Рішення № 102948466, 20.01.2022, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3998/21 2/335/185/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства „Перший Український міжнародний Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Приватний нотаріус Київського Міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2021 року до суду надійшла позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ „Перший Український Міжнародний Банк", заборгованості в розмірі 28621,42 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. на підставі Закону України „Про нотаріат", проводиться стягнення заборгованості приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. Позивачу на адресу місця його роботи надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. від 23.12.2020 року, винесену при примусовому виконанні виконавчого напису № 37769 від 17.11.2020 року, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

Відповідно до реєстру боржників з позивача відповідач стягує суму грошових коштів, відповідно до виконавчого провадження № 63905880. Вказане виконавче провадження дійсно відкрито 11.12.2020 року, та зазначено на офіційному сайті Міністерства юстиції https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors.

Позивач посилаючись на те, що він ніколи не брав грошових коштів у відповідача, просить позов задовольнити.

14.04.2021 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису.

23.04.2021 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження, якою встановлено процесуальні строки подання заяв по суті справи. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. належним чином завірену копію справи щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2021 року витребувались у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. належним чином завірену копію справи щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , а також витребувалось у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., завірені належним чином копії документів, які стали підставою для відкриття виконавчого провадження № 63905880, матеріали виконавчого провадження № 63905880, завірені у встановленому законом порядку.

На виконання ухвали суду від 13.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., надані завірені належним чином копії документів, які стали підставою для відкриття виконавчого провадження № 63905880, матеріали виконавчого провадження № 63905880.

Ухвали суду від 23.04.2021 року, 13.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. не виконанні в повному обсязі.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача та треті особи не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзиву на позов не надав, треті особи також не скористались своїм правом на надання пояснень чи заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на адресу місця роботи позивача ОСОБА_1 надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. від 23.12.2020 року, винесену при примусовому виконанні виконавчого напису № 37769 від 17.11.2020 року, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

З досліджених доказів, наданих приватним виконавцем Юхименко О.Л., а саме: завірені належним чином копії документів, які стали підставою для відкриття виконавчого провадження № 63905880, вбачається, що для вчинення виконавчого напису Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк», було надано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. копію Заяви-анкети № 22224062 від 22.06.2013 року. У виконавчому написі є посилання на Кредитний договір №22224063 від 25.06.2013 року. Проте ні відповідачем, ні третіми особами не надано жодного доказу на підтвердження вказаного.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Позивачем не отримувалося письмової вимоги від відповідача про усунення порушення за кредитним договором, у третьої особи відсутні відомості щодо вручення боржнику такої вимоги. Таким чином, відповідачем не надано, при подані нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису достатніх доказів щодо отримання боржником вказаної письмової вимоги.

Про наявність вказаного виконавчого напису нотаріуса позивач дізнався з відкритого реєстру виконавчих проваджень.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора щодо стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач вважає, що при зверненні відповідача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмір повної суми заборгованості включено і розмір пені, який заявником нарахований поза межами річного строку спеціальної позовної давності.

Такі доводи відповідачем не спростовано.

Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про нотаріат», яким не передбачено звернення боржника із заявою про застосування позовної давності.

Згідно п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право у позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Окрім цього Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України „Про нотаріат". Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України „Про нотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 11 березня 2015 року в справі № 6-16цс15, у якій зазначається, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Згідно із статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

З огляду на викладене, враховуючи те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не були враховані обставини, які можуть поставити під сумнів або взагалі спростовують безспірність заборгованості між сторонами, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення: судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 908 грн., сплачений позивачем за подання позову до суду.

За положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.

Так, з матеріалів справи №335/3998/21 судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

З метою отримання професійної правничої допомоги, позивачем було укладено з ТОВ „ЮК „Монополія" договір про надання юридичних послуг від 07.04.2021 року (далі - Договір).

Предметом даного договору є надання правової допомоги.

Детальний розрахунок наведений в розрахунку суми судових витрат, адвокатом Рогозіним О.В. складено Акт прийому - передачі виконаних робіт, загальна вартість робіт складає 9000 грн.

Позивачем на підтвердження оплати послуг адвоката надано прибутковий касовий ордер № 25/08 від 25.08.2021 року, відповідно до якої позивач сплатив за договором про надання юридичних послуг від 07.04.2021 року, плату у розмірі 9000,00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 9000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням реального часу, необхідного для виконання відповідних робіт (послуг), а тому не підлягають стягненню на користь позивача в заявлено обсязі.

Суд, враховуючи те, що дана справа не є складною, приймаючи до уваги обсяг та зміст наданих послуг з правничої допомоги, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства „Перший Український міжнародний Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Приватний нотаріус Київського Міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк", ЄДРПОУ 14282829, (04070, м. Київ, вул. Андріївська, б. 4), заборгованості в розмірі 28621,42 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк" місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., а всього 4908 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Геєць