Рішення № 102950544, 24.01.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14706/21

Провадження № 2/758/9669/21

Категорія 83

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

24 січня 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Скрипник О. Г. ,

за участю секретаря судового засідання - Сілюкова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О., приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.08.2021 року ПН КМНО Бригідою В.О. було необґрунтовано вчинено виконавчий напис, за реєстровим № 21599.

Виконавчим написом стягнуто з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12383,19 грн., які є боргом за кредитним договором від 16.01.2020 року № 1001525836401, укладеним між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що не погоджується із сумою, яка підлягає стягненню та не розуміє на підставі чого розрахована нібито безспірна прострочена заборгованість за тілом кредиту і процентами. Також звертає увагу, що виконавчий напис вчинено з порушенням процедури.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, просив суд визнати виконавчий напис ПН КМНО Бригіди В.О. від 16.08.2021 року зареєстрований в реєстрі за № 21599 таким, що не підлягає виконанню, судові витрати покласти на відповідача.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив до суду не подав, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Зважаючи на це та враховуючи ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд 24.01.2022 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Третя особа ПН КМНО Бригіда В.О. також свого права на участь у судовому засіданні не використав, до суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, просив суд вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Третя особа ПВ ВО Житомирської області Лужинецький П.В. в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2021 року ПН КМНО Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис щодо стягнення заборгованості у безспірному порядку з ОСОБА_1 у загальному розмірі 12383,19 грн., яка утворилась у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договором від 16.01.2020 року № 1001525836401, укладеним між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 .

Із заявою про вчинення виконавчого напису представник АТ «ПУМБ» звернувся до ПН КМНО Бригіди В.О. 13.08.2021 року.

На підтвердження укладення договірних відносин між сторонами на судовий запит надано ПН КМНО Бригідою В.О. заяву № 1001525836401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з якої вбачається, що ОСОБА_1 надано споживчий кредит у розмірі 15200,00 грн, Виписку з рахунка ОСОБА_1 , де зазначена загальна сума боргу та її складові без детального розрахунку формування такої заборгованості, та деякі інші формальні документи за якими встановити безспірність заборгованості не можливо.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, процедура вчинення якої регулюється главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з пунктом 1 даного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Аналогічні положення містяться в п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Пунктами 2.1, 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Так, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Про факт відсутності безспірності заборгованості свідчить те, що у наданих банком нотаріусу документах не підтверджено арифметично суми заборгованості. Також, в інформації, яка надана приватним нотаріусом Бригідою В.О. згідно з ухвалою суду відсутні докази надсилання боржнику письмової вимоги щодо необхідності погашення заборгованості та відповідно отримання ним цієї вимоги.

Також в зазначеній інформації приватного нотаріуса Бригіди В.О. не міститься детального розрахунку заборгованості, а наявна лише виписка про факт наявності такої заборгованості у загальній суми по кожному виду заборгованості. Відтак, нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, був позбавлений можливості перевірити дійсність та безспірність сум заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, відсутність спростування з боку відповідача підстав позовних вимог, суд вважає докази, які містяться в матеріалах справи достатніми та приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «ПУМБ» на користь позивача судовий збір в розмірі 1362,00 грн.

Стосовно клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

04.10.2021 року Позивачем та Адвокатом підписано Акти прийому передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 04.10.2021 року № 21/02-04/21 на суму 12000,00 грн. Згідно з квитанціями від 17.01.2022 року та від 18.01.2022 року на суму 4500,00 грн, 4500,00 грн, 3000,00 грн була здійснена оплата відповідних послуг.

Зазначені документи підтверджують понесення вказаних витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandispimeniw ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»npoTH України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

Судом вбачається, що заявлені представником позивача вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу не є співмірними із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

Ураховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 82, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем 16.08.2021 року за реєстровим № 21599 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, за кредитним договором від 16.01.2020 року № 1001525836401 суми заборгованості у розмірі 12383,19 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1362,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. Г. Скрипник