Постанова № 10296844, 30.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 червня 2010 р. № 44/255-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Продаєвич Л.В.

розглянувши

касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі міста Києва

на постановугосподарського суду міста Києва від 27.04.2010 року

у справі

господарського суду № 44/255-б

міста Києва

за заявою ТОВ "Ресурси розвитку"

до ТОВ "Ресурси розвитку"

провизнання банкрутом

ліквідаторВершинін Андрій Олександрович

в судовому засіданні взяли участь представники :

від скаржника:Сварич А.А. (довіреність №1281/9/10-011 від 03.03.2010 року),

від боржника:Кравченко С.О. (довіреність від 24.05.2010 року).

В С Т А Н О В И В :

          господарський суд міста Києва ухвалою від 30.03.2010 року порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ресурси розвитку" (далі –боржника) за заявою голови ліквідаційної комісії боржника Жарчинського О.А., у зв’язку з прийняттям його учасниками рішення про ліквідацію підприємства та призначення ліквідаційної комісії, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Постановою суду від 27.04.2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Вершиніна Андрія Олександровича, зобов’язано ліквідатора в п'ятиденний строк опублікувати оголошення в офіційному друкованому органі про банкрутство боржника та за результатами проведеної роботи надати суду звіт та ліквідаційний баланс боржника у строк до 27.04.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року та припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 104, 105, 110, 111 ЦК України, статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складання проміжного ліквідаційного балансу за наслідком процедури самоліквідації та затвердження його рішенням ліквідаційної комісії.

Отже, звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі з урахуванням особливостей передбачених статтею 51 Закону можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України, в інших випадках органи управління боржником вправі звернутися до суду за загальною процедурою відповідно до статей 7, 11Закону або статті 53 Закону .

Судом першої інстанції встановлено, що учасниками боржника 25.11.2009 року прийнято рішення про припинення діяльності боржника та створення комісії з припинення юридичної особи, головою ліквідаційної комісії призначено Жарчинського О.А. (том 1, а.с.15). Ліквідаційною комісією 24.02.2010 року прийнято рішення про звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника відповідно до статті 51 Закону, яке фактично порушено ухвалою суду 30.03.2010 року (том 1, а.с. 16).

Голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами статті 51 Закону 22.03.2010 року.

Разом з тим, у заяві про визнання боржника банкрутом відсутні відомості та до матеріалів заяви не додано проміжного ліквідаційного балансу, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду, складеного за наслідком проведеної процедури самоліквідації боржника відповідно до статті 111 ЦК України.

Також судом першої інстанції не досліджено дату виходу Бюлетеня державної реєстрації №140 (25) 2009року, в якому здійснено офіційну публікацію про прийняття рішення засновниками про ліквідацію боржника та не досліджено обставин дотримання ліквідаційною комісією боржника двохмісячного строку на подання грошових вимог кредиторів у процедурі самоліквідації відповідно до статті 105 ЦК України.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що справа про банкрутство зазначеного боржника порушена судом за відсутності в матеріалах справи документів, які обґрунтовують дотримання процедури самоліквідації відповідно до статті 111 Цивільного кодексу України, зокрема, складення та затвердження проміжного ліквідаційного балансу боржника до моменту порушення провадження у справі.

Відтак, приймаючи рішення про введення ліквідаційної процедури з урахуванням особливостей відповідно до статті51 Закону, суду належало дослідити зазначені обставини дотримання процедури самоліквідації боржника відповідно до норм чинного цивільного законодавства, дослідити обставини належного повідомлення податкового органу про початок процедури самоліквідації боржника, наявність податкових зобов'язань згідно поданих боржником податкових декларацій та їх включення боржником до проміжного ліквідаційного балансу, як зобов'язань, визнаних боржником.

З врахуванням викладеного оскаржувану постанову господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Доводи ліквідатора боржника про недоведення скаржником обставин порушення оскаржуваним судовим актом прав органу податкової служби, колегія суддів Вищого господарського суду вважає необґрунтованими з огляду на те, що скаржник, як орган податкової служби, у якому боржник перебуває на обліку як платник податків, відповідно до положень статті 1Закону та статей 2, 10 Закону України " Про державну податкову службу в Україні" є відомим кредитором та контролюючим державним органом, якому делеговано державою повноваження контролю за суб'єктами підприємництва на предмет повноти сплати податків. Відкриття ліквідаційної процедури боржника відповідно до статті 23 Закону припиняє підприємницьку діяльність боржника, що має наслідком припинення податкових зобов'язань за наслідком завершення ліквідаційної процедури. Відтак, незаконне визнання банкрутом суб'єкта підприємництва згідно постанови суду першої інстанції зачіпає інтереси державного податкового органу, зобов'язаного контролювати поступлення до бюджету коштів платників податків .

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та прийняти судовий акт з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відповідно до статті 122 ГПК України, суд вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року у справі № 44/255-б.

Відповідно до статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010року касаційне оскарження постанов (ухвал) Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) не передбачено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі міста Києва задовольнити частково.

2.          Постанову господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року скасувати, справу № 44/255-б передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

3.          Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника ТОВ "Ресурси розвитку" внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року у справі № 44/255-б про банкрутство ТОВ "Ресурси розвитку" (код ЄДРПОУ 33630153).

Головуючий           Н. Ткаченко

Судді                                                                                 Л. Катеринчук

          Л. Продаєвич