Ухвала суду № 10299726, 29.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 7/524 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.,

суддів: Василенко Я.М., Горяйнова А.М.,

при секретарі: Олешко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3.07.2009 року по адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

- про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 28.01.2008 року №0000024310/0 та №0000044310/0, від 8.04.2008 року №000024310/1 та №000044310/1, від 19.06.2008 року №0000294310/2, №0000044310/2, від 11.08.2008 року №0000294310/3 та №0000044310/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3.07.2009 року у повному обсязі.

Прокурор та відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 16.11.2007 року по 13.12.2007 року, з 14.12.2007 року по 27.12.2007 року працівниками податкового органу була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2005 року по 30.09.2007 року, за результатами проведення якої складений акт від 16.01.2008 року №18/43-10/05839888.

Згідно висновків акту податковим органом встановлені порушення позивачем вимог пп.1.22.2 п.1.22, пп.1.3.2 п.1.3 ст.1, пп.4.1.1, пп.4.1.2 пп.4.1.3, пп.4.1.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.24 п.5.2, пп.5.32, 5.3.9 п.5.3, пп.5.4.4, пп.5.46, пп.5.4.8, пп.5.4.10 п.5.4, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.7.6 ст.7, пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.4.5 п.8.4, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8, пп.12.2.1, пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств»; пп.3.1.1 п.3.1, пп.3.2.5 п.3.2 ст.3, п.4.1, п.4.7 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість», а саме: необґрунтовано занижено податкове зобов»язання по податку на прибуток у сумі 648840,55 грн., занижено збиток від операцій з облігаціями; занижено (з урахуванням завищення) податкового зобов»язання по ПДВ на загальну суму 34210,08 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та виявлених в ході її проведення порушень відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0000024310/0 від 28.01.2008 року, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток банківських організацій у розмірі 1 282 106,14 грн., з яких 647 713,78 грн. - основний платіж та 634392,36 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000044310/0 від 28.01.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по додатку на додану вартість у розмірі 74 483,87 грн., в тому числі 34 210,08 грн. за основним платежем та 40 273,79 грн. - штрафним (фінансовим) санкціям.

За результатами апеляційного оскарження вказаних податкових-рішень податковий орган виніс аналогічні за змістом податкові повідомлення рішення від 8.04.2008 року №000024310/1 та №000044310/1.

Рішенням ДПА у м. Києві від 11.06.2008 року №2481/10/25-114 про результати розгляду повторної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №000024310/0 від 8.04.2008 року в частині донарахування податку на прибуток внаслідок зменшення перевіркою валових витрат Дніпропетровської філії АТ «Укрінбанк»на вартість оренди частини нежитлового приміщення.

На підставі вказаного рішення податковий орган 19.06.2008 року виніс податкові повідомлення-рішення: №0000294310/2 про визначення суми податкового зобов»язання по податку на прибуток у розмірі 953696,01 грн. (603915,45 грн. за основним платежем та 349780,56 грн. штрафних санкцій), №0000044310/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання по податку на додану вартість у розмірі 74483,87 грн., з яких 34210,08 грн. за основним платежем та 40273,79 грн.

За результатами адміністративного оскарження даних податкових повідомлень рішень податковий орган виніс аналогічні за змістом податкові повідомлення-рішення від 11.08.2008 року №0000294310/3 та №0000044310/3.

Позивач не погоджуючись з даними рішеннями податкового органу звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Позивачем були придбані облігації внутрішньої державної позики відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених з ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»від 7.07.2006 року № Т154 та № Т286/06; від 10.07.2006 року № Т155 та Т-287/06; від 26.07.2006 року №Т156 та №Т-321/06. Вказані облігації емітовані Міністерством фінансів України за №UA3E00007903, загальною номінальною вартістю 64 999 000 грн. зі строком погашення 2.08.2006 року. Вартість придбаних позивачем облігацій становить 67 043 370 грн.

Позивач сплатив продавцю накопичені проценти по придбаним цінним паперам у складі їх вартості на загальну суму 1899623,74 грн., тому висновки податкового органу щодо заниження валових доходів необґрунтовані.

19.03.2001 року між Луцькою філією AT «Укрінбанк»та ПФ «Мастранс»(позичальник) укладено кредитну угоду №022, згідно умов якої банк надає кредит позичальнику в сумі 75000 грн., термін погашення - 19.03.2002 року.

Відповідно до кредитної угоди термін «період нарахування відсотків»означає початковий період, що розпочинається з дати виникнення заборгованості за кредитом на позичковому рахунку і закінчується 30 (31) числа поточного місяця, за який нараховуються відсотки. Будь-який наступний період нарахування відсотків в подальшому є період з 1 по 30 (31) число поточного місяця включно до дати повного погашення заборгованості за кредитом.

Згідно п.п.3.5.1 п.3.5 угоди позичальник - ПФ «Мастранс»сплачує банку відсотки у розмірі 34 річних, які нараховуються за період наявності позикової заборгованості по обліку банку. Такі відсотки нараховуються за фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (365 днів) і підлягають сплаті на платежів по відсотках за кредитом.

Підпунктом 3.5.2 п.3.5 кредитної угоди сторони визначили, що у разі порушення строків сплати кредиту та відсотків за кредитом, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених кредиту та відсотків за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

28.02.2007 року МП «Сатурн»звернулось до Луцької філії AT «Укрінбанк»з письмовим клопотанням в якому просило надати можливість погасити заборгованість, яка виникла з кредитної угоди № 022 від 19.03.2001 року укладеної між ПФ «Мастранс»та Луцькою філією AT «Укрінбанк», та перенесення обов»язку погашення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди з ПФ «Мастранс»на МП «Сатурн»шляхом укладення трьохсторонньої мирової угоди.

1.03.2007 року клопотання МП «Сатурн»задоволено та прийнято рішення щодо призупинення нарахування відсотків по кредитній угоді №022 від 19.03.2001 року, юридичному сектору доручено підготувати проект мирової угоди.

5.04.2007 року між AT «Укрінбанк»та МП «Сатурн»укладена мирова угода, якою погоджено порядок погашення наведеної заборгованості.

Фактично AT «Укрінбанк», ПФ «Мастранс», МП «Сатурн»було змінено умови кредитної угоди, в частині нарахування процентів, у зв'язку із чим позивач не повинен був нараховувати та відповідно включати до складу валового доходу відсотки за вищевказаною угодою. Висновки податкового органу щодо заниження Луцькою філією АТ «Укрінбанк»валового доходу та порушення позивачем п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»необґрунтовані.

Щодо порушень позивачем п.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у в'язку з не включенням філіями банку до валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді заборгованості, що залишились нестягнутими після закінчення строку позовної давності, слід зазначити наступне.

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що філіями банку обліковуються залишки коштів клієнтів банку за якими більше ніж три роки не проводились операції.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає зокрема доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

Пунктом 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Статтями 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку про видачу вкладу. (ст.268 ЦК України).

В даному випадку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що загальний строк позовної давності не застосовується до спірних правовідносин.

Суми на рахунку позивача 2903 «кошти клієнтів банку за недіючими рахунками та 2009 «інша кредиторська заборгованість за операціями клієнтами банку»не є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону не включається до скоригованого валового доходу.

Щодо порушення позивачем п.п.5.2.4 п.5.2, плі.5.6.2 п.5.6 ст.5, п.п.12.2.2 п.12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»слід зазначити наступне.

В ході перевірки було встановлено, що банком 31.08.2005 року віднесено до складу валових витрат суми страхового резерву, створеного під знецінення простих іменних акцій ВАТ «Кінто»у кількості 222000 шт. на загальну суму 78 080,46 грн. та 30.12.2005 року під знецінення простих іменних акцій ВАТ «УкрКарт»у кількості 2400 шт. на загальну суму 24 000 грн. з відповідним відображенням по рядку 04.3 «сума коштів внесених до страхового резерву».

Підпунктом 12.2.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством.

Згідно п.п. 12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону, розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, для комерційних банків - не може перевищувати 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Формування страхового резерву, згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відбувається лише для відшкодування можливих втрат, які існують лише перед банком.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що умови формування страхового резерву у податковому обліку мають відповідати нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновки податкового органу щодо встановлення вказаного порушення обґрунтовані.

Між позивачем та ТОВ «Флоріна», ЗАТ «Тюльпан»укладено договори №29/а від 3.03.2004 року та №21 від 20.03.2006 року відповідно по виконанню робіт по флористичному оформленню виробничих приміщень позивача, що розташовані за адресами м. Київ: вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-А; вул. Інститутська, 12-А; вул. Антоновича. 43; вул. Тимошенка, 18; бул. І. Лепсе,8.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Обмежень щодо віднесення до складу валових витрат плати за товар пп.5.3 5.7 ст.5 Закону не містять.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат вартість отриманих флористичних послуг, оскільки відповідне оформлення приміщення банку та отримання таких послуг безпосередньо пов»язані з веденням господарської діяльності позивача.

Висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»необґрунтований, оскільки оренда банкоматів здійснювалася позивачем з метою ведення господарської діяльності, тому витрати на їх страхування були правомірно віднесені до складу валових витрат.

Щодо завищення сум амортизаційних відрахувань за придбані позивачем та встановлені охоронно-тривожну сигналізацію та металеві грати.

Позивачем віднесено охоронно-тривожну сигналізацію та металеві грати до основних фондів за групою 2.

Основні фонди матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких :гіальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у з фізичним або моральним зносом. (пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Охоронно-тривожна сигналізація та металеві грати відносяться до групи 1 основних фондів, тому висновки податкового органу щодо перевищення позивачем амортизаційних відрахувань обґрунтовані.

Висновки акту перевірки щодо заниження позивачем валових доходів у зв»язку з несвоєчасним врахуванням у складі валових доходів вартості заставленого майна за кредиторською заборгованістю обґрунтовані та узгоджуються з положеннями пп.7.9.5 п.9 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки договір купівлі-продажу від 20.07.2005 року був укладений позивачем з ТОВ КВФ «Декор»з метою повернення безпідставно отриманих коштів Вінницькою філією позивача від ТОВ «ВКФ «Декор».

Відповідно до акту перевірки позивач порушив п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»оскільки не відніс до податкового зобов'язання з податку на додану вартість суми в розмірі 2000 грн. за договором комісії.

16.08.2000 року між позивачем та ПП ОСОБА_3 був складений акт про визнання останнім претензії №377/08 від 4.08.2000 року, в результаті чого ПП ОСОБА_3 добровільно передав позивачу в рахунок погашення заборгованості по кредиту та пені в розмірі 20 859 грн. належні йому на праві власності автозапчастини.

У зв'язку з цим позивачем як комітентом було доручено ТОВ «Алеко»- комісіонеру реалізувати автомобільні запчастини.

Відповідно до абз. 2 п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

В силу п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач мав сплатити податок на додану вартість з коштів, отриманих з реалізації за договором комісії автозапчастин.

Таким чином, висновок відповідача про заниження податку на додану вартість за період з 1.01.2005 по 30.09.2007 у розмірі 2000 грн. відповідає нормам матеріального права.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»слід зазначити наступне.

На підставі розпорядження на облік операцій на рахунку 8 класу від 12.01.2007 року та меморіального ордеру №6 від 12.01.2007 року відповідачем було встановлено переведення позивачем з виробничих фондів до невиробничих фондів приміщення за адресою вул. Героїв Севастополя, буд.17, м. Київ.

Вказане приміщення використовувалося позивачем як валютний кіоск, який було виведено з експлуатації. Приміщення, яке слугувало як валютний кіоск, позивачем використовується як архівне.

Зміна позивачем цільового призначення приміщення, що віднесено до соновних фондів виробничого призначення не потягла за собою зміни групової належності такого приміщення, оскільки позивач продовжує його використовувати у власній господарській діяльності.

Таким чином, висновок податкового органу щодо необхідності сплати ПДВ за переведення приміщення з основних виробничих фондів до невиробничих необґрунтований.

Відповідачем встановлено, що позивач утилізував валютний кіоск, у зв»язку з чим йому було донараховано штрафні санкції на суму 98,27 грн., разом з тим, нарахування вказаної суми штрафних санкцій податковим органом не обґрунтовано.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального права, обґрунтовані висновки щодо яких виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами чинного законодавства, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, прокуратури м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3.07.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 2.07.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді:

<Текст >