Ухвала суду № 10301518, 01.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

УХВАЛА

01.07.2010Справа №2-17/8751.2-2008 За заявою: Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим

До боржника: Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж»

про визнання банкрутом

Суддя Гайворонський В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від ОСОБА_3 ОСОБА_4, представник, ОСОБА_3

Від ОСОБА_5 ОСОБА_6, представник

Від ОСОБА_7 ОСОБА_7

Від фонду соціального страхування Матвієнко Ю.Г., представник

Керуючий санацією Заєвський В.Г. арбітражний керуючий

Прокурор Кулібаба С.Є., прокурор відділу

За участю: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Кредитор - Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим із заявою про порушення справи про банкрутство боржника - Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» та визнання його банкрутом, у звязку з несплатою збору на обовязкове державне пенсійне страхування на суму 262283,02 грн.

Провадження по справ порушено ухвалою господарського суду АР Крим від 18.03.2003 року.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.01.2004 року у відношенні боржника Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» відкрита судова процедура банкрутства санація. Керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Ніконова В.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.08.2004 року затверджено план санації ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж».

12 липня 2005 року ухвалою Господарського суду АР Крим затверджено план санації зі змінами, затвердженими комітетом кредиторів ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» погоджений із комітетом кредиторів відповідно до протоколу засідання № 14 від 24.06.2005 року.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06 червня 2007 року затверджено зміни до плану санації ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», прийняті на засіданні комітету кредиторів 12.03.2007 року з урахуванням змін, прийнятих на засіданні комітету кредиторів 04.06.2007 року наступного змісту: «абз. 1 пункту 3.6 «Участь інвестора у санації підприємства» викласти в новій редакції: «У звязку з невиконанням умов інвестиційного договору від 20 серпня 2006 року приватного підприємця ОСОБА_5 виключити з числа інвесторів боржника. В якості єдиного інвестора залучається приватний підприємець ОСОБА_3, з яким укладається інвестиційний договір». Повноваження інвестора ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» ОСОБА_15 припинено. Інвестором ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» призначено приватного підприємця ОСОБА_16

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02 серпня 2007 року повноваження керуючого санацією ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» арбітражного керуючого ОСОБА_17 припинено. Керуючим санацією ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» призначено арбітражного керуючого Херсонського С.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.12.2009 року арбітражного керуючого - керуючого санацією Херсонського С.А. усунуто від виконання повноважень керуючого санацією ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», керуючим санацією ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» призначено арбітражного керуючого Заєвського Віталія Геннадійовича (ліцензія серії АВ № 158260, місце проживання: АДРЕСА_2).

Ухвала Господарського суду АР Крим від 09.12.2009 року по справі № 2-17/8751.2-2008 залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року та Постановою Вищого Господарського Суду України від 24.03.2010 року.

Керуючим санацією арбітражним керуючим Заєвським В.Г. надано заяви про визнання угод недійсними, відміну права власності та повернення майна, а саме заява про визнання договору № 0612/1 від 06.12.2007 року недійсним, відміну права власності СПД ОСОБА_16 на нерухоме майно (єдиний майновий комплекс), розташоване за адресою Євпаторійське шосе,21, пгт. Роздольне АР Крим, визнання за ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» права власності на нерухоме майно (єдиний майновий комплекс), розташоване за адресою Євпаторійське шосе,21, пгт. Роздольне АР Крим, та заява про визнання угоди недійсною та заява про визнання договору №1/2007 відчуження обєктів незавершених будівництвом від 28.09.2007 року недійсним, відмінити право власності СПД ОСОБА_3 на 26 незавершених будівництвом котеджем, розташованих за адресою: с.Чистенькое, Сімферопольський район, АРК, визнання за ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» права власності на 26 незавершених будівництвом котеджів, розташованих за адресою: с.Чистенькое, Сімферопольский район, АРК.

Згідно ст. 58 ГПК України право заявника в одній заяві зєднати декілька вимог, повязаних між собою підставою виникнення або предявленими доказами, що має місце у даному випадку.

Згідно з ч. 1 статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом та Господарським процесуальним Кодексом України, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань ВГСУ (Постанова від 16.11.2005 року по справі № 19/47 (05)-21/85 та Постанова ВГСУ від 17.05.2006 року по справі № 44/228б).

Суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:

06.12.2007року ліквідатором ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» Херсонським С.А. на Таврійській Товарній Біржі м.Євпаторія було укладено з ОСОБА_16 договір №0612/1 купівлі продажу нерухомого майна (єдиний майновий комплекс), розташоване за адресою Євпаторійське шосе, 21, смт. Роздольне, АР Крим, що складається з: Літ. «А-а-а1» - основна будівля (контора), загальною площею 238,7 кв.м., Літ. «Б» - навіс, Літ. «В» - цех, загальною площею 238,7 кв.м., Літ. «Г» - котельня, загальною площею 16,7 кв.м., Літ. «Д» - гараж, загальною площею 77,3 кв.м., Літ. «Д1» - гараж, загальною площею 24,5 кв.м., Літ. «Е» - гараж, загальною площею 194,3 кв.м., Літ. «Ж» - склад, загальною площею 20,2 кв.м., Літ. «И» - гараж, загальною площею 192,3 кв.м., Літ. «К» - зварювальний цех, загальною площею 132,5 кв.м., Літ. «Л» - інструментальний цех, загальною площею 45,4 кв.м., Літ. «М» - виробниче приміщення, загальною площею 40,0 кв.м., Літ. «П» - склад, загальною площею 95,5 кв.м., Літ. «О» - склад, загальною площею 35,7 кв.м., Літ. «Р» - склад, загальною площею 281,0 кв.м., Літ. «С» - магазин, загальною площею 150,7 кв.м., Літ. «Т» - склад, загальною площею 173,3 кв.м., Літ. «Ф» - склад, загальною площею 123,2 кв.м., Літ. «Ч» - склад, загальною площею 149,3 кв.м., Літ. «М» - службове приміщення, загальною площею 90,9 кв.м., Літ. «Е» - сторожка, загальною площею 8,0 кв.м., Літ. «К1» - навіс, Літ. «Н» - навес, Літ. «Ф1» - навіс, Літ. «Ф2» - навіс, Літ. «Х» - навіс, Літ. «Ч1» - сарай, Літ. «Ю» - навіс, Літ. «У» - вбиральня, Літ. «У1» - навіс, Літ. «ТП» - трансформаторна підстанція, огорожа, замощення.

Відповідно до умов договору № 0612/1 від 06.12.07р. вартість нерухомого майна складає 240000,00 грн. Згідно акту прийому-передачі №0612/1-1 від 06.12.2007 року обєкт передано колишнім ліквідатором Херсонським С.А. у власність ОСОБА_16

Як вбачається з приписів ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України правом заперечувати недійсність правочину на підставах, встановлених законом, наділена одна із сторін правочину або інша заінтересована особа.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.1 ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Договір №0612/1 від 06.12.07р. за своєю природою є договором купівлі-продажу. Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нерухоме майно (єдиний майновий комплекс), розташоване за адресою Євпаторійське шосе, 21, смт. Роздольне, АР Крим було отримано у ОСОБА_16 06.12.2007, що підтверджується актом приймання-передачі №0612/1-1 від 06.12.2007р., який є невідємною частиною договору №0612/1 від 06.12.07р.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 не перераховано на розрахунковий рахунок Боржника кошти за договором № 0612/1 від 06.12.07р., укладеного між ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» та ОСОБА_3, що порушує права та інтереси Боржника. Відповідних дій, передбачених законом, арбітражним керуючим Херсонським С.А. щодо стягнення грошових коштів за договором № 0612/1 від 06.12.07р. не здійснювалось.

Суд зазначає на тому, визнання угоди недійсною з тієї підстави, що відбулося невиконання стороною зобовязань за договором, а саме щодо не сплати стороною грошових коштів за придбане нерухоме майно, не є відповідно до приписів ст.ст.16, 203,215 ЦК України належним засобом захисту своїх цивільних прав та інтересів.

У той же час, судом встановлено, що договір №0612/1 від 06.12.07р., було укладено між ОСОБА_3 та ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» у процедурі ліквідації ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», яка була введена постановою Господарського суду АР Крим від 18.10.2007року у справі №2-6/2028.1-2006. На цей час вказана постанова скасована постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2008р.

Таким чином, підстава, на якій засноване укладення вказаного договору та відчуження нерухомого майно (єдиного майнового комплексу), розташованого за адресою Євпаторійське шосе, 21, смт. Роздольне, АР Крим, відпала.

Згідно ст.1212 Цивільного кодексу України особа зобовязана повернути майно тоді, коли підстава, з якої воно було придбано, з часом відпала. Окрім цього, ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.12.2009р. по справі №2-17/8751.2-2008 та Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2010р. по справі №2-17/8751.2-2008, які залишені без змін Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010р. по справі №2-17/8751.2-2008, встановлено факт того, що відчужене майно боржника підлягає поверненню банкруту.

За приписом ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України. Крім того, згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Поряд з цим, пунктом 3.2. Роз'яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» передбачено: за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення.

Враховуючи те, що керуючий санацією заперечує дійсність договору №0612/1 від 06.12.07р. на підставах, встановлених законом, які обґрунтованими та засновані на законі, приймаючи до уваги, що відпала підстава, з якої було придбано нерухоме майно, а також встановлений судом факт того, що відчужене майно боржника в порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягає поверненню банкруту, суд приходить до висновку, що заява керуючого санацією підлягає задоволенню.

Аналізуючи обґрунтованість заяви керуючого санацією щодо визнання недійсним договору №1/2007 відчуження обєктів незавершених будівництвом від 28.09.2007року, скасування права власності СПД ОСОБА_3 на 26 незавершених будівництвом котеджів, розташованих за адресою с.Чистеньке, Сімферопольського району АРК, визнання за ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» права власності на 26 незавершених будівництвом котеджів, розташованих за адресою: с.Чистеньке, Сімферопольського району, АРК, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги, викладені у заяві повністю враховуючи наступне.

Згідно п.8 ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; інші питання, передбачені цим Законом.

Також комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника (частина 2 статті 17 вказаного Закону).

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом; укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Згідно з частиною 6 вказаної статті керуючий санацією зобов'язаний, зокрема, розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника; звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації; забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону; продаж частини майна боржника; зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу згідно зі ст.31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети.

План санації не є угодою, в розумінні ст.626 ЦК України, а згідно із ст.18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є комплексною програмою фінансового оздоровлення боржника та застосування спеціальних заходів по відновленою платоспроможності боржника.

Продаж частини майна боржника в процедурі санації, який здійснюється керуючим санацією, передбачений ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і направлений на відновлення платоспроможності боржника.

Пунктом 1.1. договору №1/2007 від 28.09.2007року, укладеного між ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» та СПД ОСОБА_3, визначено, що відповідно до положень інвестиційного договору від 14.03.2007 року, укладеного між Боржником та Інвестором відповідно до плану санації, затвердженого ухвалою Господарського суду АР Крим по справі №2-26/521.1-2005 від 12.07.2007р., Інвестор приймає у власність на суму внесених інвестицій у відповідності з умовами дійсного Договору майно, перелік та вартість якого зазначена в п.2.1. дійсного Договору.

Пунктом п. 2.1. зазначеного Договору встановлено перелік та вартість майна, що передається інвестору:

1. Незавершений будівництвом котедж № 29,

2. Незавершений будівництвом котедж № 30,

3. Незавершений будівництвом котедж № 46,

4. Незавершений будівництвом котедж № 47,

5. Незавершений будівництвом котедж № 48,

6. Незавершений будівництвом котедж № 49,

7. Незавершений будівництвом котедж № 50,

8. Незавершений будівництвом котедж № 51,

9. Незавершений будівництвом котедж № 56,

10. Незавершений будівництвом котедж № 57,

11. Незавершений будівництвом котедж № 58,

12. Незавершений будівництвом котедж № 67,

13. Незавершений будівництвом котедж № 72,

14. Незавершений будівництвом котедж № 74,

15. Незавершений будівництвом котедж № 79,

16. Незавершений будівництвом котедж № 80,

17. Незавершений будівництвом котедж № 81,

18. Незавершений будівництвом котедж № 82,

19. Незавершений будівництвом котедж № 94,

20. Незавершений будівництвом котедж № 95,

21. Незавершений будівництвом котедж № 97,

22. Незавершений будівництвом котедж № 98,

23. Незавершений будівництвом котедж № 116,

24. Незавершений будівництвом котедж № 117,

25. Незавершений будівництвом котедж № 118,

26. Незавершений будівництвом котедж № 119.

Судом встановлено, що купівля-продаж 26 незавершених будівництвом котеджів, що знаходяться у с. Чистеньке, Сімферопольського району, АР Крим не була передбачена затвердженим ухвалою господарського суду АР Крим від 12.07.2005р. планом санації ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж».

Крім того, постановою Господарського суду АР Крим від 18.10.2007 року було відмовлено у задоволенні клопотання комітету кредиторів, оформленого протоколом комітету кредиторів ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» № 14 від 24.09.2007 р., у якому вони клопотали перед судом про внесення змін до плану санації боржника в частині включення до переліку майна, що підлягає реалізації саме незавершених будівництвом 26 котеджів в с. Чистеньке Сімферопольського району АР Крим.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» захист порушеного права, що виникло у звязку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Статтею 144 Господарського кодексу України визначені підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання, серед яких, зокрема, вказані угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але таки, що йому не суперечать.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема щодо спірного договору №1/2007 від 28.09.2007р. недотримання спеціальних вимог закону щодо вчинення продажу 26 котеджів

незавершених будівництвом, а саме відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на обєкти нерухомого майна, відсутність зазначеного майна у переліку, що підлягає відчуженню у затвердженому судом плані санації ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» та відсутність відповідних повноважень у керуючого санацією щодо продажу цього майна.

Дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином (ст.202 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед них визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Як вбачається із змісту Договору №1/2007 відчуження обєктів незавершених будівництвом у процедурі санації від 28.09.2007р. за своєю правовою природою та умовами, що викладені у ньому, є фактично договором купівлі-продажу. За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму(ст.655 ЦК України). У той же час, угоду що укладено між боржником та інвестором 28.09.07р., найменовано як договір відчуження майна, при фактичній купівлі-продажі майна.

У відповідності до ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Право власності - це право особи на річ (майно), яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України). Саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).

Статтею 657 ЦК України визначається, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації.

Реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» №1952-IV від 1 липня 2004 року. Згідно п.5 розділу V зазначеного Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Відповідно ст.2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Як вбачається з п.2.2. Договору майно, вказане в п.2.1. належить Боржнику на підставі дозволу районного виконавчого комітету на будівництво індивідуальних житлових домів у районі масиву селища Чистеньке-Ливадкі для робітників організації СПМК 70 ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», розташованого на території Чистеньської селищної ради, рішення виконавчого комітету Чистеньської ради народних депутатів Сімферопольського району №3/17 від20.03.91р., довідки про знаходження на балансі вищезазначених обєктів незавершених будівництвом від 13.09.07р.

З огляду на зазначене вище суд зазначає, що станом на 28.09.2007р. ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» не мав оформленого відповідно до вимог діючого законодавства права власності на 26 незавершених будівництвом обєктів нерухомого майна (котеджів), розташованих у с. Чистеньке Сімферопольського району АР Крим у розумінні ст.316, 317 ЦК України, внаслідок чого, згідно зі ст.658 ЦК України, арбітражний керуючий Херсонський С.А. не мав право укладати від імені ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» будь - які правочини щодо зміни власника вказаного майна.

Враховуючи ж недотримання сторонами договору №1/2007 про відчуження обєктів незавершених будівництвом у процедурі санації від.28.09.2007р. вимог ст.657 ЦК України та виходячи з положень ч.1 ст.220 ЦК України він є нікчемним і хоча визнання такого правочину недійсним судом і не вимагається, але і не виключається.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 17-18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» реалізація майна у процедурі санації є можливою за наявності відповідного рішення, схваленого комітетом кредиторів, щодо того майна, продаж якого передбачено планом санації боржника.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Отже, повне виконання інвестиційних зобов'язань, зафіксованих у плані санації боржника, є необхідною передумовою набуття інвестором права власності на майно боржника, а невідповідність умов договору положенням плану санації означає невідповідність такого договору імперативним вимогам частини 3 статті 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Судом встановлено, що на час укладення договору №1/2007 відчуження обєктів незавершених будівництвом у процедурі санації від 28.09.2007р., СПД ОСОБА_16 не виконано у повному обсязі зобовязання, передбачені планом санації, що унеможливлює відповідно до приписів ч.3 ст.18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передачу майна боржника.

Частина 6 статті 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наголошує, що при реалізації своїх прав та обовязків арбітражний керуючий зобовязаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Суд приходить до висновку, що уклавши договір №1/2007 відчуження обєктів незавершених будівництвом у процедурі санації від 28.09.2007р. арбітражний керуючий Херсонський С.А. не діяв з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, чим порушив ч. 6 ст. 3-1 Закону.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України преюдіцийне значення для господарського суду мають факти, встановлені рішенням суду, яке набуло чинності. Так, відповідно ухвали Господарського суду АР Крим від 09.12.2009 року по справі №2-17/8751.2-2008, яку залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року по справі №2-17/8751.2-2008, встановлено, що арбітражний керуючий керуючий санацією Херсонський С.А. безпідставно продав 26 котеджів незавершених будівництвом в с. Чистеньке. Планом санації не передбачена реалізація саме незавершених будівництвом 26-ти котеджів незавершених будівництвом в с. Чистеньке.

Договір №1/2007 відчуження обєктів незавершених будівництвом від 28.09.2007року не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст.17,18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та здійснено в порушення плану санації затвердженого ухвалою господарського суду АР Крим від 12.07.2005р.

Враховуючи приписи ч.11 ст.17 Закону, угода визнається недійсною за спрощеною процедурою, яка не вимагає від суду вчинення додаткових дій, що притаманні позовному провадженню.

На підставах, передбачених в ч.11 ст.17 Закону, угода визнається недійсною по спрощеній процедурі, яка не вимагає від суду здійснення додаткових дій, які притаманні позовному провадженню. У справі про банкрутство відсутні треті особи, сторони позбавлені можливості заявити зустрічний позов, тощо. Зазначені підстави є спеціальними та безпосередньо повязані з відносинами неспроможності (банкрутства), тому надають можливість визнати угоди недійсними саме у справі про банкрутство.

Подані заяви керуючого санацією ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» за своєю суттю полягають у поверненні майна Боржника, незаконно реалізованого, з метою фінансового оздоровлення Боржника. Боржник погасив свою заборгованість перед конкурсними кредиторами, вимоги яких були включені до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів у повному обсязі, що підтверджується відповідними доказами, що містяться у матеріалах справи. Приймаючи до уваги ті обставини, що кошти від реалізації майна за вказаними вище договорами не були направлені на погашення заборгованості боржника (конкурсної чи текучої), більш того вчинені з порушенням вимог законодавства про банкрутство, з порушенням інтересів боржника, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заяв про визнання угод недійсними та повернення майна, у звязку з чим вони підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пункт 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи те що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, вислухавши доводи представників сторін, проаналізувавши матеріали справи суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви керуючого санаціє про припинення провадженні по справі відповідно до п.7 ч.1 ст.40 Закону України «Про «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. А за приписами абзацу 4 частини 1 Закону банкрутство - визнана

господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Порушення справи про банкрутство має на меті першочергово відновлення платоспроможності боржника в межах такого провадження.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, ст.1 Закону встановлено, що грошові зобовязання, які виникають після порушення справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, є поточними вимогами. Такі вимоги погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені Законом для вимог конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.

Щодо додаткових вимог ОСОБА_13 та в/ч 3674 суд вважає необхідним відмітити, що в наданих до них матеріалах відсутні докази звернення до арбітражного керуючого.

Окрім цього, ст. 625 ЦК України 2003р. передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на вимогу кредитора.

Таким чином, момент настання виконання зобовязання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручена) відповідачу.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на цей час немає.

Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторні і їх равінства перед законом та судом.

Відповідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу і ії норми є нормами прямої дії.

З викладеного виходить, що суд не повинен знаходити в інтересах однієї з зацікавлених у результаті справи осіб докази, і має право розглянути справу за представленими матеріалами, в яких відсутні докази пред'явлення вказаної вимоги.

Більш того, знаходження судом в інтересах зацікавленої сторони доказів буде порушенням Конституції України.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12) по аналогічному випадку, а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що вимога в заяві адресована до суду, і не є вимогою, що відноситься до обовязкового права.

Так, заява до суду відноситься до процесуального законодавства., заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством.

Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.

Проте, подача заяви до суду не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі заяви вона вже повинна бути обґрунтованою.

Таким чином, вимога в заяві до суду не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.

Вказана вимога не є також претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а заява розглядається по суті.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином, згідно до вимог Цивільного Кодексу.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України у частині наявності вимоги кредитора не визнана Конституційний Судом України такою, що не підлягає застосуванню, а тому не приймати до уваги вказану обставину немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.

Дана думка суду співпадає з думкою Севастопольського апеляційнного

суду, висловленого в постанові від 23.12.2004р. по справі № 2-17/9032-04 і від 23.12.05р. по справі №2-17/12582-2005, а також практикою розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України.

Доказів того, що вказані заявники звертались до боржника з відповідною вимогою відсутні.

Відповідно до ст. 15 ЦК України суд може захистити порушене право.

Однак, права ОСОБА_13 та в/ч 3674 у даному випадку на цей час не порушені.

Якщо у зазначених осіб вказане право виникне, вони враві реалізувати його у встановленому законом порядку.

Оскільки право позивача не порушене, підстав для задоволення позову не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

Окрім цього, суд не приймає до уваги доводи вказаних заявників та визнає їх необґрунтованими, оскільки боржником у повному обсязі погашено вимоги кредиторів, включених до реєстру вимог конкурсних кредиторів визнаних боржником, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зауважує на тому, що згідно п.58 Постанови Пленуму Верховного суду України №15 «Про судову практику по справам про банкрутство» кредитори, заборгованість яких погашено боржником, не є учасниками провадження по справі, і у подальшому не приймають участь у справі про банкрутство.

Виходячи з приписів закону визначених у положеннях ст. ст. 1, 14, 15, 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник, має обов'язок виконання усіх зобов'язань перед конкурсними кредиторами.

Провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню у звязку з погашенням боржником саме конкурсної заборгованості а не поточної, оскільки поточні кредитори не беруть участь у справі про банкрутство, їх грошові вимоги знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобовязання перед кредиторами.

Як вбачається з звіту арбітражного керуючого - керуючого санацією Заєвського В.Г. (т. 42 а.с. 160) конкурсна кредиторська заборгованість ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», затверджена ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.08.2003р., що за реєстром складала у сумі 4866490,27 грн. погашена у повному обсязі. Погашення конкурсної кредиторської заборгованості ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» підтверджується Звітом арбітражного керуючого - керуючого санацією Херсонського С.А. від 16.01.2009 року (т. 38 а.с. 143-145), довідками, актами звірки розрахунків, листами кредиторів та платіжними дорученнями, що містяться у матеріалах справи (т.38 а.с. 154-168), а також протоколом №21 зборів комітету кредиторів ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» (т. 38 а.с. 137-139).

Згідно довідки за підписом головного бухгалтера ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» №3/08-61 від 03.06.2010 року, ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» має у власності нерухомого та рухомого майна на загальну суму 6469000 грн. Аналогічні відомості містяця в клопотанні представника трудового колективу ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» №3/08-64 від 15.06.2010 року.

Виходячи зі змісту ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», закон не ставить прийняття рішення судом, щодо припинення провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.40 Закону, у залежність від будь яких обставин окрім погашення заборгованості перед конкурсними кредиторами.

Враховуючи те, що платоспроможність боржника відновлено, план санації виконано, погашено реєстрову заборгованість конкурсних кредиторів у повному обсязі, майна боржника достатньо для подальшого ведення господарської діяльності, суд приходить до висновку, що визнання боржника банкрутом та перехід до процедури ліквідації ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» є безпідставним, недоречним та недоцільним.

Таким чином, підстав для подальшого провадження по справі не існує.

Згідно п. 7 ч. 1 статті 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Щодо заперечень ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим необхідно відмітити, що додані до заяви матеріали не засвідчені належним чином.

Так, не вказана посада, що засвідчила копії.

Тобто, копії засвідчені невідомою особою з невідомими повноваженнями.

При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може засновуватись на припущенні. Тобто, оскільки особа, що засвідчила копії, не вказана, суд не має права припускати таку особу.

Ч. 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 статті 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Джанкойська ОДПІ у клопотанні просить замінити кредитора Державну податкову інспекцію в Красногвардійському районі на її правонаступника Джанкойську обєднану державну податкову інспекцію.

Вищезазначене правонаступництво підтверджується Никазом ДПА в АР Крим від 05 березня 2010 року № 113 «Про реорганізацію Джанкойської ОДПІ, ДПІ в Красно- гвардійському районі, ДПІ в Нижньогірському районі», Довідкою з ЄДРПОУ.

У звязку з вище, викладеним суд вважає можливим замінити кредитора Державну податкову інспекцію в Красногвардійському районі АР Крим її правонаступником Джанкойською обєднаною державною податковою інспекцією.

З врахуванням виниклих обставин суд вважає за можливе припинити провадження по справі.

Підстав для відшкодування (стягнення) судових витрат у даному випадку суд не вбачає.

Так, Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» не передбачене стягнення держмита у даному випадку щодо вказаних заяв при розгляді справи про банкрутство.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Замінити кредитора Державну податкову інспекцію в Красногвардійському районі АР Крим її правонаступником Джанкойською обєднаною державною податковою інспекцією.

Визнати недійсним договір №0612/1 від 06.12.2007року купівлі продажу нерухомого майна (єдиний майновий комплекс), укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кримспецсільгоспмонтаж» та ОСОБА_3.

Відмінити право власності СПД ОСОБА_3 (99000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на нерухоме майне (єдиний майновий комплекс), розташований за адресою Євпаторійське шосе, 21, смт. Роздольне, АР Крим, що складається з:

Літ. «А-а-а1» - основна будівля (контора), загальною площею 238,7 кв.м.,

Літ. «Б» - навіс,

Літ. «В» - цех, загальною площею 238,7 кв.м.,

Літ. «Г» - котельня, загальною площею 16,7 кв.м.,

Літ. «Д» - гараж, загальною площею 77,3 кв.м.,

Літ. «Д1» - гараж, загальною площею 24,5 кв.м.,

Літ. «Е» - гараж, загальною площею 194,3 кв.м.,

Літ. «Ж» - склад, загальною площею 20,2 кв.м.,

Літ. «И» - гараж, загальною площею 192,3 кв.м.,

Літ. «К» - зварювальний цех, загальною площею 132,5 кв.м.,

Літ. «Л» - інструментальний цех, загальною площею 45,4 кв.м.,

Літ. «М» - виробниче приміщення, загальною площею 40,0 кв.м.,

Літ. «П» - склад, загальною площею 95,5 кв.м.,

Літ. «О» - склад, загальною площею 35,7 кв.м.,

Літ. «Р» - склад, загальною площею 281,0 кв.м.,

Літ. «С» - магазин, загальною площею 150,7 кв.м.,

Літ. «Т» - склад, загальною площею 173,3 кв.м.,

Літ. «Ф» - склад, загальною площею 123,2 кв.м.,

Літ. «Ч» - склад, загальною площею 149,3 кв.м.,

Літ. «М» - службове приміщення, загальною площею 90,9 кв.м.,

Літ. «Е» - сторожка, загальною площею 8,0 кв.м.,

Літ. «К1» - навіс,

Літ. «Н» - навес,

Літ. «Ф1» - навіс,

Літ. «Ф2» - навіс,

Літ. «Х» - навіс,

Літ. «Ч1» - сарай,

Літ. «Ю» - навіс,

Літ. «У» - вбиральня,

Літ. «У1» - навіс,

Літ. «ТП» - трансформаторна підстанція, огорожа, замощення.

Визнати право власності за Відкритим акціонерним товариством «Кримспецсільгоспмонтаж» (АР Крим, м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км., ідентифікаційний код: 00911186) на нерухоме майне (єдиний майновий комплекс), розташований за адресою Євпаторійське шосе, 21, смт. Роздольне, АР Крим, що складається з:

Літ. «А-а-а1» - основна будівля (контора), загальною площею 238,7 кв.м.,

Літ. «Б» - навіс,

Літ. «В» - цех, загальною площею 238,7 кв.м.,

Літ. «Г» - котельня, загальною площею 16,7 кв.м.,

Літ. «Д» - гараж, загальною площею 77,3 кв.м.,

Літ. «Д1» - гараж, загальною площею 24,5 кв.м.,

Літ. «Е» - гараж, загальною площею 194,3 кв.м.,

Літ. «Ж» - склад, загальною площею 20,2 кв.м.,

Літ. «И» - гараж, загальною площею 192,3 кв.м.,

Літ. «К» - зварювальний цех, загальною площею 132,5 кв.м.,

Літ. «Л» - інструментальний цех, загальною площею 45,4 кв.м.,

Літ. «М» - виробниче приміщення, загальною площею 40,0 кв.м.,

Літ. «П» - склад, загальною площею 95,5 кв.м.,

Літ. «О» - склад, загальною площею 35,7 кв.м.,

Літ. «Р» - склад, загальною площею 281,0 кв.м.,

Літ. «С» - магазин, загальною площею 150,7 кв.м.,

Літ. «Т» - склад, загальною площею 173,3 кв.м.,

Літ. «Ф» - склад, загальною площею 123,2 кв.м.,

Літ. «Ч» - склад, загальною площею 149,3 кв.м.,

Літ. «М» - службове приміщення, загальною площею 90,9 кв.м.,

Літ. «Е» - сторожка, загальною площею 8,0 кв.м.,

Літ. «К1» - навіс,

Літ. «Н» - навес,

Літ. «Ф1» - навіс,

Літ. «Ф2» - навіс,

Літ. «Х» - навіс,

Літ. «Ч1» - сарай,

Літ. «Ю» - навіс,

Літ. «У» - вбиральня,

Літ. «У1» - навіс,

Літ. «ТП» - трансформаторна підстанція, огорожа, замощення.

Визнати недійсним договір №1/2007 відчуження обєктів незавершених будівництвом у процедурі санації від 28 вересня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кримспецсільгоспмонтаж» та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3.

Відмінити право власності Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (99000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на 26 незавершених будівництвом котеджів, розташованих за адресою с.Чистеньке, Сімферопольського району АР Крим, а саме:

1. Незавершений будівництвом котедж № 29,

2. Незавершений будівництвом котедж № 30,

3. Незавершений будівництвом котедж № 46,

4. Незавершений будівництвом котедж № 47,

5. Незавершений будівництвом котедж № 48,

6. Незавершений будівництвом котедж № 49,

7. Незавершений будівництвом котедж № 50,

8. Незавершений будівництвом котедж № 51,

9. Незавершений будівництвом котедж № 56,

10. Незавершений будівництвом котедж № 57,

11. Незавершений будівництвом котедж № 58,

12. Незавершений будівництвом котедж № 67,

13. Незавершений будівництвом котедж № 72,

14. Незавершений будівництвом котедж № 74,

15. Незавершений будівництвом котедж № 79,

16. Незавершений будівництвом котедж № 80,

17. Незавершений будівництвом котедж № 81,

18. Незавершений будівництвом котедж № 82,

19. Незавершений будівництвом котедж № 94,

20. Незавершений будівництвом котедж № 95,

21. Незавершений будівництвом котедж № 97,

22. Незавершений будівництвом котедж № 98,

23. Незавершений будівництвом котедж № 116,

24. Незавершений будівництвом котедж № 117,

25. Незавершений будівництвом котедж № 118,

26. Незавершений будівництвом котедж № 119,

Визнати право власності за Відкритим акціонерним товариством «Кримспецсільгоспмонтаж» (АР Крим, м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км., ідентифікаційний код: 00911186) на 26 незавершених будівництвом котеджів, розташованих за адресою с.Чистеньке, Сімферопольського району АР Крим, а саме:

1. Незавершений будівництвом котедж № 29,

2. Незавершений будівництвом котедж № 30,

3. Незавершений будівництвом котедж № 46,

4. Незавершений будівництвом котедж № 47,

5. Незавершений будівництвом котедж № 48,

6. Незавершений будівництвом котедж № 49,

7. Незавершений будівництвом котедж № 50,

8. Незавершений будівництвом котедж № 51,

9. Незавершений будівництвом котедж № 56,

10. Незавершений будівництвом котедж № 57,

11. Незавершений будівництвом котедж № 58,

12. Незавершений будівництвом котедж № 67,

13. Незавершений будівництвом котедж № 72,

14. Незавершений будівництвом котедж № 74,

15. Незавершений будівництвом котедж № 79,

16. Незавершений будівництвом котедж № 80,

17. Незавершений будівництвом котедж № 81,

18. Незавершений будівництвом котедж № 82,

19. Незавершений будівництвом котедж № 94,

20. Незавершений будівництвом котедж № 95,

21. Незавершений будівництвом котедж № 97,

22. Незавершений будівництвом котедж № 98,

23. Незавершений будівництвом котедж № 116,

24. Незавершений будівництвом котедж № 117,

25. Незавершений будівництвом котедж № 118,

26. Незавершений будівництвом котедж № 119,

Провадження по справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГайворонський В.І.