Рішення № 10297031, 05.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2010Справа №2-19/9845-2008

За позовом – Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії, м.Феодосія АР Крим (ідентифікаційний код 26178089)

До відповідача – Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м.Феодосії», м.Феодосія АР Крим (ідентифікаційний код 03348086)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство економіки АР Крим, м.Сімферополь АР Крим

Про визнання наказів недійсними

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача - Жила Д.О. – представник, юрист, дов. б/н від 23.11.2009 р.;

Від відповідача – Майорова Н.М. – юрисконсульт, дов. №1 від 04.01.2010 р.; Вакулич Т.В. – гол. бухгалтер, дов. № 101 від 27.01.2010 р.;

Від третьої особи – Губарєва С.А.- гол. спец. відділу, дов. № 010-1/19 від 12.01.2010 р.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АРК з позовом та просить суд визнати недійсними накази Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про встановлення тарифів на водовідведення та водопостачання за період 01.09.2002 р. по 01.02. 2005 р. Позовні вимоги мотивовані тим, що застосування відповідачем економічно необґрунтованих тарифів істотно порушує права позивача, оскільки на підставі вказаних тарифів підприємству виставлялись відповідні рахунки на оплату наданих послуг з водовідведення та водопостачання на підставі укладених договорів.

Провадження по справі було порушено суддею Господарського суду АРК Копилової О.Ю. відповідно до ухвали від 17.10.08 р.

Ухвалою Господарського суду АРК від 04.12.08 р. (суддя Копилова О.Ю.) провадження по справі було зупинено до вирішення по суті пов’язаних з нею адміністративних справ № 2а-3552/08/3 та № 2а-3551/08/03.

27.01.2009 р. за резолюцією заступника Голови Господарського суду АРК Тіткова С.Я. у зв’язку з відпусткою судді Господарського суду АРК Копилової О.Ю., справу № 2-25/9845-2008 передали на розгляд судді Господарського суду АРК Медведчук О.Л.

Ухвалою Господарського суд АР Крим від 30.01.09 р., справа прийнята до розгляду із привласненням справі № 2-26/9845-2008.

07.12.2009 р. від Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Феодосії» надійшла відповідь на запит господарського суду АР Крим від 29.10.2009 р., згідно до якого у справі №2а-3552/08/10 від 02.10.09 р., Окружним адміністративним судом АР Крим прийнята постанова, яка не була оскаржена та набула законної сили, ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.09 р., ухвала Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.12.08 р., по справі №2а-3551/08/10 залишена без змін.

Ухвалою господарського суд АР Крим від 14.12.09 р., провадження у справі поновлено, справа призначена до розгляду.

Резолюцією Заступника Голови ГС АР Крим Тіткова С.Я. від 24.12.2009 р. у зв’язку з закінченням повноважень судді ГС Медведчук О.Л. справу № 2-26/9845-2008. було передано на розгляд судді ГС Мокрушину В.І.

Ухвалою від 14.01.2010 р. справу було прийнято до провадження судді Мокрушина В.І. з привласненням номеру № 2-19/9845-2008 та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою від 18.03.2010 р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Міністерство економіки АР Крим.

Під час розгляду справи позивач заявами від 18.03.2010 р. та від 31.05.2010 р. уточнював позовні вимоги.

Згідно заяви від 31.05.2010 р., яку ухвалою від 31.05.2010 р. судом прийнято до розгляду, позивач просить визнати недійсними рішення Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Феодосії» про встановлення тарифів на водовідведення та водопостачання з 01.10.2002 р., 01.01.2003 р., 01.06.2003 р., 01.11.2003 р. та 01.01.2004 р., оформлених у вигляді калькуляцій; визнати відсутнім у Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Феодосії» права вимоги оплати послуг з водовідведення та водопостачання за тарифами на водовідведення та водопостачання, встановленими на підставі рішень Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Феодосії» про встановлення тарифів на водовідведення та водопостачання з 01.10.2002 р., 01.01.2003 р., 01.06.2003 р., 01.11.2003 р. та 01.01.2004 р., оформлених у вигляді калькуляцій, а також просить стягнути судові витрати.

Відповідач 22.06.2010 р. надіслав до суду заперечення на заяву по уточнення позовних вимог від 31.05.2010 р., у яких вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа представила письмові пояснення по справі.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В С Т А Н О В И В :

          З 01.11.2003 р. між позивачем та відповідачем укладений договір на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію в редакції, викладеній в рішенні Господарського суду АР Крим від 09.10.2003 р. по справі № 2-19/11693-2003.

          Пунктом 4 даного договору передбачені тарифи на воду і стоки на момент укладення договору, а також зазначено, що вказані тарифи можуть бути переглянуті не частіше одного разу у квартал, а також у випадках, передбачених Постановою Уряду, в порядку, встановленому п.1.10 Правил «Користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України». Зміна тарифів вказується у рахунку. Повідомлення про зміну тарифів направляється Абоненту і публікується у засобах масової інформації.

У період дії договору № 396 рішеннями Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства у місті Феодосія», оформленими у вигляді калькуляцій, було встановлено тарифи на водовідведення та водопостачання: з 01.07.2002 р. в розмірі: 5,42 грн. - за воду та 4,73 грн. – за стоки, з 01.10.2002 р.: 6,14 грн. – за воду та 4,81 грн. – за стоки, з 01.01.2003 р.: 7,65 грн. – за воду та 5,26 грн. – за стоки.

У період дії договору від 01.11.2003 р.: з 01.11.2003 р.: 8,30грн. – за воду та 5,49 грн. – за стоки, з січня 2004 р.: 9,37грн. – за воду та 6,69 грн. – за стоки.

З наявного у матеріалах справи висновку експертизи № 52 від 06.06.2008 р., яку проведено по справі № 2-8/4111.1-2007, слідує, що при дослідженні формування статті «Інші операційні витрати» до складу витрат відповідачем по справі включено суми вже списаної дебіторської заборгованості за рішеннями судів.

З додатків № 5 та № 6 до висновку експерта вбачається, що до складу чинних протягом спірного періоду тарифів позивачем було включено суми списаної дебіторської заборгованості за рішеннями судів: у тариф з 01.01.2003 р. – на воду 766,8 тис.грн. та на стоки 390,6 тис. грн., у тариф з 01.06.2003 р. – на воду 620,1 тис. грн. та на стоки 386,5 тис. грн.., у тариф з 01.10.2003 р. – на воду 821,8 тис. грн.. та на стоки 416,1 тис. грн.., в той час як фактичні витрати 200 3р., у тариф з 01.01.2004 р. – на воду 482,8 тис. грн.. та на стоки 203,4 тис. грн.

          На підставі вказаних вище тарифів позивачу виставлялись розрахунки на оплату наданих послуг з водовідведення та водопостачання, з якими не погодився позивач.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що поданий позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 16 Постанови Ради Міністрів АР Крим № 277 від 22.08.2000 р. «Про тарифи на житлово-комунальні послуги»: надано право керівникам організацій, підприємств всіх форм власності, крім ТОВ «Кримтеплоцентраль», що виробляють теплову енергію та надають послуги з тепло-, водопостачанню та водовідведенню, встановлювати тарифи на вказані послуги для інших споживачів, виходячи з економічно обґрунтованих витрат та встановленого граничного рівня рентабельності, та включати у тарифи для інших споживачів не відшкодовану з бюджету суму витрат від надання послуг населенню за встановленими тарифами.

Таким чином відповідачу надано повноваження щодо самостійного прийняття рішень з питань встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення для інших споживачів з урахуванням економічно обґрунтованих витрат.

Порядок формування тарифів на послуги центрального водопостачання та водовідведення регламентуються наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.06.2001 р. № 139 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення», який визначає: базовим тарифом на послуги водопостачання та водовідведення є розмір плати, що забезпечує відшкодування витрат операційної діяльності, фінансової діяльності, витрат (або їх частини) на здійснення капітальних вкладень, витрат з податку на прибуток, у розрахунку на одиницю послуги, та визначається підприємством на підставі показників виробничої програми базового року, погодженої уповноваженим органом відносно регулювання (встановлення) цін (тарифів) відповідно до їх компетенції.

З цього суд робить висновок, що до інших операційних витрат може бути віднесена лише існуюча сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що при формуванні тарифу відповідачем до складу «Інші операційні витрати» було неправомірно включено списану на підставі рішень судів дебіторську заборгованість.

Враховуючи наведене, суд вбачає, що рівень тарифів Феодосійського ВПВКГ на відпуск води та прийняття стоків не відповідає економічно обґрунтованим витратам на їх виробництво за період з 01.10.2002 р. по 01.02.2005 р.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності до ст.34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідач не надав суду доказів правомірності включення списаної за рішеннями суду дебіторської заборгованості у тариф на послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період.

Окрім того, відповідачем також не надано доказів правильності формування тарифів відповідно до вимог Постанови Ради Міністрів АР Крим № 277 від 22.08.2000 р.

          Пункт 1 Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсних актів державних чи інших органів» визначає: акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Пункт 6.2.5 Роз’яснень передбачає, що суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів органів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер. Оскільки відповідний орган не є юридичною особою, стороною у спорі може бути підприємство чи організація, яка здійснює свої права і бере на себе обов'язки через цей орган (наприклад, відповідачем у спорі про визнання недійсним рішення загальних зборів чи виборного органу підприємства має бути це підприємство).

Відповідно до п.1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що рішення ВПВКГ у місті Феодосія про встановлення тарифів, оформлених у вигляді калькуляцій, мають обов’язковий характер.

Пунктом 2 Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсних актів державних чи інших органів» передбачено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, застосування тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, встановлених на підставі рішень ВПВКГ у місті Феодосія у вигляді калькуляцій, порушує права та інтереси позивача, оскільки відповідач вимагає оплати від позивача заборгованості.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями), в якій зазначено, що суд може захистити цивільне право та інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IVіз змінами та доповненнями) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Отже, зі змісту цієї норми права суд вбачає, що позивачем обрано правильний спосіб захисту порушених інтересів, оскільки: господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта; справи у спорах про визнання наявності або відсутності права у відповідної сторони пред’являти вимоги, та встановлювати на чому саме ґрунтується це право вимоги, та, чи відповідає воно законодавству

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним рішення відповідача, та, визнання відсутнім у відповідача права вимоги оплати наданих послуг за тарифами, встановленими цими рішеннями є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати господарський суд покладає на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII).

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.33, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями), суд

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити.

·          Визнати недійсними рішення Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства у місті Феодосія» про встановлення тарифів на водовідведення та водопостачання з 01.10.2002 р., з 01.01.2003 р, з 01.06.2003 р, з 01.11.2003 р., та з 01.01.2004 р., оформлених у вигляді калькуляцій.

·          Визнати відсутнім у Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства у місті Феодосія» права вимоги оплати послуг з водовідведення та водопостачання за тарифами на водовідведення та водопостачання, встановленими на підставі рішень Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства у місті Феодосія» про встановлення тарифів на водовідведення та водопостачання з 01.10.2002 р., з 01.01.2003 р, з 01.06.2003 р, з 01.11.2003 р., та з 01.01.2004 р., оформлених у вигляді калькуляцій.

·          Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства у місті Феодосія» (АР Крим, м.Феодосія, вул.Земська, 8, код ЄДРПОУ 03348086) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», (АР Крим, м. Феодосія, вул.Гарнаєва, 67-А, код ЄДРПОУ 26178089, р/р 2603710679001 у ФФ АБ «Київська Русь» МФО 384607) витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

·          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

08.07.2010 р.

Рішення направити на адреси:

-           Феодосійська філія Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 67-А

-           КРП «ВП ВКГ м. Феодосії», м. Феодосія, вул. Земська, 8

-           Міністерство економіки АР Крим, м.Сімферополь, пр-т Кірова, 13

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.