Рішення № 10297009, 07.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2010Справа №2-17/2252-2010 За позовом Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки

До відповідача ТОВ Фірми «Консоль ЛТД»

про стягнення заборгованості у розмірі 5866,00 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Салтикова К.С., представник

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Позивач згідно з позовом просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5866,00 грн., у зв’язку з невиконанням відповідачем умов Договору № 0046/186-261414-Д від 01.01.2010 року по сплаті за надані послуги.

Відповідач відзив на позовну заяву не представив, в судове засідання не з’явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою поштою, направлену на його адресу.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

Окрім цього, повернення до суду рекомендованої кореспонденції немає, що свідчить про її вручення адресату.

Окрім цього, про перше засідання суду відповідач повідомлений поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно Договору № 0046/186-261414-Д від 01.01.2010 року Виконавець (Сімферопольський кооперативний торговельно-економічний коледж Кримспоживспілки) надає послуги по проживанню працівників Замовника (ТОВ Фірми «Консоль ЛТД») у гуртожитку СКТЕК, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ростовська 13, а замовник зобов’язується проводити оплату за надані послуги (п.1.1, 1.3).

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договори, чи окремі їх пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договори чи окремі їх пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Обсяг послуг підтверджується рахунками-фактурами № СФ-0000003 від 29 січня 2010 року на суму 4040,00 грн., № 0000018 від 26 лютого 2010 року на суму 2640,00 грн., № 0000069 від 31 березня 2010 року на суму 1420,00 грн., Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000000012, та № 0000000065.

Відповідачем не представлено доказів погашення боргу, а також інших доказів в обґрунтування заперечень.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Таким чином, заборгованість підлягає стягненню згідно розрахунку позивача, та складає 5866,00 грн.

Якщо заборгованість буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу відповідачем.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням 3262 від 20 квітня 2010 року з державного мита на суму 59,00 грн.; та платіжним дорученням № 263 від 20 квітня 2010 року на суму 236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Однак, позивачем державне мито сплачене на суму 59,00 грн., тоді як повинно бути сплачене на суму 102,00 грн.

Таким чином, з позивача підлягає достягненню на користь Державного бюджету України недоплачене державне мито в розмірі 43,00 грн. (102 грн. – 59 грн. = 43,00 грн.)

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 46, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ Фірми «Консоль ЛТД» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16; р/р 2600500145286 у філії ВАТ Державний експортно-імпортний банк України м. Ялта, МФО 324786, ЗКПО 20676633) на користь Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки (АР Крим, 95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна 11; р/р 26002138633 «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЗКПО 01788065, ІПН 017880601279) 5866,00 грн. заборгованості, судові витрати з державного мита в сумі 102,00 грн., та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки (АР Крим, 95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна 11; р/р 26002138633 «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЗКПО 01788065, ІПН 017880601279) на користь Державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) недоплачене державне мито в розмірі 43,00 грн.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.