Постанова № 10302190, 29.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-715/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Олійник Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Панченко О.О.,

представника відповідача - Олійник Л.Л., Клімович Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ісіда-Д"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областів особі Диканського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2010 року Приватне підприємство " Ісіда-Д" (далі - позивач, ПП "Ісіда-Д") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областів особі Диканського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Полтавська МДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022301/0 та № 0000161701/0 від 09.02.2010.

28.04.2010 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000022301/0 та № 0000161701/0 від 09.02.2010.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на дотримання ПП "Ісіда-Д" вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 щодо перерахування різниці між сумою податку на додану вартість, одержаною від покупців, та сумою цього податку, яка сплачена постачальникам, з поточного рахунку на окремий рахунок у встановлені терміни та використання цих коштів на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Вказував на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податкового зобов"язання за грудень 2006 року на суму 32675,00 грн, які базуються на припущеннях внаслідок втрати позивачем первинних документів за 2006 рік та відсутністю записів за 4 квартал 2006 року в касовій книзі.

Мотивуючи свою позицію щодо безпідставного донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, представник позивача зазначив про перерахування коштів в сумі 870,00 грн в оздоровчі дитячі табори за путівки як благодійної допомоги працівникам підприємства, які користувались податковою соціальною пільгою. Стверджував про відсутність обов'язку утримувати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % також із сум, сплачених ПП "Ісіда-Д" суб'єктам підприємницької діяльності- фізичним особам: ОСОБА_4 - оскільки ним представлені свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника єдиного податку, та ОСОБА_5, який є платником податку на додану вартість. Вказував на своєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб із сум заробітної плати та погашення заборгованості за 2006-2007 роки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем приписів Закону України "Про податок на додану вартість" щодо відпуску товарів, робіт в рахунок орендної плати за земельні паї без відображення суми податкового зобов'язання у декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 32675,00 грн. Зазначали про встановлення факту нецільового використання сум ПДВ, що акумулюються сільськогосподарськими виробниками на окремих рахунках та використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, на загальну суму 544536,40 грн. Стверджували про завищення позивачем від'ємного значення по декларації сільськогосподарського виробника за червень 2008 року за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ 83333,00 грн на підставі податкової накладної від 21.12.2007 № 211202, отриманої від ТОВ "Компанія Валькірія". При цьому, відмічали про те, що операції з оприбуткування, приймання-передачі аміачної води між ПП "Ісіда-Д" та ТОВ "Компанія Валькірія" не проводились, товаро-транспортні документи під час перевірки не надавались, умови для зберігання аміачної води відсутні, а послуги по зберіганню даного товару не придбавались.

Обґрунтовуючи донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, представники відповідача вказували на несвоєчасне перерахування податку із заробітної плати в сумі 64974,58 грн, внаслідок чого нарахована пеня у розмірі 3691,04 грн; відсутність під час перевірки даних, які б підтверджували віднесення перерахованих за рахунок підприємства коштів в оздоровчі табори за путівки в сумі 870,00 грн, як благодійної допомоги; неутримання податку із сум винагороди, яка сплачена приватним підприємцям без підтверджуючих документів.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 28.12.2009 по 25.01.2010 відповідачем на підставі направлення на перевірку № 000622 від 25.12.2009 проведена позапланова виїзна перевірка ПП ''Ісіда Д'' з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009. Термін перевірки продовжувався з 19.01.2010 по 25.01.2010 на підставі наказу Полтавської МДПІ № 8 від 12.01.2010.

Направлення на перевірку вручено 28.12.2009 під розписку головному бухгалтеру Сулимі М.Г.. Перевірку проведено з відома директора ПП ''Ісіда - Д'' Іващенка В.В. та в присутності головного бухгалтера Сулими М.Г..

За результатами перевірки складений акт № 31/23-33933762 від 28.01.2010, в якому відображені порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 та пунктів 4.1, 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації, що передбачає розрахунки з бюджетом, за грудень 2006 року в сумі 32675,00 грн; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які спричинили завищення відємного значення по декларації сільськогосподарського товаровиробника на суму 83333,33 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню по особовому рахунку за грудень 2008 року в сумі 36001,00 грн та не перераховано акумульовані суми ПДВ у встановлені терміни на окремі рахунки на суму 36001,00 грн; пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо нецільового використання сум ПДВ, що акумулюються сільськогосподарськими товаровиробниками на окремих рахунках на суму 544536,40 грн; пункту 19.2 статті 19 Закону України ''Про податок з доходів фізичних осіб'' та пункту 12 розділу 3 Інструкції ''Про прибутковий податок з громадян" щодо неутримання податку з доходів приватних підприємців, які виплачені без підтверджуючих документів, та із коштів, перерахованих підприємством в оздоровчі дитячі табори за путівки, в результаті чого занижений податок з доходів фізичних осіб на суму 1860,00 грн; підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України ''Про податок з доходів фізичних осіб'' в частині несвоєчасного перерахування податку в сумі 64974,58 грн із заробітної плати, внаслідок чого нарахована пеня в сумі 3691,00 грн.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000022301/0 від 09.02.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 629549,90 грн, в тому числі, за основним платежем 32675,00 грн, за штрафними санкціями 596874,90 грн;

- № 0000161701/0 від 09.02.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 9271,04 грн, в тому числі, за основним платежем 1860,00 грн, за штрафними санкціями 3720,00 грн, пені 3691,04 грн.

Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0000022301/0 від 09.02.2010, суд зазначає наступне.

В акті перевірки відображено порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 та пунктів 4.1, 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо відпуску товарів, робіт в рахунок орендної плати за земельні паї без відображення суми податкового зобов'язання у декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року, яка передбачає розрахунки з бюджетом, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 32675,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість цих висновків відповідача, суд виходить з того, що згідно з пунктами 4.1, 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що згідно з відомостями на видачу сільськогосподарської продукції по розрахунках з пайовиками по орендній платі за земельні паї протягом 2006 року ПП "Ісіда-Д" проводило реалізацію товарів та робіт (послуг) в рахунок земельних паїв. В реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень-грудень 2006 року відсутні виписані податкові накладні на відпуск вказаних товарів.

Проте, з досліджених судом документів (книги розрахунків по оренді за земельні паї за 2006 рік, відомостей про отримання товарів та робіт (послуг)) не вбачається, що отримання пайовиками товарів (робіт, послуг) відбувалось саме у грудні 2006 року. Доказів невключення суми податкового зобов'язання у деклараціях з податку на додану вартість в інших податкових періодах 2006 року відповідачем не представлено.

У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача Клімовіч Л.М., що при проведенні перевірки їй надавалася відомість з підписами пайовиків за грудень 2006 року, на основі якої зафіксовано порушення.

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 21.12.2000 N 2181-III(далі - Закон N 2181-III) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону N 2181-III податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Судом з'ясовано, що декларацію з податку на додану вартість за грудень 2006 року ПП "Ісіда - Д" подано до податкового органу 22.01.2007 за вхідним № 9448, що відповідає граничному терміну її подання. Проте, відповідач визначив суму податкових зобов'язань на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 09.02.2010 з перевищенням встановленого 1095-денного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставне донарахування ПП "Ісіда - Д" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 49 012,50 грн, в тому числі: за основним платежем - 32 675,00 грн, за штрафними санкціями - 16 337,5 грн.

В акті перевірки також зафіксовано завищення позивачем відємного значення по декларації сільськогосподарського товаровиробника на суму 83333,33 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню по особовому рахунку за грудень 2008, в сумі 36001,00 грн, та неперерахуванню акумульованих сум ПДВ у встановлені терміни на окремі рахунки на суму 36001,00 грн; факт нецільового використання сум ПДВ, що акумулюються с/г товаровиробниками на окремих рахунках на суму 544536,40 грн.

Аналізуючи правомірність вказаних висновків Полтавської МДПІ, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством "Ісіда-Д" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Валькірія" (вул. Кірова, 104 а, м. Дніпропетровськ, код 34061087) 20.12.2007 укладено договір поставки № 2012/3.

На підтвердження виконання даного договору виписані видаткова накладна від 21.12.2007 № РН 211202, податкова накладна від 21.12.2007 № 211202. Перерахування коштів за аміачну воду здійснено в сумі 500000,00 грн 21.12.2007 платіжним дорученням № 143 на поточний рахунок ТОВ "Компанія Валькірія", який був закрит 31.01.2008.

На підставі податкової накладної від 21.12.2007 № 211202 сума ПДВ у розмірі 83 333,33 грн ПП "Ісіда - Д" включено до складу податкового кредиту до сільськогосподарської декларації за червень 2008 року.

Судом з'ясовано, що за даними додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року основні фонди на балансі ТОВ "Компанія Валькірія" не значились; згідно з розрахунком комунального податку за 3 квартал 2008 року трудові ресурси у цього контрагента позивача для приймання продукції від постачальника та відвантаження її покупцю відсутні: задекларовано 1 працівника у цьому звітньому періоді.

Встановлено також відсутність доказів про підтвердження руху товару від постачальника ТОВ "Компанія Валькірія" до покупця ПП "Ісіда -Д", а саме документів, що підтверджують транспортування та оприбуткування товарів на складі.

Так, відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця вісімсот тринадцять (813,0) тон аміачної води, що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, загальною вартістю 500000,00 грн, а покупець зобов'язується прийняти цю сировину та оплатити її на умовах договору в кількості і в терміни, які передбачені договором. Сторони застосовують до даного договору умову поставки СРТ - с. Водяна Балка Диканського району Полтавської області. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент передачі товару на складі покупця, розташованого в с. Водяна Балка Диканського району Полтавської області. Приймання товару за кількістю та якістю проводиться у відповідності до даних, заявлених у товаросупроводжувальних документах на товар.

Згідно з А.8. СРТ ІНКОТЕРМС продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний (-і) транспортний (-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення). У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).

Під час проведення перевірки та в ході судового розгляду позивачем не представлено доказів на підтвердження транспортування товару з м. Дніпропетровська до визначеного у договорі пункту призначення. Представником позивача не заперечувався факт відсутності товаро-транспортних накладних. Встановлені договором поставки № 2012/3 умови перехода права власності також дотримані не були.

Крім того, відповідно до пунктів 6-8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються. До видачі довіреностей особи інструктуються про порядок і терміни використання та звітування про використання довіреностей або повернення невикористаної довіреності. Забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані. Строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.

Згідно видаткової накладної від 21.12.2007 № РН 211202 товар отримано директором ПП "Ісіда-Д" Іващенком В.В. на підставі довіреності. Проте, у журналі реєстрації довіреностей ПП "Ісіда-Д" за 2007-2008 роки відмічено про виписання довіреності на отримання аміачної води Іващенку В.В. наприкінці квітня 2008 року - через 4 місяці після поставки товару та в порушення вищезазначених вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, що ставить під сумнів факт отримання аміаку водного. В інформаційній базі даних податкового органу обліковується інформація відносно ТОВ "Компанія Валькірія" про скасування державної реєстрації 02.04.2008, що також підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ. Твердження представника позивача про передачу аміачної води без довіреності та її оформлення наприкінці квітня 2008 року за запитом ТОВ "Компанія Валькірія" не приймаються судом до уваги з огляду на їх неспроможність.

Документів, які б свідчили про відповідність аміаку водного за якістю чинним стандартам, технічним умовам, позивачем також не надано.

Представником позивача зазначено, що списання аміачної води, придбаної у ТОВ ''Компанія Валькірія'', підтверджується актом списання аміачної води за травень 2008 року по рахунку 201 "Сировина та матеріали". Однак у періоді, що перевірявся, ПП "Ісіда-Д" придбавало аміачну воду також у інших суб'єктів господарювання, тому даний акт списання не підтверджує факт використання саме цієї аміачної води.

В ході судового розгляду представник позивача також пояснив, що перевезення, зберігання та внесення на поля аміачної води здійснювалося ТОВ "Полтава-Сад" за усним договором. У звязку з тим, що ПП "Ісіда-Д" та вказане товариство мають спільних засновників, ТОВ "Полтава-Сад" у 2007-2009 роках надавало позивачеві комплекс послуг по перевезенню, зберіганню та внесенню на поля рідких добрив на безоплатній основі, в тому числі аміачної води, отриманої від ТОВ "Компанія Валькірія". Аміачна вода, що належала ПП "Ісіда-Д", перевозилася та зберігалася у сховищі для рідких добрив в с. Мар'ївка, Полтавського району.

На підтвердження зазначених обставин та фактичного використання придбаної у ТОВ "Компанія Валькірія" аміачної води, позивачем представлено до суду наступні докази: акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів від 06.07.2008; бухгалтерську довідку по факту отримання і використання аміачної води за 2007 -2008 роки № 68 від 02.06.2010; довідку Водянобалківської сільської ради Диканського району Полтавської області про використання позивачем землі; документи статистичної звітності; обігову відомість по 201 рахунку за 2008 рік; накладні ТОВ "Полтава-Сад" про відпуск зі складу с. Мар"ївка аміачної води; договір про надання послуг від 07.04.2008, рахунок-фактура № СФ-00110 від 01.06.2008, акт № ОУ-000003- здачі-прийняття робіт (надання послуг); відомості про нарахування заробітної плати працівникам ТОВ "Полтава-Сад".

Вказані пояснення представника позивача та перелічені докази оцінюються судом критично з наступних підстав.

Частиною 1 статті 937 Цивільного кодексу України вказано, що договір зберігання між юридичними особами укладається у письмовій формі.

Проте, в порушення вимог даної норми позивачем договір зберігання з ТОВ "Полтава - Сад" в письмовій формі не укладався.

Під час проведення перевірки та в ході судового розгляду позивачем не представлено доказів на підтвердження транспортування товару з м. Дніпропетровська до с. Мар"ївка Полтавського району. Представником позивача не заперечувався факт відсутності товаро-транспортних накладних.

Податкові накладні за фактом надання безоплатних послуг по зберіганню аміачної води ТОВ "Полтава-Сад" не виписувалися.

Також суд приймає до уваги, що статтею 1 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" визначено, що небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані додержуватись правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування.

Підпунктом 9.2 пункту 9, підпунктом 10.1 пункту 10 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України від 26.07.2004, № 822, регламентовано, що товаротранспортний документ на небезпечні вантажі щодо кожної небезпечної речовини, матеріалу чи виробу, що пред'являється до перевезення, повинен містити найменування та адресу відправника вантажу, найменування та адреса вантажоодержувача. Узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник здійснює з відповідним підрозділом Державтоінспекції МВС України.

Оскільки аміачна вода відноситься до небезпечного вантажу, маршрут її перевезення повинен був узгоджуватися з органами ДПІ, проте цього не проводилось, що також підтверджується листом ТОВ "Полтава-Сад" № 134 від 16.06.2010.

Посилання представника позивача на укладення договору з ТОВ "Полтава-Сад" про надання послуг від 07.04.2008, на виконання якого відбулося внесення аміачної води на поля ПП "Ісіда-Д", що підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-0000030 від 01.06.2008, податковою накладною № 164 від 01.06.2008, накладними, платіжними дорученнями, як на докази фактичного використання аміачної води в господарській діяльності ПП "Ісіда-Д" та відповідно використання коштів зі спецрахунку на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, не приймаються судом до уваги.

У досліджених судом платіжних дорученнях призначення платежу зазначено: "за послуги комбайна", однак комбайн при внесенні аміачної води на поля не використовувався, що не заперечувалось представником позивача. Виправлення до платіжних дорученнях про зміну призначення платежу позивачем не вносились.

Зі змісту долучених до матеріалів справи накладних ТОВ "Полтава-Сад" про відпуск аміачної води зі складу також неможливо ідентифікувати належність цього товару ПП "Ісіда-Д".

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що під час перевірки взагалі ревізори не були повідомлені про придбання ПП "Ісіда-Д" послуг по зберіганню даного товару (відсутні договори, акти виконаних робіт на зберігання, розрахункові документи). Документів, які б дозволили встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів, також не надавалось.

Пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 вказаного Закону № 168/97-ВР передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абзацу 2 пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Враховуючи те, що ПП "Ісіда -Д" включено до складу податкового кредиту податкової декларації за червень 2008 року суму ПДВ у розмірі 83 333,00 грн на підставі податкової накладної ТОВ "Компанія Валькірія" від 21.12.2007 № 211202 про реалізацію аміачної води на суму 500 000,00 грн, однак в ході судового розгляду позивачем не представлено переконливих доказів використання цього товару в господарській діяльності, суд вважає обгрунтованими висновки відповідача про завищення позивачем відємного значення по декларації сільськогосподарського товаровиробника на суму 83333,33 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню по особовому рахунку за грудень 2008, в сумі 36001,00 грн, та неперерахуванню акумульованих сум ПДВ у встановлені терміни на окремі рахунки на суму 36001,00 грн.

Оцінюючи правомірність донарахування ПП "Ісіда - Д" податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 544536,40 грн за нецільове використання сум ПДВ, що акумулюються сільськогосподарськими виробниками на окремих рахунках та використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР 11.29 до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999, № 271 "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини").

Згідно пункту 5 вказаного Порядку кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Судом встановлено, що ПП "Ісіда-Д" зі спецрахунку здійснено перерахування коштів в рахунок оплати послуг інших суб"єктів господарювання:

- платіжним дорученням № 3 від 31.05.2007 на суму 10 000,00 грн - за послуги посіву СФГ "Людмила";

- платіжним дорученням № 137 від 19.12.2007 на суму 19 414,80 грн - за послуги автоперевезення кукурудзи ТОВ "Неон - 2003";

- платіжним дорученням № 149 від 27.12.2007 на суму 15 121,60 грн - за послуги автоперевезення кукурудзи ТОВ "Неон - 2003";

- ТОВ "Компанія Валькірія" - 500000 грн за аміачну воду.

Суд вважає, що оплата послуг з автоперевезення та посіву не відноситься до придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а тому позивачем порушено вимоги вищезазначених норм.

Крім того, в ході судового розгляду не підтверджено рух придбаної у ТОВ "Компанія Валькірія" аміачної води від постачальника до ПП "Ісіда-Д", її прийняття, відвантаження та використання в господарській діяльності підприємства, що також вказує на недотримання позивачем вимог пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, пункту 5 Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками.

Отже, суд приходить до висновку про правильне донарахування ПП "Ісіда-Д" податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 544536,40 грн за нецільове використання сум ПДВ, що акумулюються сільськогосподарськими виробниками на окремих рахунках та використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Посилання представника позивача на те, що відповідачем неправомірно визначені як штрафні санкції суми коштів перерахованих в рахунок оплати послуг іншим суб"єктам господарювання - СФГ "Людмила", ТОВ "Неон - 2003", ТОВ "Компанія Валькірія", не приймаються судом до уваги з огляду на те, що це не впливає на визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість за порушення пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, пункту 5 Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000161701/0 від 09.02.2010 про визначення ПП "Ісіда - Д" суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, суд виходить з наступного.

В акті перевірки відображено порушення позивачем пункту 19.2 статті 19 Закону України ''Про податок з доходів фізичних осіб'' та пункту 12 розділу 3 Інструкції ''Про прибутковий податок з громадян" щодо неутримання податку з доходів приватних підприємців, які виплачені без підтверджуючих документів, та із коштів, перерахованих підприємством в оздоровчі дитячі табори за путівки, в результаті чого занижений податок з доходів фізичних осіб на суму 1860,00 грн; підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України ''Про податок з доходів фізичних осіб'' в частині несвоєчасного перерахування податку в сумі 64974,58 грн із заробітної плати, внаслідок чого нарахована пеня в сумі 3691,00 грн.

Суд не погоджується з висновками Полтавської МДПІ в частині заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 990,00 грн з огляду на таке.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" 22.05.2003 N 889-IV(далі - Закон № 889-IV) особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Судом встановлено, що позивачем неутримано податок з доходів фізичних осіб під час виплати доходів приватним підприємцям:

- платіжним дорученням № 60 від 18.03.2008 року СПДФО ОСОБА_5 перераховано 4100,00 грн - не утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% в сумі 615,00 грн;

- платіжним дорученням № 182 від 29.08.2008 року СПДФО ОСОБА_4 перераховано 2500,00 грн - не утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% в сумі 375,00 грн.

Проте, в даних випадках ПП "Ісіда -Д" не було зобов"язано здійснювати утримання податку, оскільки СПДФО ОСОБА_5 являвся платником податку на додану вартість, а при перерахуванні коштів СПДФО ОСОБА_4 позивач мав копії свідоцтва про державну реєстрацію цього підприємця та свідоцтва про сплату єдиного податку, що підтверджується долученими до матеріалів справи податковими накладними № 241 від 18.03.2008, № 273 від 18.-3.2008, свідоцтвами про державну реєстрацію та про сплату єдиного податку ОСОБА_4.

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що розділ 3 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 N 12, станом на момент перевірки та розгялду справи по суті є нечинним (вилучений згідно знаказом Державної податкової адміністрації України від 16.07.2003 N 352).

Висновки відповідача щодо неутримання ПП "Ісіда -Д" податку з доходів фізичних осіб у розмірі 870,00 грн із сум, які перераховані за путівки в ОЗТ "Маяк" за рахунок коштів підприємства на підставі: платіжного доручення № 114 від 02.07.2008 - в сумі 3900,00 грн (податок за ставкою 15% - в сумі 585,00 грн); платіжного доручення № 118 від 05.07.2008 - в сумі 1900,00 грн (податок за ставкою 15% - в сумі 285,00 грн), суд вважає вірними.

При цьому, суд також враховує, що відповідно до підпункту и) пункту 1.3 статті 1 Закону N 889-IVдохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків.

Згідно з підпунктом 9.7.3 пункту 9.7 статті 7 Закону N 889-IV не підлягає включенню до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону.

Позивачем під час проведення перевірки та суду не представлено документів, які б підтверджували факти перерахування коштів за путівки в ОЗТ "Маяк", як багодійної допомоги особам, які мали право на отримання податкової соціальної пільги, а тому ПП "Ісіда - Д" порушено вимоги пункту 19.2 статті 19 Закону N 889-IV. Крім того, наказ ПП "Ісіда - Д" № 217-а від 05.05.2008 про надання благодійної допомоги виданий майже за місяць до написання відповідних заяв особам, в інтересах яких здійснено перерахування коштів.

Доводи представників Полтавської МДПІ про правомірне донарахування позивачеві податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3691,04 грн судом розцінюються як обгрунтовані, оскільки відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1. статті 8 Закону N 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

В ході судового розгляду встановлено та не заперечувалось представником позивача про несвоєчасне перерахування ПП "Ісіда -Д" податку з доходів фізичних осіб по заробітній платі в сумі 64974,58 грн, а тому нарахування у зв"язку з цим пені в сумі 64974,58 грн є вірним.

Твердження представника позивача на самостійне обрахування та сплату ПП "Ісіда -Д" пені у розмірі 64974,58 грн матеріалами справи не підтверджується: платіжні доручення із вказівкою призначення платежу як "сплата пені" відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПП "Ісіда -Д" про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Полтавської МДПІ (Диканське відділення) № 0000022301/0 від 09.02.2010 в частині визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 49012,50 грн та податкове повідомлення - рішення Полтавської МДПІ (Диканське відділення) № 0000161701/0 від 09.02.2010 - в частині визначення податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2970,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

У зв"язку з частковим задоволенням позовних вимог, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 1,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Ісіда-Д" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області в особі Диканського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (Диканське відділення) № 0000022301/0 від 9 лютого 2010 року в частині визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 49012,50 грн визнати протиправним та скасувати.

Податкове повідомлення - рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (Диканське відділення) № 0000161701/0 від 9 лютого 2010 року в частині визначення податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2970,00 грн визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ісіда-Д" витрати у вигляді судового збору у розмірі 1,00 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2010 року.

Суддя С.М. Серга