Постанова № 10297805, 08.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2010 року Справа № 2а-3882/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Островської О.П.,

при секретарі Кірян О.С.,

за участю представників:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Лисичанського міського центру зайнятості до Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, -

Встановив:

20 травня 2010 року позивач Лисичанський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до відповідача Лисичанської міської ради Луганської області, в якому послався, що 20 квітня 2007 року позивачем було зареєстровано, а 27 квітня 2007 року було надано статус безробітного ОСОБА_2, який 13 квітня 2007 року був звільнений з посади заступника Лисичанського міського голови на підставі відповідного рішення ради. 23 червня 2007 року ОСОБА_2 було знято з обліку у звязку з переїздом в іншу місцевість. Постановою Кам`янобрідського районного суду м. Луганська від 4 жовтня 2007 року прийнято рішення про поновлення ОСОБА_2 на попередньому місці роботи, рішенням відповідача № 398 від 9 жовтня 2007 року ОСОБА_2 з 14 квітня 2007 року поновлений на посаді. За період знаходження ОСОБА_2 у статусі безробітного, позивачем було призначено йому допомогу по безробіттю, яка виплачена йому до зняття з обліку 23 червня 2007 року у розмірі 2325,10 грн. Добровільно відповідач, який є у даному випадку роботодавцем ОСОБА_2, вказану суму позивачеві, як це передбачено ст. 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відшкодувати відмовився, тому позивач, посилаючись на те, що у даному випадку йому надано законом право вимагати відшкодування вказаної суми, просить стягнути на його користь вказану суму виплаченого забезпечення та вартості наданих безробітному соціальних послуг.

Представник позивача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, до його початку надав суду заперечення, в яких послався, що Лисичанська міська рада Луганської області не згодна з прийнятим судами рішенням про поновлення на роботі ОСОБА_2, оскаржила ці рішення у встановленому порядку, а тому вважає, що підстав для відшкодування позивачеві вказаної суми немає, крім того, у даному випадку спір з позивачем носить цивільно-правовий характер.

Ухвалою суду від 21.06.2010 у задоволенні клопотання представника відповідача Лисичанської міської ради Луганської області Луганської області про закриття провадження у справі з підстав, що даний позов не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, відмовлено.

Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 18,19 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Державна служба зайнятості:

- аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці;

- консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення;

- веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

- здійснює у порядку, встановленому законодавством, збір та опрацювання адміністративних даних, які відображають стан ринку праці та становище в сфері зайнятості населення;

- подає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників;

- організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання;

- надає послуги по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці тощо), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;

- реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову;

- бере участь у підготовці перспективних і поточних державної і територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття.

Державна служба зайнятості має право:

- одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;

- розробляти і вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування;

- направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань;

- направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;

- укладати за дорученням підприємств, установ і організацій всіх форм власності договори з громадянами при їх працевлаштуванні з попереднім (у разі потреби) професійним навчанням, оплатою вартості проїзду, добових, а також подавати допомогу при переїзді на нове місце проживання та праці за рахунок коштів підприємств, установ і організацій;

- розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання матеріальної допомоги у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;

- в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати;

- вносити пропозиції до місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад про зупинення на строк до 6 місяців рішення підприємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією витрат підприємств, викликаних цією відстрочкою, у порядку, визначеному законодавством України;

- стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- компенсувати до 50 процентів витрат підприємствам, установам і організаціям на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування.

У відповідності зі ст. 8. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи:

1) здійснюють облік та ведуть реєстр платників страхових внесків;

2) провадять збір страхових внесків;

3) здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;

4) виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків;

5) контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

6) представляють інтереси Фонду в судових та інших органах;

7) представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини.

Згідно зі ст. 35 вказаного Закону із роботодавця утримуються:

- сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

- незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;

- незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм права, випливає, що органам служби зайнятості у разі невиконання роботодавцем обовязку по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, законом надано право звертатися до суду про стягнення цих сум з роботодавця, як субєктам владних повноважень.

Судом встановлено, що 20 квітня 2007 року позивачем було зареєстровано, а 27 квітня 2007 року було надано статус безробітного ОСОБА_2, який 13 квітня 2007 року був звільнений з посади заступника Лисичанського міського голови на підставі відповідного рішення ради. 23 червня 2007 року ОСОБА_2 було знято з обліку у звязку з переїздом в іншу місцевість. Постановою Кам`янобрідського районного суду м. Луганська від 4 жовтня 2007 року прийнято рішення про поновлення ОСОБА_2 на попередньому місці роботи, рішенням відповідача № 398 від 9 жовтня 2007 року ОСОБА_2 з 14 квітня 2007 року поновлений на посаді. За період знаходження ОСОБА_2 на обліку у позивача у статусу безробітного, позивачем було призначено йому допомогу по безробіттю, яка виплачена йому до зняття з обліку 23 червня 2007 року у розмірі 2325,10 грн. Добровільно відповідач, який є у даному випадку роботодавцем ОСОБА_2, вказану суму позивачеві відшкодувати відмовився.

Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_2, персональною карткою ОСОБА_2, постановою Кам`янобрідського районного суду м. Луганська від 4 жовтня 2007року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008 року, рішенням Лисичанської міської ради від 9.10.2007 року № 398, довідкою про виплачену ОСОБА_2 допомогу по безробіттю від 06.04.2009 року.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення зазначеної суми, є обґрунтованими.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Лисичанського міського центру зайнятості до Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному задовольнити повністю.

Стягнути з Лисичанської міської ради Луганської області (р/р 35419027000628 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ: 26522196, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Комсомольська,7) на користь Лисичанського міського центру зайнятості (р/р 37173975900051 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ: 13391634) суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в сумі 2325,10 (дві тисячі триста двадцять пять гривень 10 коп.) грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову викладено в повному обсязі та підписано 08 липня 2010 року.

СуддяОстровська О.П.