Рішення № 10301512, 06.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 315

РІШЕННЯ

Іменем України

06.07.2010Справа №2-5/1893.1-2010 За позовом - Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський райагрохім», Сімферопольський район

До відповідача - Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь

Про визнання права власності.

Суддя М.П.Гаврилюк

Представники:

Від позивача - Володін Є.Р. - представник за довіреністю від 15.01.2010 року

Від відповідача - не з’явився.

Сутність спору:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольський райагрохім» звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Сімферопольської міської ради, в якій просить визнати за позивачем право власності на нерухоме майно - склад літ. «О», площею 26,4 х 21,3 м. та склад літ. «Р», площею 35,2 х 16,15 м., які розташовані в м. Сімферополі по вул. Автомобілістів, 4.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський райагрохім» на належній йому на праві постійного користування земельній ділянці були самовільно збудовані за власний рахунок об’єкти нерухомого майна, право власності на які відповідачем не визнається.

В ході розгляду справи позивач змінив підставу позову та просить суд на підставі ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України визнати за ВАТ «Сімферопольський райагрохім» право власності на нерухоме майно - склад літ. «О», площею 26,4 х 21,3 м та склад літ. «Р», площею 35,2 х 16,15 м, які розташовані в м. Сімферополі по вул.Автомобілістів,4.

Заяву позивача про зміну підстав позову прийнято судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у письмових поясненнях, зокрема вказує на те, що право власності на нерухоме майно на підставі ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України може бути визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, ким не є позивач. Крім того відповідач вважає, що земельна ділянка позивачу під будівництво спірних об’єктів не надавалась, а також що у позивача ще не виникло право на звернення до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно державного акту серії ІІ-КМ №002127, виданого на підставі рішення Сімферопольської міської ради №621 від 28.04.2000р., Відкритому акціонерному товариству «Сімферопольський райагрохім» передана в постійне користування земельна ділянка площею 2,34 га по вул. Автомобілістів в м. Сімферополі для розміщення виробничої бази.

На вищевказаній земельній ділянці Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський райагрохім» були збудовані об’єкти нерухомого майна - склад літ.«О», площею 26,4 х 21,3 м. та склад літ. «Р», площею 35,2 х 16,15 м.

Згідно листа Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації №08/2485ВК від 23.09.2008 р. вказані об’єкти нерухомості збідовані позивачем самочинно.

Позивач просить суд на підставі ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України визнати за ним право власності на нерухоме майно - склад літ. «О», площею 26,4 х 21,3 м та склад літ. «Р», площею 35,2 х 16,15 м, які розташовані в м. Сімферополі по вул.Автомобілістів,4.

Суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно ч. 1 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Як встановлено судом, земельна ділянка загальною площею 2,34 га, на якій позивачем були збудовані складські споруди, надана позивачу у постійне користування на підставі рішення Сімферопольської міської ради від 28.04.2000р. №261 та Державного акта серії ІІ-КМ №002127 від 17.01.2001 для розміщення виробничої бази.

Таким чином, рішення Сімферопольської міської ради №621 від 28.04.2000 р. є відповідним дозволом на будівництво.

Частиною 14 ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій» передбачено, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Вказані вище об’єкти нерухомості збудовані позивачем без дозволу інспекції архітектурно-будівельного контролю, тобто самовільно.

Також листом Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації №08/2485ВК від 23.09.2008 р. підтверджується, що вказані об’єкти нерухомості збідовані позивачем самочинно.

Поняття самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст.376 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №56 від 31.03.2009 (а.с.47-53), збудовані товариством склади - літ. «О», площею 26,4 х 21,3 м. та літ. “Р”, площею 35,2 х 16,15 м, розташовані по вул.Автомобілістів,4 в м.Сімферополі відповідають державним будівельним нормам і правилам та вимогам до закінчених будівництвом об'єктів.

З матеріалів справи не вбачається, та відповідачем не представлено належних доказів того, що створене позивачем майно порушує права інших осіб, що свідчить про правомірність володіння майном, яке збудоване позивачем на належній йому на праві постійного користування земельній ділянці.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, спірне нерухоме майно створено за рахунок власних коштів позивача, що є основним критерієм законності володіння цим майном.

Також з матеріалів справи вбачається, що спірний об’єкт нерухомості знаходиться в межах належної позивачу на праві постійного користування земельної ділянки.

Посилання відповідача на зміну позивачем при здійснені будівництва цільового призначення наданої йому у постійне користування земельної ділянки, суд вважає безпідставними у зв'язку із наступним:

Згідно державному акту на право користування землею відповідачу надано у постійне користування земельна ділянка для розміщення виробничої бази.

Відповідно до п. 3.2 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський райагрохім», в якому визначений предмет діяльності товариства, ВАТ «Сімферопольський райагрохім», як промислового підприємства, необхідно зберігати вироблену, перероблену чи придбану агрохімічну продукцію: добрива, агрохімікати, пестициди.

Згідно ч. 1 ст.66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Отже, виходячи зі змісту даної норми, складські приміщення можуть відноситись до підсобних і допоміжних будівель та споруд, яким є спірне майно.

Суд не може прийняти до уваги ствердження відповідача про відсутність акта комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта у порушення п.п.27,29 чинного на той час Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 22.09.2004 №1243 з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Згідно ч. 2 ст. 415 Цивільного кодексу України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови. Однак до випадків набуття землекористувачем права власності на збудовані ним будівлі застосовуються також загальні правила, що визначають порядок набуття права власності на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, а якщо право власності на нього підлягає державній реєстрації –то відповідно з моменту його державної реєстрації.

Проте статтею 331 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави та порядок набуття права власності на новостворене майно.

Статтею 376 Цивільного кодексу України визначена можливість набуття права власності у випадках, коли будівництво нерухомого майна здійснювалось з вчиненням порушень, внаслідок чого набуло ознак самочинного будівництва. Ця норма є спеціальною у застосуванні до спірних правовідносин, оскільки не пов'язується з приписами статті 331 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вже вказувалось, висновком судової будівельно-технічної експертизи №56 від 31.03.2009 встановлено, що збудовані позивачем об’єкти нерухомості відповідають державним будівельним нормам і правилам та вимогам до закінчених будівництвом об'єктів.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2.          Визнати за Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський райагрохім» (Сімферопольський район, с. Трудове, вул. Громадська, 1-Б; м.Сімферополь, вул. Автомобілістів, 4, ідентифікаційний код 05489750) право власності на нерухоме майно - склад літ. «О», площею 26,4 х 21,3 м. та склад літ. «Р», площею 35,2 х 16,15 м., які розташовані в м. Сімферополі по вул. Автомобілістів, 4.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гаврилюк М.П.