Рішення № 10297011, 05.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2010Справа №2-18/4237-2009 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму», м. Сімферополь (вул. Радищева, 85, м. Сімферополь, 95007)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Градієнт СВ», м. Київ (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал», м. Київ (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17-Б)

Про стягнення 6346,36 грн.

За зустрічним позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму», м. Сімферополь

До відповідача – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь

Про визнання договору недійсним.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від КРП «ВПВКГ м. Сімферополя» – Фляга А.А. – представник, довіреність № 2 від 04.01.2010р.

Від ТОВ «Перлина Криму» – Писаревська К.О. – ю/к., довіреність № 08 від 01.04.2010р.

Від третіх осіб – не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму», м. Сімферополь (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 6346,36 грн..

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 10.04.2007 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, правонаступником якого виступає позивач, та відповідачем було укладено Договір № 2951 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації. Відповідно до умов Договору, відповідач повинен в трьохмісячний строк, з дати укладання договору, надати в абонентську службу позивача відповідні документи. Таким чином, відповідач мав надати паспорт водного господарства не пізніше 10.07.2007р., але не виконав свої зобов’язання, у зв’язку з чим відповідачеві було нараховане п’ятикратний тариф за скидання стоків та виставлено рахунок №2951 від 16.05.2008р. на суму 5288,63 грн., а також рахунок №2951 від 30.01.2009р. щодо сплати податку на додану вартість у сумі 1057,73 грн.

Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 6346,36грн., що і стало підставою звернення до суду.

16.10.2009 року до господарського суду Автономної Республіки Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» з зустрічною позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» у справі № 2-18/4237-2009, в якій просить суд визнати недійсним договір № 2951 від 10.04.2007р. на водопостачання із комунального водогону та відведення стоків до комунальної каналізації.

19.10.2009р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання учасників судового процесу та продовжив строк розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2009р. судом було прийнято до свого розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму», відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

09.11.2009р. у судовому засіданні представник КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити ТОВ «Перлина Криму» у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2009р. суд, за власною ініціативою, у порядку статті 27 ГПК України залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Градієнт СВ», м. Київ та Товариство з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал», м. Київ.

19.01.2010р. від ТОВ «Градієнт СВ» надійшли письмові пояснення, в яких третя особа-1 повідомляє суду, що ТОВ «Градієнт СВ» не є власником нерухомого майна – нежитлових приміщень, які обслуговувалися за Договором № 2951, у зв’язку з тим, що дані приміщення були куплені ТОВ «Базіс Інвест Капітал». Представник ТОВ «Базіс Інвест Капітал» надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що первинний позов КРП «ВПВКГ м. Сімферополя» до ТОВ «Перлина Криму» не підлягає задоволенню, у зв’язку з тим, що Договір № 2951 від 10.04.2007р. було укладено відповідачем неправомірно, з перевищенням обсягу цивільної дієздатності, тому що ТОВ «Перлина Криму» не виступало власником приміщень, які обслуговувалися за зазначеним Договором. Також, третя особа-2 вважає, що зустрічна позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

02.03.2010 року представник позивача по первісному позову надав суду письмові пояснення по суті спору. Суд залучив дані пояснення до матеріалів справи.

28.04.2010р. у судовому засіданні представник КРП «ВПВКГ м. Сімферополя» надав суду пояснення, в яких вказує яким чином було розраховано суму, яка підлягає стягненню з відповідача за первинним позовом.

У судовому засіданні 28.04.2010 року представник відповідача за первинним позовом надав відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ТОВ "Перлина Криму" не мала можливості виконати умови п. 15.8 Договору, у зв’язку з тим, що для оформлення паспорту водного господарства абонента необхідне підтвердження права власності на будівлю та земельну ділянку. Право власності на дану будівлю ТОВ "Перлина Криму" припинилося з моменту укладення Договору купівлі-продажу, а саме з 05.03.2007 року.. Листом ТОВ "Перлина Криму" від 10.06.2008р. за №29 директор КРП "ВПВКГ м. Сімферополя" був повідомлений про зміну власника будівлі та про необхідність укладення договору на водопостачання та водовідведення саме з новим власником.

Також, представник ТОВ "Перлина Криму" 28.04.2010 року надав заяву про доповнення та уточнення підстави зустрічного позову, згідно з якою просить визнати недійсним Договір № 2951 від 10.04.2007р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації, укладений між сторонами.

Заява мотивована тим, що на момент підписання спірного договору, ТОВ «Перлина Криму» не мало повноважень на підписання договору, оскільки на той момент товариство вже було власником будівлі, за адресою якої ВПВКГ здійснювало постачання води та приймання стоків.

Суд прийняв до свого розгляду заяву ТОВ "Перлина Криму" про доповнення та уточнення підстави зустрічного позову.

Строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін у порядку, передбаченому статтею 69 ГПК України.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами — юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

10.04.2007 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію № 2951.

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що підтверджується пунктом 1.1 статуту, свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою Головного управління статистики в АР Крим про включення позивача до ЄДРПОУ.

У зв’язку з вищевикладеним, 20.07.2007 року вже між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та ТОВ «Перлина Криму» була укладена додаткова угода до договору № 2951 від 10.04.2007 року, в якій постачальником послуг о водопостачанню і водовідведенню вказано Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя».

Згідно статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

На позивача та відповідача розповсюджується стаття 19 вказаного Закону.

Відповідно до п. 2.2 договору позивач ("Водоканал") приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача ("Абонента") питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а "Абонент" (відповідач) приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому "Абонент" приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж "Водоканалу" (позивача), через які "Абоненту" проводиться подача води і проводиться водовідведення, і (або) які знаходяться на балансі "Абонента", прилади та пристрої на них згідно з даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного у п. 2.2, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Згідно з підпунктом "а" п. 7.1, п. 7.2 договору облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водомірів, водолічильників), на об’єктах відповідача, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків.

Розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків з урахування ПДВ. Зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення проводиться відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі – Правила) (п. 3.3, 4.1 Договору).

В свою чергу згідно п. 1.10 Правил тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Отже, розмір тарифів, термін їх введення не погоджується з абонентом на підставі п. 1.10 Правил.

До того ж відповідач з тарифами згодний, проти тарифів не заперечував. Нарахування за надані послуги проводилось відповідно до встановлених тарифів.

Заперечення відповідача за первісним позовом проти нарахування п’ятикратної величини мотивовані тим, що ТОВ «Перлина Криму» листом від 10.06.2008 року № 29 повідомило водоканал про зміну власника та про необхідність укладення нового договору на водопостачання з новим власником.

Суд критично відноситься до таких доводів, у зв’язку із тим, що період нарахування п’ятикратної величини, відповідно до рахунку № 2951 від 16.05.2008 року становить з 10.04.2007 року по 07.05.2008 року, тобто до того, як ТОВ «Перлина Криму» повідомило водоканал про зміну власника.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А статтею 528 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, пунктом 15.8 вказаного договору сторони погодили, що абонент у тримісячний строк з дати укладання даного договору, надає в абонентську службу водоканалу наступні документи: схему або генплан об’єктів у масштабу 1:500 з нанесенням внутришньоплощадочних мереж водопроводу і каналізації, випусками у міську систему каналізації і з визначенням контрольних колодязів. Паспорт водного господарства абонента.

Цім же пунктом договору сторони погодили, що у разі ненадання документів у вказаний строк, нарахування за скидання стічних вод буде проводитися у п’ятикратному розмірі встановленого тарифу.

У зв’язку із тим, що у вказаний строк, а саме: до 10.07.2007 року, відповідач вказані документи позивачу не надав, позивач листом № 1179/1 від 16.05.2008 року повідомив відповідача про нарахування п’ятикратного тарифу за скидання стоків та виставлено рахунок № 2951 від 16.05.2008 року на суму 5288,63 грн., якій отриманий відповідачем разом з вказаним листом позивача 21.05.2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 107599 (а.с. 23, 24 т. 1).

Доказів оплати такого рахунку відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати коштів у сумі 5288,63 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку із чим позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача коштів за скидання стічних вод у п’ятикратному розмірі у сумі 5288,63 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 20% податку на додану вартість у сумі 1057,00 грн., якій нарахований на суму 5288,63 грн. (п’ятикратний розмір).

Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача лист № 318/9 від 14.02.2009 року в якому зазначив, що плата за перевищення об’єму стічних вод повинна у повному обсязі обкладатися ПДВ. Разом із вказаним листом позивач направив на адресу відповідача рахунок № 2951 від 30.01.2009 року за донарахування ПДВ на суму 1057 грн.

Такі лист і рахунок були отримані відповідачем16.02.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 107599 (а.с. 20 т. 1).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20% ПДВ у сумі 1057,00 грн., який донараховано позивачем за перевищення об’єму стічних вод не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Дійсно, відповідно до пункту 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування є операції платників податку по поставці товарів, робіт, послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Суд звертає увагу, що у розділі 4 договору від 10.04.2007 року № 2951 передбачено порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, а саме: вказано, що додатково нараховується ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено та підтверджується матеріалам справи, що за період з 10.04.2007 року по 07.05.2008 року (за який застосовано п’ятикратну величину та позивач просить стягнути 20% ПДВ) позивач виставляв відповідачеві рахунки на оплату як послуг з водопостачання, так і послуг з водовідведення (а.с. 43-56 т. 2). Суд зауважує, що в таких рахунках позивачем вже було включено за послуги водовідведення ПДВ у розмірі 20%.

Як пояснив позивач у судовому засіданні та як вказано у письмових поясненнях позивача (а.с. 58 т. 2), відповідач такі рахунки сплачував.

Тобто виконуючи приписи пунктів 1, 3 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем правомірно включався до рахунків про сплату послуг за водовідведення, а відповідачем оплачувався ПДВ у розмірі 20%, нарахований на послуги з водовідведення.

Таким чином, позивачем вже врахований податок на додану вартість за період з 10.04.2007 року по 07.05.2008 року за послуги з водовідведення, що вказано у виставлених рахунках.

Рахунок же № 2951 від 16.05.2008 за перевищення об’єму стічних вод за період з 10.04.2007 року по 07.05.2008 року і, як наслідок, рахунок № 2951 від 30.01.2009 року за донарахування ПДВ на суму 1057 грн. виставлявся позивачем на підставі пункту 15.8 договору, якій розташований у розділі договору № 15 «Інші умови». У пункті 15.8 договору встановлено, що п’ятикратний розмір встановленого тарифу є не платою за послуги, а є нарахуванням.

Суд також звертає увагу, що у своїх письмових поясненнях (а.с. 57 т. 2) водоканал сам вказує на те, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» було нараховано саме штраф за скидання стоків та виставлено рахунок № 2951 від 16.05.2008 року на суму 5288,63 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що у рахунку № 2951 від 16.05.2008 за перевищення об’єму стічних вод за період з 10.04.2007 року по 07.05.2008 року, на підставі якого було виставлено рахунок № 2951 від 30.01.2009 року за донарахування ПДВ на суму 1057 грн., чітко вказано, що ПДВ не передбачено.

Крім того, відповідно до пункту 1.1 договору № 2951 від 10.04.2007 року, сторони погодили, що вони керуються, зокрема, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.

З системного аналізу такої Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року N 37, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 р. за N 402/6690, вбачається, що нарахування п’ятикратного розміру встановленого тарифу за своєю природою є збором, а не платою за надані послуги.

Згідно зі статей 19, 67 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Діюче законодавство України, зокрема, і Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлюють зобов’язань абонента сплачувати двічі податок на додану вартість за надання однієї і той же послуги водоканалом за один і той же період.

У зв’язку і з чим позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 1057,00 грн. ПДВ, донарахованого за перевищення абонентом об’єму стічних вод, задоволенню не підлягають.

Що стосується зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору № 2951 від 10.04.2007р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації, укладений між сторонами, то суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Звернення ТОВ «Перлина Криму» з зустрічною позовною заявою мотивоване тим, що на момент укладення спірного договору, товариство не було власником майна за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85, на адресу якого водоканал здійснював постачання питної води і приймання стічних вод.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 05.03.2007 року ТОВ «Перлина Криму» продало, а ТОВ «Градієнт СВ» купило нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85.

У наступному, на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ТОВ «Градієнт СВ» продало, а ТОВ «Базіс Інвест Капітал» придбало нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85.

У дійсний час нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85 належать ТОВ «Базіс Інвест Капітал», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14695730 від 28.05.2007 року (а.с. 128 т. 1).

Тобто на момент укладення договору № 2951 від 10.04.2007р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» дійсно не було власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85, на адресу якого водоканал здійснював постачання питної води і приймання стічних вод.

Проте у матеріалах справи міститься договір оренди нежитлового приміщення, укладений між ТОВ «Градієнт СВ» (орендодавець) та ТОВ «Перлина Криму» (орендар), відповідно до якого ТОВ «Перлина Криму» є орендарем нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85.

Строк дії такого договору погоджено сторонами з 01.04.2007 року до 01.03.2010 року, тобто на момент укладення спірного договору № 2951 від 10.04.2007р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» було орендарем вказаного нерухомого майна.

Відповідно до Роз’яснень Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними», а саме пункту 1, звернута увага на те, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержанням встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішування спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) на момент вчинення правочину вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

По-перше, судом вище встановлено, що правочин щодо водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації, укладеним між сторонами, було вчинено у формі, передбаченої законом, а саме: між сторонам укладено письмовий договір № 2951 від 10.04.2007р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації, як того вимагає стаття 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”.

По-друге, у процесі вирішення спору судом встановлено та не заперечується позивачем та відповідачем у судових засіданнях, що при оформленні договору № 2951 від 10.04.2007р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» представила водоканалу свідоцтво про право власності на нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85, які зареєстровані на праві колективної власності саме за ТОВ «Перлина Криму», як підтвердження факту того, що товариство є власником майна, за адресою якого мало намір отримувати послуги з водопостачання і водовідведення. Копію такого свідоцтва позивач за первісним позовом залучив до матеріалів справи (а.с. 84 т. 1).

Тобто при укладенні спірного договору ТОВ «Перлина Криму» мало внутрішню волю на укладення такого договору та прагнуло реального настання наслідків, а саме: отримання від водоканалу послуг з водовідведення та водопостачання для себе за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85.

Досліджуючи необхідний обсяг дієздатності, як того вимагає стаття 203 Цивільного кодексу України, і на що вказує позивач за зустрічним позовом, суд зауважує наступне.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо-будинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо-будинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

А споживачем питної води, відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Тобто Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що водопостачальна організація може укладати договори не лише з власникам будинків, а і з підприємствами, які безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Факт безпосереднього користування ТОВ «Перлина Криму» послугами з водопостачання підтверджується Актами виконаних водоканалом робіт абоненту 2951 (тобто ТОВ «Перлина Криму») та Рахунками на отримані послуги за період з квітня 2007 року по травень 2008 року.

Суд звертає увагу, що такі Акти і рахунки підписані як з боку представника водоканалу, так і з боку уповноваженого представника ТОВ «Перлина Криму», що не заперечувалося представником позивача по зустрічному позову у судовому засіданні.

У наступному, в Акті № 2951 від 24.07.2008 року (а.с. 43 т. 1) якій складено інженером абонентської служби та майстром абонентської служби водоканалу зафіксовано, що ТОВ «Перлина Криму» розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85 З 15.01.2003 року по дійсний час, тобто по 24.07.2008 року (дата складання вказаного Акту). Суд звертає увагу, що такий Акт підписано також генеральним директором ТОВ «Перлина Криму» Степановою Н.В. (а.с. 43 т. 1 на зворотному боці).

Крім того, як вже було зазначено судом, з 01.04.2007 року ТОВ «Перлина Криму» було орендарем нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Радищева, 85, на підставі договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «Градієнт СВ» (орендодавець) та ТОВ «Перлина Криму» (орендар).

Як встановлено судом, ТОВ «Перлина Криму» звільнило зазначене приміщення лише 17.11.2009 року, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2009 року, відповідно до якої виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документу: наказу № 2-1/3034-2006 щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Криму”, м. Сімферополь з будинку № 85 по вул. Радищева в м. Сімферополі.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України, передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що ТОВ «Перлина Криму» не представило суду належних доказів недійсності договору № 2951 від 10.04.2007р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації, то позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Судові витрати за первісним позовом відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за зустрічним позовом відносяться на ТОВ «Перлина Криму» у порядку, передбаченому статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму», м. Сімферополь (вул. Радищева, 85, м. Сімферополь, 95007; код ЄДРПОУ 30395778) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053; п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Раффайзен банк Аваль», МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) кошти у сумі 5288,63 грн., 84,99 грн. державного мита та 98,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У іншій частині первісного позову відмовити.

4.          У зустрічному позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.