Ухвала суду № 10300630, 27.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2010 р. м. КиївК-11870/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 у справі №2-16/10223.1-2007-А Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом виробничої корпорації «СКІФ-88»

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2008, позов Виробничої корпорації «Скіф-88»задоволено, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ від 13.07.2005 № 0001062301/0, від 05.09.2005 № 0001062301/1 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 114164,53 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 57060,16 грн. з тих підстав, що операція з безкоштовної передачі в червні, серпні, грудні 2004 року житла (квартир та житлових будинків) працівникам підприємства, побудованого підприємством та переданого в користування цих працівників в 1993, 1995, 1997 роках, без нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість відповідає вимогам підпункту 5.1.20 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, оскільки зазначене житло не є новозбудованим.

В касаційній скарзі ДПІ в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 49 ст. 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»від 27.11.2003 № 1344-ІV, підпункту 5.1.20 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), ст. 9 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Сімферопольською МДПІ проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВК «Скіф-88» за період з 01.01.2004 по 31.03.2005, за результатами якої було складено акт перевірки від 11.07.2005 № 73/23-02/13776966, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.07.2005 № 0001062301/0 про визначення ВК «Скіф-88» податкового зобовязання за платежем з ПДВ в сумі 178754,69 грн., в тому числі 119184,53 грн. основний платіж та 59570,16 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив податкове це повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.09.2005 N 0001062301/1 на таку ж суму податкового зобовязання.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобовязання в сумі 114164,53 грн. та для накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 57060,16 грн., щодо правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про порушення ВК «Скіф-88»пункту 4.9 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР не включив до складу податкових зобовязань за червень, серпень, грудень 2004 року 114164,53 грн. по операціях з безкоштовної передачі працівникам підприємства обєктів основних невиробничих фондів (квартир та житлових будинків).

Суд в судовому процесі встановив, що в червні, серпні та грудні 2004 року ВК «Скіф»за договорами дарування передав у власність працівникам корпорації житло (квартири та житлові будинки), збудовані підприємством в 1993-1997 роках та передані цим же працівникам після введення житла в експлуатацію в оренду з правом викупу (за виключенням квартири № 70 по вул. Павленка, 44 в м. Сімферополі, орендар якої з листопада 1995 року по травень 2004 року змінився). Наявними у справі актами державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 10.12.1993 № 1579, від 21.09.1995 № 17-39, від 28.02.1997 № 264 та № 265, рішеннями про затвердження цих актів виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів від 10.12.1993 № 1579, від 21.09.1995 № 17-39, від 28.02.1997 № 264 та № 265 підтверджено, що відчужене позивачем житло збудоване ним госпрозрахунковим способом, тобто власними силами та за рахунок власних коштів (а.а.с. 115 145, т. 1).

Підпунктом 5.1.20 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР в редакції, яка діяла до 1 січня 2004 року, операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання звільнялись від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з цим підпунктом в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»(щодо поставки житла та землі)»від 15.06.2004 р. N 1782-IV від оподаткування звільняються операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.

Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється:

а) перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з такої реконструкції чи капітального ремонту за рахунок замовника.

Норми цього підпункту поширюються також на першу поставку дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об'єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд), індивідуальних гаражів чи індивідуальних місць на гаражних стоянках.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону від 15.06.2004 № 1782-ІУ цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та поширюється на податкові періоди починаючи з 1 січня 2004 року.

Поставка житла або землі оподатковується податком на додану вартість за правилами, що діяли до 1 січня 2004 року, якщо до такої дати такий об'єкт був переданий у власність покупця або були розпочаті роботи з будівництва такого житла (включаючи землю, що знаходиться під таким об'єктом) під зобов'язання покупця або інвестора, та при цьому покупець або інвестор сплатив внесок, не менший ніж тридцять відсотків від вартості загальної площі такого житла, визначеної за цінами, що діяли на дату такої сплати.

В інших випадках, якщо платник податку, який здійснив витрати, пов'язані з будівництвом житла до 1 січня 2004 року, поставляє таке житло після 1 січня 2004 року, то суми податку на додану вартість, сплачені таким платником податку у витратах з будівництва такого житла та попередньо включені до складу його валових витрат, можуть бути за його добровільним рішенням включені до складу його податкового кредиту, за умови одночасного включення такої суми до складу його валового доходу у той самий податковий період. Таке рішення має бути відображене у декларації з цього податку (пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення»).

Закон набрав чинності 9 липня 2004 року (день опублікування в газеті «Голос України» за 9 липня 2004 року (№125)).

Згідно із пунктом 49 ст. 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»від 27.11.2003 р. N 1344-IV дію підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 зупинено на 2004 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»»від 17.06.2004 пункт 49 ст. 80 після цифр «5.1.20»доповнено словами: «(крім продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання, якщо до 1 січня 2004 року житло було передано у власність покупця або були розпочаті роботи з будівництва такого житла під зобовязання покупця або інвестора та при цьому покупець або інвестор сплатив внесок, не менший ніж тридцять відсотків від загальної площі такого житла, визначеної за цінами, що діяли на дату такої сплати»).

Оскільки житло, з приводу оподаткування операцій з поставки якого виник спір, було побудоване до 1 січня 2004 року позивачем, який фактично виступив інвестором будівництва, внісши вартість останнього в повній сумі до вказаної дати, а підпункт 5.1.20 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР не відособлює постачальника житла від інвестора, тобто не виключає, що вони можуть співпадати в одній особі, на операції з поставки житла, здійснені позивачем, поширюється режим оподаткування, який діяв до 1 січня 2004 року, із збереженням пільгового оподаткування в силу положень пункту 49 ст. 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»в редакції Закону від 17.06. 2004.

З огляду на це позивач правомірно не включив до податкових зобовязань ПДВ з вартості операцій з безоплатної поставки житла, у звязку з чим донарахування йому податкових зобовязань у сумі 114164,53 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 57060,16 грн. контролюючим органом згідно із спірним податковим повідомленням-рішенням є незаконним.

Суди попередніх інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи та дали їм правильну юридичну оцінку; ухвалені у справі судові рішення відповідають правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права; передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підпис А.О.Рибченко

підписМ.О.Федоров

підписТ.М.Шипуліна