Рішення № 10297016, 06.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

06.07.2010Справа №2-2/2208-2010 за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 17)

до Приватного підприємства телерадіокомпанії "Орфей" (98200, Ленінський район, смт.Леніне, вул.Пушкіна, 35)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим (95015, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Батуріна, 13)

про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 262 559,80 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Позивач: Скрильова – гол. спеціаліст, довіреність у справі.

Відповідач: не з’явився

Третя особа: не з’явився

Суть спору:

Позивач - Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства телерадіокомпанії "Орфей" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» про розірвання договору оренди від 09 квітня 2008 року державного нерухомого майна, будівлі літ. В, загальною площею 769,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Батуріна, 13, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим», укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим і приватним підприємством телекомпанією «Орфей», стягнення з Приватного підприємства телекомпанії «Орфей» до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 234798,77грн., пені у сумі 27 761,03грн. та про зобов'язання відповідача повернути Державному підприємству «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» за актом прийому - передачі орендоване державне нерухоме майно, будівлі літ. В. загальною площею 769,0 кв. м. розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул. Батуріна, 13.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення ГС АР Крим від 25 березня 2008 року у справі № 2-3/2689-2008 за позовом Приватного підприємства телекомпанії «Орфей» до Фонду майна Автономної Республіки Крим, за участю третьої особи - Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» було укладено договір оренди державного нерухомого майна, будівлі літ. В, загальною площею 769,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Батуріна, 13, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим». Вищезазначений договір оренди було укладено строком на три роки до 07 квітня 2011 року, а зазначене у договорі оренди майно передане відповідачу за актом приймання-передачі 16 травня 2008 року балансоутримувачем. 16 травня 2008 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим і приватним підприємством телекомпанією «Орфей» було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди від 07 квітня 2008 року, відповідно до якої оплата орендних платежів перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. У зв’язку із тим, що відповідачем неналежним чином виконувалися умови договору оренди, виникла заборгованість з орендної плати, що стало підставою для звернення із позовом до суду.

17.5.2010 року від ДП «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» надійшло пояснення від 12.5.2010 року №1331, у якому зазначено, що згідно акту прийому-передачі від 20.4.2010 року орендоване майно повернуто балансоутримувачу. Відповідно до листа Фонду майна Автономної Республіки Крим 308-20/3032 від 30.4.2010 року вказаний акт орендарем погоджений, тому позовні вимоги щодо повернення орендованого майна задоволенню не підлягають.

Представник позивача 25.6.2010р у судовому засіданні надав суду заяву від 25.6.2010 року про уточнення позовних вимог, якою просить суд стягнути заборгованість з орендної плати за період з 16.5.2008р по 20.4.2010р станом на 10.6.2010 рік у сумі 272918грн62коп, пеню за період з 13.11.2009р по 10.6.2010р у сумі 25 336грн22коп.

6 липня 2010 року представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка ним була спрямована також на адресу відповідача, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 16.5.2008р по 20.4.2010р станом на 10.6.2010 рік у сумі 272918грн62коп, пеню за період з 13.11.2009р по 06.7.2010р у сумі 7 873грн71коп.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п.3 ст.285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкт оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, виконання зобов'язань та страхування орендованого взятого ним в оренду майна є істотними умовами договору оренди.

Згідно до ст.29 цього Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2008 року по справі № 2-3/2689-2008 за позовом Приватного підприємства телекомпанії «Орфей» до Фонду майна Автономної Республіки Крим, за участю третьої особи: Державне підприємство «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» про спонукання укласти договір оренди державного нерухомого майна, будівлі літ. В, загальною площею 769,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Батуріна, 13, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» було позов задоволено та зобов’язано Фонд майна АРК укласти з приватним підприємством телекомпанія “Орфей” договір оренди строком на 3 роки державного нерухомого майна –нежитлових приміщень, загальною площею 769,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Батуріна, 13, та знаходяться на балансі ДП “Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим /ДЦ РТПЦ АРК/”, м. Сімферополь., а у випадку ухилення Фондом майна АРК від укладення з позивачем – ПП телекомпанія “Орфей”, смт. Леніно договору оренди державного нерухомого майна - будівлі літери В, загальною площею 769,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Батуріна, 13 у десятиденний термін після набрання рішення законної сили, вважати цій договір укладеним у редакції позивача – приватного підприємства телекомпанія “Орфей”, який наданий суду та залучений до матеріалів справи.

Так, між Фондом майна Автономної Республіки Крим, як орендодавцем, і приватним підприємством телекомпанією «Орфей», як орендарем, було укладено договір оренди державного нерухомого майна строком на 3 роки до 07 квітня 2011 року, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає державне нерухоме майно – будівлі літ.В загальною площею 769кв.м., що знаходяться на балансі Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної республіки Крим», розташовану за адресою: м.Сімфероплпь, вул..Батуріна, 13 у строкове платне користування за актом приймання передачі.

Зазначене у договорі оренди майно передане відповідачу за актом приймання-передачі 16 травня 2008 року Балансоутримувачем.

16 травня 2008 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим і приватним підприємством телекомпанією «Орфей» було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди від 07 квітня 2008 року, в якій п. 3.1, 3.2 договору викладено у такій редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами та доповненнями), та становить без ПДВ за базовий місяць оренди квітень 2008 року - 18 149,75 грн, у тому числі: до Державного бюджету України 70% - 12 704,83 грн і Балансоутримувачу 30% - 5 444,92 грн (додаток № 1 до додаткової угоди № 1). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди травень 2008 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (квітень 2008 року) на індекс інфляції за травень 2008 року.»

Пунктом 3.5 договору оренди від 07 квітня 2008 року передбачено, що оплата орендних платежів перераховується Орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним: у розмірі 70% до Державного бюджету України; у розмірі 30% орендної плати та ПДВ на повну суму орендної плати Балансоутримувачу.

Відповідачем неналежним чином виконувалися умови договору оренди державного нерухомого майна з урахуванням додаткової угоди та вимог діючого законодавства України, а саме: своєчасно та в повному обсязі не перераховувалася орендна плата, в результаті чого за період з 16.5.2008р по 20.4.2010р станом на 10.6.2010р за відповідачем склалася заборгованість з орендної плати у сумі 272918грн62коп, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачами по сплаті заборгованості з орендної плати за період з 16.5.2008р по 20.4.2010р станом на 10.6.2010р. в сумі 272918грн62коп. та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на їх рахунки.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 272918грн62коп боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також позивачем, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, наданої суду 06.7.2010р у судовому засіданні, заявлена вимога про стягнення пені за період з 13.11.2009р по 06.7.2010р у сумі 7873грн71коп.

Відповідно до ст..22 ГПК України позивач має право на зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи подану позивачем заяву від 06.7.2010р про уточнення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України)

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до п. 3.7 договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету Автономної Республіки Крим і Балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення пені за період з 13.11.2009р по 06.7.2010р у сумі 7873грн71коп обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений вірно з дотриманням норм діючого законодавства та умов договору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 07.7.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву позивача від 06.7.2010р про уточнення позовних вимог

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Приватного підприємства телерадіокомпанії "Орфей" (98200, Ленінський район, смт.Леніне, вул.Пушкіна, 35, ЄДРПОУ 22267425) до державного бюджетуУкраїни (р/р 31116094700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405, код платежа 22080300) заборгованість з орендної плати в сумі 272918грн62коп., пеню в сумі 7 873грн71коп.

4.          Стягнути з Приватного підприємства телерадіокомпанії "Орфей" (98200, Ленінський район, смт.Леніне, вул.Пушкіна, 35, ЄДРПОУ 22267425) удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) держмито в сумі2 807грн92коп.

5.          Стягнути з Приватного підприємства телерадіокомпанії "Орфей" (98200, Ленінський район, смт.Леніне, вул.Пушкіна, 35, ЄДРПОУ 22267425) удоход державного бюджету України (р/р 31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь)236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.