Постанова № 10297804, 05.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2010 року Справа № 2а-4106/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Островської О.П.

при секретарі Кір`ян О.С.

за участю сторін:

від позивача: Балаба Т.М. (довіреність № 03-02/2 від 11.01.2010)

від відповідача: Подройко М.К. (довіреність № 01-15 від 12.01.2010)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного відкритого акціонерного товариства шахта «Перевальська» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2009 позивач Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до відповідача ДВАТ шахта «Перевальська», в якому посилається на наступне. У відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року, для всіх підприємств, установ та організацій, в тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів». В порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на ДВАТ шахта «Перевальська» у 2009 році замість 31 інвалідів працювало 18 інвалідів, тобто на підприємстві за 13 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2009 повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 463025,94 грн. Зазначена сума не була сплачена відповідачем, тому утворилася заборгованість в сумі 463025,94 грн., і нарахована пеня 5000,76 грн. Відповідно до матеріалів справи згідно вимог ст.18 зазначеного Закону, ДВАТ шахта «Перевальська» інформувало десять місяців Перевальський районний центр зайнятості про наявність тільки 8 вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів. Підтвердженням цього є довідка та копії звітів Перевальського районного центру зайнятості № 23/3-696 від 05.05.2010.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції за 2009 рік у сумі 463025,94 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій за 2009 рік у сумі 5000,76 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові. Додатково пояснив, що статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлена відповідальність не за відмову у працевлаштуванні направленого чи самостійно звернувшегося інваліда, а за кількість працюючих інвалідів, меншу ніж встановлено нормативом, тобто за незабезпечення виконання ст.19 Закону, і Закон не містить підстав звільнення від сплати адміністративно господарських санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на те, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для всіх підприємств встановлена єдина норма працевлаштування інвалідів. ДВАТ шахта «Перевальська» є підприємством підвищеної небезпеки, більшість інвалідів та навіть працівники шахти не можуть пройти обовязків щорічний профогляд та змушені звільнятися з підприємства. В теперішній час при плані 150 осіб на поверхні працює 153 особи, позапланова чисельність 3 особи це інваліди, інваліди праці, члени сімей, що втратили годувальника. На шахті склалося складне фінансове становище, станом на 14.06.2010 не виплачена заробітна плата за квітень 2010 року, додаткові витрати на виплату позивачеві санкцій призведуть до погіршення фінансового становища. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Справи за участю відділень Фонду, є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від роботодавців за невиконання ними нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 «Положення про Фонд соціального захисту інвалідів України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 року).

Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцям, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 23.03.1991 року №875-Х11, реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 ).

Пункт 4 частини першої статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

За таких обставин, суд вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у ч.1 ст.19 цифра «15» замінена цифрою «8».

Виходячи з цієї норми, на підприємства (об'єднання), установи та організації покладено обов'язок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щорічно сплачувати відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Відповідно до Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 за N 1767 (далі - Порядок), сума штрафних санкцій дорівнює розміру середньої річної заробітної плати на даному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а для підприємств з чисельністю працюючих від 8 до 15 осіб - розміру половини такої середньої річної плати, при цьому зазначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до законодавства, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до Наказу Мінпраці України №223 від 15 травня 2007 року та Постанови КМУ № 70 від 31 жовтня 2007 року, за порушення строків сплати зазначеної санкції нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України , що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк .

Судом встановлено, що відповідач є особою, яка повинна приймати заходи до створення робочих місць для інвалідів, за даними позивача, виходячи з кількості працюючих у відповідача 771 осіб, у нього у 2009 році повинен був працювати 31 інвалід.

Згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданим відповідачем, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу у 2009 році для працевлаштування інвалідів, у 2009 році на підприємстві працювало 18 інвалідів замість 31 інваліда (а.с.17).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» встановлено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Як вбачається з довідки Перевальського районного центру зайнятості, відповідач протягом 2009 року звіти за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) з зазначенням вакансій для інвалідів було надано в кількості 10 звітів, у 2009 році на підприємство згідно заявленої вакансії була працевлаштована одна особа, відмов у працевлаштуванні інвалідів за направленням центрів зайнятості не було (а.с. 5-15).

Відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував створення ним у 2009 році робочого місця для 31 інваліда та інформування ним державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади протягом всього 2009 року, на яких може використовуватись праця інвалідів, або про роботу у нього у 2009 році 31 інваліда, а не 18.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у встановленому законом розмірі, який у даному випадку становить 463025,94 грн. згідно наданому позивачем розрахунку, який ніким не оспорено (а.с. 16).

Оскільки відповідач вказаних штрафних санкцій добровільно не сплатив у встановлені строки, тому він має також сплатити пеню за порушення строків сплати, розмір якої становить 5000,76 грн., згідно наданому позивачем розрахунку, який ніким не оспорено (а.с.16).

Посилання представника відповідача на тяжке фінансове становище підприємства не беруться до уваги судом, оскільки Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не передбачено підстав для звільнення від сплати адміністративно господарських санкцій та пені.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 08 липня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 КАС, ст.ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного відкритого акціонерного товариства шахта «Перевальська» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства шахта «Перевальська» (р/р 2600130205780 відділення «Ощадбанк» № 3113 МФО 364081 код 26497452, адреса: Луганська область, м. Перевальськ, вул. Технична,1) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ВДК Перевальського району р/р 31211230700241 в ГУДКУ у Луганській області МФО 804013 код 24046917 код платежу 50070000) адміністративно господарські санкції за 2009 рік у розмірі 463025,94 (чотириста шістдесят три тисячі двадцять пять гривень 94 коп.) грн.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства шахта «Перевальська» (р/р 2600130205780 відділення «Ощадбанк» № 3113 МФО 364081 код 26497452, адреса: Луганська область, м. Перевальськ, вул. Технична,1) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ВДК Перевальського району р/р 31211230700241 в ГУДКУ у Луганській області МФО 804013 код 24046917 код платежу 50070000) пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 5000,76 (пять тисяч гривень 76 коп.) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови викладено та підписано 08 липня 2010 року.

СуддяОстровська О.П.