Рішення № 102950543, 18.01.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 336/6213/21

Провадження № 2/758/3908/22

Категорія 83

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

18 січня 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Скрипник О. Г. ,

за участю секретаря судового засідання - Сілюкова Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним виконавцем з ОСОБА_1 були стягнені кошти з рахунку позивача у АТ КБ «ПриватБанк» на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у судовому порядку був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти, судові витрати покласти на відповідача.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив до суду не подав, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Зважаючи на це та враховуючи ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд 18.01.2022 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 11.03.2020 року ПН КМНО Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис щодо стягнення заборгованості у безспірному порядку з ОСОБА_1 у загальному розмірі 11273,64 грн.

Вказаний виконавчий напис був пред`явлений до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю.

На виконання виконавчого напису приватний виконавець 26.11.2020 року виніс постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № 61955304, яку надіслав банкам для виконання, в тому числі до АТ КБ «ПриватБанк», де зберігалися грошові кошти ОСОБА_1 .

Згідно з постановою приватного виконавця Проценка Д.Ю. від 10.02.2022 року у виконавчому провадженню № 61955304, знятий арешт з усіх рахунків боржника, у зв`язку з тим, що сума боргу за виконавчим документом, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуті і перераховані, виконавчий документ виконано фактично у повному обсязі.

Зазначена інформація підтверджується Випискою з рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої 09.02.2021 року з рахунку боржника відбулося списання грошових коштів у розмірі 12887,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2021 року по справі № 336/716/21 позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Першим Міжнародний Український Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволений. Рішення суду набрало законної сили 20.04.2021 року.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, Кодекс) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19.

З листа приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. від 09.08.2021 року № 11847 вбачається, що 10.02.2021 року у виконавчому провадженні № 61955304 з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ «ПУМБ» перераховано 11273,64 грн у рахунок погашення основної заборгованості та 300 грн у рахунок повернення авансового внеску.

Отже, з грошових коштів у розмірі 12887,00 грн, які були 09.02.2021 року списані з рахунку боржника, відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», 11573,64 грн були перераховані на рахунок стягувача у виконавчому провадженні - АТ «ПУМБ».

В цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 вбачаються судом обґрунтованими.

Решта суми у розмірі 1313,36 грн позивачем розцінюються, як збитки, завдані відповідачем.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Зазначене формулювання відповідає правовій позиції ВП ВС, що викладена, зокрема, в постановах від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди. Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина особи у заподіянні шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17. Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами протиправність поведінки заподіювача збитків (відповідача АТ «ПУМБ») та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.

Згідно з матеріалами справи, суд відмічає, що правовою підставою для набуття ПАТ «ПУМБ» грошових коштів у спірному розмірі став виконавчий напис нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак відпадала правова підстава для отримання таких коштів, відповідні грошові кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України, а позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає пропорційному стягненню судовий збір у розмірі 850,00 грн, що підтверджено квитанцією наявною у матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 264, 265, 273, 280-281, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 , безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 11573,64 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 850,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. Г. Скрипник