичальником свого зобов’язання по своєчасному поверненню кредиту або його частини, позичальник, крім сплати пені, відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду. Упущена вигода розраховується наступним чином: сума, яка несплачена або несвоєчасно сплачена, помножена на розмір процентів, вказаний у п.2.1. цього договору, який збільшений 1,5 рази.

Керуючись п.7.5. договору, позивач нарахував відповідачеві-1 упущену вигоду, що станом на 21.05.2010 року становить 36049,10 грн.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.2 статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушено права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

При відсутності хоч би одного з цих елементів цивільна відповідальності не наступає.

Судом не встановлено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, упущена вигода в розмірі 36049,10 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором 01.08.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк»в особі Самбірської філії та товариством з обмеженою відповідальністю «Нетрадиційна енергетика України»було укладено договір поруки.

Згідно п. 1.1. договору поруки поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за кредитним договором № 27 від 01.08.2006 р., укладеним між боржником та кредитором (далі за текстом –кредитний договір).

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2.5. договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно з п.2.2. договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором кредитор письмово повідомляє поручителя про це із зазначенням суми заборгованості боржника.

П. 2.3. договору поруки передбачено, що поручитель зобов’язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором.

14.08.2009 року позивач направив відповідачеві-2 лист за вих. № 2112 з вимогою погасити заборгованість відповідача-1 за кредитним договором № 27 від 01.08.2006 р. Лист був отриманий відповідачем 2 17.08.2009 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 581777 на адресу: м. Київ, вул. Житомирська, 6/11, проте лист був залишений відповідачем-2 без відповіді та без задоволення.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до заяви про зміну позовних вимог за вих. № 02-2149/10 від 25.05.2010 року ціна позову 785771,64 грн.

Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином, сума державного мита становить 7857,72 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 401,85 грн., на відповідача –7455,87 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 12,06 грн., на відповідача –223,94 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 34, ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосинтез-Л» (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 6/11, р/р 2600201021326 у Самбірській філії ПАТ «Кредобанк», МФО 325332, код ЄДРПОУ 34431348) та товариства з обмеженою відповідальністю «Нетрадиційна енергетика України»(01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 6/11; р/р 26003711813711 у Куренівській філії ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 321767, код ЄДРПОУ 32962200) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Самбірської філії публічного акціонерного товариства «Кредобанк»(79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) строкову заборгованість по кредиту в розмірі 289600 (двісті вісімдесят дев’ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 437000 (чотириста тридцять сім тисяч) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості у сумі 17444 (сімнадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 63 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у сумі 1542 (одна тисяча п’ятсот сорок дві) грн. 13 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 7455 (сім тисяч чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 87 коп. та 223 (двісті двадцять три) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості в розмірі 4135,78 грн. та упущеної вигоди в розмірі 36049,10 грн. відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 05.07.2010 року.