Вирок № 102903556, 02.02.2022, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 339/351/21

Провадження №: 1-кп/0343/26/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження №1-кп/0343/26/22, справа №339/351/21, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021096160000138 від 11.08.2021, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, працюючого бурильником НГВУ "Долинанафтогаз", одруженого, судимого вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2021 року за ч. 1 ст. 125 КК України,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України,

за участю: прокурора - Романіва М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Дуткевича М.В.,

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, форми вини і мотивів, а також наслідків кримінальних правопорушень:

ОСОБА_1 незаконно заволодів шляхом відкритого викрадення важливим особистим документом (паспортом), а також умисно пошкодив офіційний документ.

Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин:

ОСОБА_1 26 липня 2021 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, перебуваючи за місцем проживання, що в АДРЕСА_1 , під час конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_2 , незаконно в особистих інтересах заволодів шляхом відкритого викрадення, витягнувши з сумки потерпілої, паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданим 26.07.2017 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України №719-У від 23.02.2007, паспорт є власністю України та є важливим особистим документом вказаної особи, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на недопущення виїзду ОСОБА_2 за кордон, ОСОБА_1 умисно пошкодив вказаний паспорт, вирвавши з нього кілька сторінок, та разом з пошкодженим паспортом та вирваними сторінками покинув приміщення будинку, не повернувши вказаний особистий документ потерпілій.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження:

у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчинених ним кримінальних проступків. Пояснив, що його дружина проживала в Італії з іншим чоловіком, залишивши його на Україні з двома дітьми, яких він утримував самостійно. Остання не брала участі ні в їх вихованні, ні в утриманні. Син на той час був неповнолітній, є особою з інвалідністю, дочка - студентка. Після її приїзду в Україну, він хотів зберегти сім`ю, оскільки діти потребували материнської турботи та опіки. 26 липня 2021 року, коли він повернувся з роботи, він вирішив знищити паспорт дружини, щоб вона не мала змоги виїхати за кордон. Для цього, він поза волею потерпілої заволодів її особистим документом, витягнувши його з її сумки, після чого порвав його. Така його поведінка зумовлена бажанням зберегти сім`ю, прагненням, щоб дружина залишилася дома. Однак це не дало бажаного результату. У вчиненому щиро кається.

ІІІ. Визначений обсяг доказів, котрі підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження:

враховуючи те, що обвинувачений повністю визнає свою вину, не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість у подальшому оскаржити дані фактичних обставин в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.

ІV. Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, оскільки він незаконно заволодів шляхом відкритого викрадення важливим особистим документом (паспортом) ОСОБА_2 , а також умисно пошкодив вказаний офіційний документ останньої.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

до обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , передбачених ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.

VІ. Мотиви призначення покарання:

призначаючи покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особа винного, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах КНП "Долинська багатопрофільна лікарня" Долинської міської ради не знаходиться, що підтверджується довідкою № 163 від 24.09.2021, має постійне місце роботи, бере участь в утриманні сина, який ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття, однак є особою з інвалідністю з дитинства 2 групи, притягувався до кримінальної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд також враховує, що однією із форм правосуддя є відновне правосуддя, основною метою якого є створення умов для примирення потерпілих і правопорушників та усунення наслідків, спричинених злочином, що фактично відбулось у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується заявою потерпілої від 26.10.2021 (а.п. 38).

Таким чином, призначаючи покарання, суд враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, який просив призначити покарання у виді штрафу, обвинуваченого, який погодився з думкою прокурора, позицію потерпілої, яка просила звільнити від відповідальності ОСОБА_1 , також бере до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про його особу, обставини вчинення кримінальних правопорушень та його ставлення до них, і вважає за необхідне призначити покарання у виді штрафу в межах санкцій ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.

Саме таке покарання буде відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

При цьому, суд враховує, що, згідно з вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2021 року, який набрав законної сили 24.01.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який він сплатив повністю, про що свідчить довідка Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 21.01.2022 №01-36/2/22.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань слід призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі, що є більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини, зарахувавши покарання, повністю відбуте за попереднім вироком.

VІІ. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

VІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

Запобіжні заходи до обвинуваченого не застосовувались. Арешт не накладався.

Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна. Процесуальних витрат не понесено. Речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України, та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень;

- за ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 765 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді штрафу в розмірі сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 765 гривень.

На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком у виді штрафу та покарання, призначеного вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2021 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 935 (дев`ятсот тридцять п`ять) гривень.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.М. Монташевич