Рішення № 10297010, 05.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2010Справа №2-18/2512-2010 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, б. 5, м. Сімферополь, 95053)

До відповідача – Житлово-комунального підприємства «Трудове», с. Трудове, Сімферопольський р-н ( 1) вул. Шосейна, 6, с. Трудове, Сімферопольський р-н, 97533; 2) вул. Суспільна, 1-Б, с. Трудове, Сімферопольський р-н, 97533)

Про стягнення 75364,58 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Волков В.В. – представник, довіреність № 3 від 04.01.2010р..

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Житлово-комунального підприємства «Трудове», с. Трудове, Сімферопольський р-н - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 75364,58 грн., з яких 68778,97 грн. – сума основного боргу, 3644,72 грн. – сума пені, 2489,53 грн. – сума інфляції, 451,36 грн. – сума 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 01.06.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 4570 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації. Згідно з умовами Договору, позивач прийняв на себе зобов’язання по забезпеченню відповідача водою, а відповідач зобов’язувався сплачувати за надані послуги. Відповідач не виконав свої зобов’язання належним чином, сплативши лише 880,11 грн.. Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за послуги спожиті в період з 08.12.2009р. по 23.03.2010р. складає 68778,97 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду.

05.07.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суд заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 70364,58 грн., у тому числі: 63778,97 грн. – основного боргу, 2489,53 грн. інфляційної суми, 451,36 грн. 3% річних та пеню у сумі 3644,72 грн. Заява про зменшення позовних вимог мотивована тим, що відповідач вже у процесі вирішення спору частково сплатив суму боргу.

Суд приймає таку заяву до свого розгляду.

21.06.2010 року та 05.07.2010 року представник відповідача у судові засідання не з’явився, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 4570 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.2-2.5 договору позивач ("Водоканал") приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача ("Абонента") питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а "Абонент" (відповідач) приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому "Абонент" приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж "Водоканалу" (позивача), через які "Абоненту" проводиться подача води і проводиться водовідведення, і (або) які знаходяться на балансі "Абонента", прилади та пристрої на них згідно з даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного у пунктах 2.2, 2.5 договору, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Згідно з підпунктом "а" п. 8.1 договору облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водомірів, водолічильників), на об’єктах відповідача встановлені водоміри, вказані у пункті 8.2 договору, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків.

Розділом 4 договору встановлено, що розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків. Додатково нараховується ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1 договору, тариф за водовідведення на виробничі і господарські потреби (полив) складає 2,1333 грн. за 1 куб.м., на потреби житлового фонду – 2,1333 грн. за 1 куб.м.

Судом встановлено, що позивач виставив відповідачеві наступні рахунки: від 08.12.2009 року на суму 43160,93 грн., від 21.12.2009 року на суму 3801,54 грн., від 20.01.2010 року на суму 9361,78 грн., від 24.02.2010 року на суму 8337,79 грн., від 23.03.2010 року на суму 4997,04 грн. Всього виставлено рахунків на загальну суму 69659,08 грн. На вказаних рахунках стоїть підпис споживача про згоду з сумами спожитих послуг та їх обсягом.

Крім того, на підтвердження обсягів спожитої води між сторонами за договором підписані Акти від 08.12.2009 року, від 21.12.2009 року, від 20.01.2010 року, від 24.02.2010 року, від 23.03.2010 року.

Згідно з пунктом 4.2 договору, кінцевий розрахунок здійснюється споживачем у продовж 3 банківських днів з моменту отримання виставленого рахунку за спожиті послуги.

Проте відповідач лише частково сплатив суму боргу у розмірі 880,11 грн., у зв’язку із чим на момент звернення позивача до суду за ним рахувалася заборгованість за період з 08.12.2009 року по 23.03.2010 року у сумі 68778,97 грн. (69659,08 грн. – 880,11 грн.).

У процесі розгляду дійсної справи відповідач ще частково сплатив суму боргу у розмірі 5000 грн., а саме: 26.05.2010 року – 1500,00 грн., 02.06.2010 року – 1000,00 грн., 10.06.2010 року – 1500,00 грн., 11.06.2010 року – 1000,00 грн., у зв’язку із чим сума боргу за договором № 4570 від 01.06.2009 року становить 63778,97 грн. (68778,97-5000,00).

Враховуючи часткову оплату відповідачем наданих послуг, позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 63778,97 грн.

Така заява приймається судом до розгляду.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суд України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 зазначається, що у разі зменшення позовних вимог, якщо їх прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судом вирішується дійсний спір виходячи з нової ціни позову, за якою сума основного боргу, зокрема, становить 63778,97 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 63778,97 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 63778,97 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з пунктом 4.2 договору, кінцевий розрахунок здійснюється споживачем у продовж 3 банківських днів з моменту отримання виставленого рахунку за спожиті послуги.

Оскільки судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк не сплатив позивачеві кошти за надані йому послуги з водопостачання, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційної суми за період з січня по березень 2010 року у сумі 2489,53 грн. та 3% річних за період з 01.01.2010 року по 07.04.2010 року у сумі 39,57 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві та у заяві про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3644,72 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені та штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 11.1.1 договору передбачено, що споживач по спливу строку на оплату, вказаного у розділі 4 договору, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок суми пені, наданий позивачем, суд знаходить його вірним, у зв’язку із чим з відповідача підлягає стягнення пеня за період з 08.12.2009 року по 07.04.2010 року у сумі 3644,72 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 63778,97 грн. – основного боргу, 2489,53 грн. - інфляційної суми, 451,36 грн. -3% річних та пеня у сумі 3644,72 грн.

05.07.2010 року у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.07.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Прийняти до свого розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

2.          Стягнути з Житлово-комунального підприємства «Трудове», с. Трудове, Сімферопольський р-н (вул. Шосейна, 6, с. Трудове, Сімферопольський р-н, 97533; код ЄДРПОУ 31217877) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053; п/р 2600113192 КРД ВАТ «Раффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) заборгованість у сумі 63778,97 грн., інфляційну суму у розмірі 2489,53 грн., 3% річних у сумі 451,36 грн., пеню у сумі 3644,72 грн., 703,65 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.