Рішення № 102965540, 18.01.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року Чернігів Справа № 620/10393/21

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області (далі – ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області щодо ненадання публічної інформації за запитом від 19.07.2021;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;

- зобов`язати Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області розглянути запит від 19.07.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території Ніжинського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва, з місцями їх розташування.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом від 19.07.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території Ніжинського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва, з місцями їх розташування є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 23.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що дійсно 26.07.2021 поштовим відправленням до Головного управління надійшов запит на отримання публічної інформації від позивача. Головним управлінням було розглянуто вказаний запит та заявнику 30.07.2021 за вих. №ПІ-81/0-101/0/63-21 надано відповідь на запит. У зв`язку з неналежним фінансуванням, фактично позивачу відповідь на запит було надіслано 13.10.2021 рекомендованим повідомленням та отримано позивачем 20.10.2021. Вказує, що оскільки запит позивача було розглянуто, тому відсутні підстави для задоволення вимоги про зобов`язання розглянути запит від 19.07.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території Ніжинського району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва з місцями їх розташування.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою на отримання публічної інформації від 19.07.2021 (отримано відповідачем 26.07.2021).

У своєму запиті від 19.07.2021 (а.с.54) позивач просив надати інформацію про наявність на території Ніжинського району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва, з місцями їх розташування.

На заяву позивача відповідач надав відповідь листом від 30.07.2021 №ПІ-81/0-101/0/63-21, яка направлена позивачу рекомендованим листом - 13.10.2021 і отримана позивачем 20.10.2021 (а.с.57). Факт відправлення підтверджується фіскальним чеком (а.с.56).

Позивач вказує, що станом на час написання даної позовної заяви відповідь на запит ним не отримано, внаслідок чого він звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Законом України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI) визначається порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За змістом частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами.

Згідно статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

- суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

- суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Водночас, частиною другою статті 13 Закону №2939-VI визначено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.03.2019 по справі №800/369/17, провадження №11-1471заі18, зазначила, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом №2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.

У пункті 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно частини першої та другої статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).

Частиною третьою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3)ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №2939-VI, оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а ще і право на своєчасне її отримання.

Так відповідно до частини другої Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України від 04.10.2001 №2759-III «Про поштовий зв`язок» передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Аналізуючи вищезазначені норми, можна зробити висновок, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача на отримання публічної інформації від 19.07.2021 (отримано відповідачем 26.07.2021), в якій, зокрема, просив надати інформацію про наявність на території Ніжинського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташування (а.с.54).

Проте відповідь на запит позивача від 19.07.2021 була направлена тільки 13.10.2021, що підтверджується копією фіскального чеку, який є належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит позивача та в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість (а.с.56).

Суд критично оцінює твердження позивача про неотримання ним відповіді на запит, оскільки відповідь була отримана ним особисто 20.10.2021, що підтверджується роздруківкою трекінга відправлення Укрпошти (а.с.57).

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області щодо ненадання публічної інформації за запитом від 19.07.2021 не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.

Позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки запит отриманий відповідачем 26.07.2021, проте відповідь направлена позивачу лише 13.10.2021.

При цьому перевіряючи чи містить інформація, викладена у відповіді від 30.07.2021 №ПІ-81/0-101/0/63-21 на запит позивача від 19.07.2021, ознаки публічної та чи належить відповідач до кола розпорядників інформації, суд звертає увагу на наступне.

Так визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим і зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Тобто мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 203 Земельного кодексу України відображення у відомостях і документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку, а також землі за площею та складом земельних угідь, розподіл земель за власниками, землекористувачами є обліком земель.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастром). Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі, розробленні та забезпеченні функціонування програмного забезпечення для моніторингу земельних відносин та інформаційної взаємодії з іншими державними електронними інформаційними ресурсами.

Згідно статті 33 Закону України «Про Державний земельний кадастр», облік земель за кількістю та якістю земель і земельних угідь здійснюється у Державному земельному кадастрі, при цьому, облік кількості земель та якості земельних угідь ведеться щодо власників і користувачів земельних ділянок. Облік кількості земель відображає дані, що характеризують земельні ділянки за площею, складом земельних угідь відповідно до затвердженої класифікації, розподілом земель за власниками (користувачами) в обсязі, визначеному цим Законом. Облік кількості земель за власниками та користувачами здійснюється з використанням інформації про: речові права на земельні ділянки, що виникли до 1 січня 2013 року, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру; речові права на земельні ділянки, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отриманої в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Відомості щодо кількості та якості земель узагальнюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Узагальнена інформація про кількість та якість земель безоплатно надається органам державної влади та органам місцевого самоврядування відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Порядок отримання відомостей з Державного земельного кадастру передбачений пунктами 162-199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Таким чином для утворення земельних ділянок, як сформованих об`єктів землеустрою та об`єктів нерухомого майна, слід розробити певний обсяг землевпорядної документації, відповідно до якої визначити місця розташування земельних ділянок, їх розміри та межі, цільове призначення, а також інші ознаки, за допомогою яких їх можна ідентифікувати як об`єкти правовідносин.

Надаючи відповідь на запит позивача щодо наявності на території Ніжинського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва, з місцями їх розташування ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області в листі від 30.07.2021 №ПІ-81/0-101/0/63-21 зазначило, що для обліку вільних земельних ділянок на території Ніжинського району необхідно, щоб всі земельні ділянки були сформовані і зареєстровані у Державному земельному кадастрі. На даний час облік інформації про наявність вільних земельних ділянок на території Ніжинського району, що можуть бути використані для садівництва і городництва, з місцями їх розташування відповідачем не ведеться.

Суд зауважує, що доказів, які б спростовували зазначене твердження позивачем до суду не надано.

Аналізуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що інформація, яка запитувалася позивачем, на момент його звернення не була відображена чи задокументована на будь-яких носіях та не утворена в процесі виконання відповідних повноважень суб`єктом владних повноважень ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області.

Отже підсумовуючи усе вищенаведене, суд дійшов висновку, що визначальною ознакою публічної інформації, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 №522/817/15-а.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідь позивачу на його запит на отримання публічної інформації від 19.07.2021 була надана в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області щодо недотримання, встановленого законом, п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області (пр-т Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39764881).

Суддя В.В. Падій