Ухвала суду № 102978152, 02.02.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9086/15-ц

Провадження № 2/522/1411/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Семешиної Л.В..,

розглянувши у судовому засіданні позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Представником позивача 02.02.2022 року до суду подано клопотання, згідно якого просив провадження у справі зупинити до набрання законної сили рішення суду по цивільній справі №522/21040/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича, за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування рішення державного реєстратора, припинення прав власності та визнання права власності на житловий будинок.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 подане клопотання підтримав та просив задовольнити.

Була присутня відповідачка – ОСОБА_1 , та її представник адв. Розенбойм, які просили відмовити у задоволенні клопотання, підтвердивши що саме завдяки протиправним діям банку, які зареєстрували за собою право власності на іпотечне майно в рахунок кредитної заборгованості під час розгляду цієї справи, вони вимушені були подати позов до суду про оскарження реєстрації права власності..

Відповідачка – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, була сповіщена про час та місце розгляду справи належним чином.

Із урахуванням думки присутніх сторін, зважаючи на належне сповіщення відповідачки, та на підставі ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідачки.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заяву про зупинення провадження такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку із наступним.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Разом із тим, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Отже, провадження у справі має зупинятись із чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує. Зазначена позиція викладена Верховним судом у постанові від 27.03.2019 року по справі № 906/1349/15.

Відповідно до практики ЄСПЛ, питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинен оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (див. SьЯmann v. Germany, рішення від 16.09.1996, § 48; Kudla v. Poland [GC], no.30210/96, § 124).

Суд вбачає, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

У рамках цивільної справи №522/21040/21, провадження по якій було відкрито 29.11.2021 року, вирішується спір за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича, за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування рішення державного реєстратора, припинення прав власності та визнання права власності на житловий будинок.

Отже, суд вбачає, що предмети позовів та підстави, на яких вони заявлені, є відмінними у даних справах. Спори у справах регулюється різними нормами матеріального права та є відмінними за складом учасників справи.

При цьому суд не вбачає об`єктивної неможливості розгляду даної справи до розгляду справи № 522/21040/21. В підставах позову позивачем не зазначено такої підстави як звернення стягнення на іпотечне майно. Позивачем не вказано які саме можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі даних вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Окрім того, згідно ч.3 ст.210 ЦПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу. Суд також враховує, що під час розгляду даної справи, позивачем було здійснено в позасудовому порядку звернення стягнення на майно шляхом визнання за ними права власності на іпотечне майно.

З матеріалів справи вбачається, що підготовче засіданні у даній справі було закрито 20.01.2020 року.

Таким чином, питання щодо зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті регулюється положеннями ст.210 ЦПК України, яка, у свою чергу, не передбачає обов`язку суду зупиняти провадження по справі з підстав п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої державою Україна, закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.

Таке право кореспондується з обов`язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (пункт 35 Рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" та параграфи 66, 69 Рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача та зупинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст.2, 10-12, 43, 49, 62, 64, 76, 81, 89, 185, 210, 233, 247, п.6 ч.1 ст. 251, 258, 260, 261, 268, 353-354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до положень ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.02.2022 року.

Суддя Л.В. Домусчі