Рішення № 10297012, 01.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2010Справа №2-18/2075-2010 За позовом – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів», Красногвардійський р-н, с. Петрівка (97012, АР Крим, Красногвардійський р-н, с. Петрівка)

До відповідача – Приватного підприємства «Восход», м. Сімферополь (95053, м. Сімферополь, вул. Воровського, б. 60, к. 306)

Про розірвання договору суборенди та стягнення 16907,18 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Ярцев А.А. – представник, довіреність від 15.03.2010р.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба народів», Красногвардійський р-н, с. Петрівка – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства «Восход», м. Сімферополь - відповідача, в якій просить розірвати договір суборенди земельної ділянки та стягнути з відповідача на користь позивача 16907,18 грн., з яких 11347,34 грн. – сума основного боргу та 5559,84 грн. – сума штрафної пені в розмірі 0,3% за кожний день прострочки.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 22.09.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір суборенди земельної ділянки № 505-2209. Відповідно до Договору, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 686,3967 га. Земельна ділянка була передана по акту прийому-передачі від 22.09.2008р. Відповідно до Договору, суборендна плата за користування об'єктом суборенди становить 20591,90 грн. на рік (1716,00 грн. на місяць). Відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим, станом на 01.03.2010р., за ним виникла заборгованість у розмірі 11347,34 грн., що і стало приводом звернення позивача до суду.

30.06.2010 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у позові відмовити та вказує на те, що договір суборенди не пройшов державну реєстрації, тому він не був прийнятий до виконання.

01.07.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суд заяву про збільшення позовних вимог від 30.06.2010 року, відповідно до якої просить стягнути з відповідача18211,74 грн. основного боргу та пеню у сумі 1287,08 грн.

Суд приймає таку заяву до свого розгляду.

01.07.2010 року, представник відповідача у судове засідання не з’явився, причини нез’явлення суду не відомі, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося, з 17.06.2010 року по 01.07.2010 року судом оголошено перерву у судовому засіданні у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю здобувається та реалізується громадянами та суб`єктами господарської діяльності (юридичними та фізичними особами) винятково відповідно до закону.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

08.02.2007 року між Первомайською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» укладено договір оренди землі № 2.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в районі с. Дальнє, Стаханівської сільської ради Первомайського району АР Крим.

Об’єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 686,3967 га із земель державної власності (запасу).

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 5 років.

Судом встановлено, що вказаний договір оренди земельної ділянки пройшов державну реєстрацію 20.06.2007 року за номером 040701300003.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

22.09.2008 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» (орендодавець) та Приватним підприємством «Восход» (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки № 505-2209.

Згідно з умовами вказаного договору, орендодавець передає в строкове платне володіння, отриману від Первомайської РДА відповідно до договору оренди № 2 від 08.02.2007 року, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а суборендар приймає її в суборенду. Земельна ділянка має загальну площу 686,3967 га та розташована в районі с. Дальнє, Стаханівської сільської ради Первомайського району АР Крим та передається у суборенду до 20.06.2012 року.

Судом встановлено, що такі умови договору суборенди не суперечать умовам договору оренди земельної ділянки від 08.02.2007 року.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» (орендодавець) та Приватним підприємством «Восход» (суборендар) без заперечень підписаний Акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 27).

Сторонами договору суборенди погоджено, що суборендна плата виплачується суборендатором у грошовій формі до 25 числа щомісячно у розмірі 1716,00 грн. у місяць, 20591,90 грн. у рік.

У зв’язку з тим, що відповідач не сплачував суборенду плату, позивач 08.12.2009 року направив відповідачеві претензію за вих. № 1092 про погашення заборгованості у добровільному порядку. Така претензія була отримана уповноваженим представником відповідача 14.12.2009 року, про що свідчить його підпис на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 50).

Доказів погашення заборгованості з суборендної плати за період з 13.08.2009 року по 30.06.2010 року у розмірі 18156,39 грн. відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати коштів у розмірі 18156,39 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 18156,39 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача у своєму письмовому відзиві на позов на те, що договір суборенди не пройшов державну реєстрацію і тому він не був прийнятий до виконання є безпідставні у зв’язку з наступним.

Дійсно стаття 8 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Дослідивши у судовому засіданні спірний договір суборенди земельної ділянки судом встановлено, що його зареєстровано у Первомайському відділі КРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України» про що у Державному реєстрі вчинено запис від 13.08.2009 року № 040901300001.

Крім стягнення заборгованості з суборендної плати позивач у своїй позовній заяві позивач також просить розірвати договір суборенди земельної ділянки.

Стаття 651 ЦК України передбачає підстави для зміни або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Пунктом 10.3.1 договору суборенди передбачено, що підставам для розірвання договору є невиконання зобов’язань однієї зі сторін зобов’язань, передбачених даним договором.

Оскільки судом встановлено, що відповідач у порушення пунктів 2.2-2.4 договору суборенди не сплачував позивачеві орендну плату за період з 13.08.2009 року по 30.06.2010 року, у результаті чого утворилася заборгованість у сумі 18156,39 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо розірвання договору суборенди земельної ділянки від 22.09.2008 року № 505-2209 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1287,08 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені та штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Дійсно, пункт 2.7 договору суборенди містить забезпечення виконання зобов’язання у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми несплаченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Але відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за з г о д о ю с т о р і н.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З пункту 2.7 договору суборенди вбачається, що сторони у договірному порядку узгодили саме верхню границю розміру відповідальності, яку може нести боржник – 0,3 %, який перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, тому пеня у розмірі 0,3 % не може бути стягнута з відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, пеня у сумі 1287,08 грн. стягненню не підлягає, як безпідставно нарахована.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: у частині стягнення з відповідача суборендної плати у сумі 18156,39 грн. та розірвання договору суборенди; у частині стягнення пені у сумі 1287,08 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені судом за згодою позивача у судовому засіданні 01.07.2010 року.

Повний текст рішення підписаний суддею 05.07.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Прийняти до свого розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 30.06.2010 року.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Розірвати договір суборенди земельної ділянки № 505-2209, укладений 22.09.2008 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» та Приватним підприємством «Восход».

4.          Стягнути з Приватного підприємства «Восход», м. Сімферополь (95053, м. Сімферополь, вул. Воровського, б. 60, к. 306; код ЄДРПОУ 23658280) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів», Красногвардійський р-н, с. Петрівка (97012, АР Крим, Красногвардійський р-н, с. Петрівка; код ЄДРПОУ 03759079) заборгованість у сумі 18156,39 грн., 266,56 грн. державного мита та 227,88 грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          У частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1287,08 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.