Рішення № 102837808, 18.01.2022, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/18564/21

Провадження №2/523/1897/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"18" січня 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання Сирф Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одеса, у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу № 523/18564/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аква Інвестментс», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ТОВ «Прайм Інвест Україна» (перейменовано у ТОВ "Аква Інвестментс"), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, якою просить: зняти арешт на все нерухоме майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: В-10/1036, ВП – 44629001, виданий 12.09.2014 року, видавник: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, номер запису про обтяження: 7345111 (спеціальний розділ).

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача – ОСОБА_2 , після смерті якого залишилась спадщина, а саме належна йому частина квартири АДРЕСА_1 . При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачу стало відомо про наявність арешту на все нерухоме майно, яке належить батьку позивача. З відповідді Першого Суворовського ВДВС м. Одеси, позивачу стало також відомо, що згідно відомостей АСВП, в провадженні відділу перебувало виконавче провадження № 44629001 з примусового виконання виконавчого листа № 523/19952/13-ц від 29.07.2014 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Прайм Інвест Україна» грошової суми 7 705, 41 грн. На підставі постанови Першого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції, арештовано майно батька позивача та оголошено заборону на його відчуження, серія та номер: В-10/1036, ВП-44629001, виданий 12.09.2014 року. Вищезазначене виконавче провадження знищено, тому позивач позбавлена можливості зняти арешт в позасудовому порядку.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2021 року витребувано у Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірену копію виконавчого провадження ВП № 44629001 з виконання виконавчого листа № 523/19952/13-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Інвест Україна» грошової суми в розмірі 7705,41 грн.

Позивач ОСОБА_1 до судового засіданні не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Прайм Інвест», згідно Інформації з ЄДРПОУ, із кодом 37974446, змінило назву 19.01.2018р. на ТОВ «Аква Інвестментс». Відповідач не забезпечив участь свого представника у судове засідання, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 128 ЦПК України, за двома адресами: 65113, м. Одеса, пр. Глушко буд. 1/3а, поверх 3 та АДРЕСА_2 .

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не забезпечила участь свого представника у судове засідання, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 128 ЦПК України. Згідно пояснень третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на виконанні у відділу перебувало ВП № 44629001 з виконання виконавчого листа № 523/19952/13-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Інвест Україна» грошової суми в розмірі 7705,41 грн. На майно ОСОБА_2 в рамках даного виконавчого провадження було накладено арешт. Постановою державного виконавця від 25.03.2015 року, на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто виконавчий документ стягувачу, на підставі того що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Вищезазначене виконавче провадження знищено, тому третя особа не надала на виконання ухвали суду копію виконавчого провадження № 44629001.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи судовою повісткою, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, заяв про відкладення розгляду справи, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, неповідомлення відповідачем причин неявки на судове засідання, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення, що відповідає ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки обґрунтованість вимог підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року по справі № 523/19952/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Інвест Україна» (код ЄДРПОУ 37974446) заборгованість у розмірі 7476,00 гривень.

У Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 44629001 з примусового виконання виконавчого листа №523/19952/13-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси від 29.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Прайм Інвест Україна» грошової суми у розмірі 7705,41 грн.

Постановою Першого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 12.09.2014 року № В-10/1036 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Постановою державного виконавця від 25.03.2015 року, на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто виконавчий документ стягувачу, на підставі того що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 21.09.2021 року, власниками квартири АДРЕСА_1 являються: ОСОБА_3 – ј частка, ОСОБА_2 – 1/3 частка.

Згідно Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 , станом на 21.09.2021 року, номер запису про обтяження: 7345111, на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт. Підстава для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: В-10/1036, ВП-44629001, виданий 12.09.2014, видавник: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16504283 від 15.10.2014.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , про що 02.04.2020 року складено відповідний актовий запис № 3463 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

04.11.2020 приватним нотаріусом Єфремовим О.С. зареєстровано спадкову справу, номер у спадковому реєстрі 66691638, після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року по справі № 523/20000/20 встановлено факт родинних відносин та визнано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , являється рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виконавче провадження № 44629001 з примусового виконання виконавчого листа №523/19952/13-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси від 29.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Прайм Інвест Україна» грошової суми у розмірі 7705,41 грн. - знищено, на підставі наказу № 1829/5 від 07.06.2017 «Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями».

Згідно Інформації з ЄДРПОУ, ТОВ «Прайм Інвест Україна» із кодом 37974446, змінило назву 19.01.2018р. на ТОВ «Аква Інвестментс».

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно п.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року по справі № 905/386/18 та постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року по справі №6-26цс13, які враховуються судом, на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України.

За змістом п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Згідно із ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV, в редакції станом на 08.03.2015 року, яка діяла на дату повернення виконавчого документа стягувачеві), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд виходить із того, що арешт майна має тимчасовий характер і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Матеріалами справи підтверджується, що арешт накладений в рамках вищенаведеного виконавчого провадження № № 44629001, близько семи років назад, унеможливлює реалізацію спадкоємцем - позивачем ОСОБА_1 , своїх прав на прийняття спадщини, після смерті батька ОСОБА_2 , гарантованих ст.41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України.

Під час оцінки законності вимог позивача, судом на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15 (провадження № 11-38апп19) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 вересня 2020 року по справі № 537/1085/18.

Також суд виходить із того, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушене цивільне право чи інтерес підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суд приймає до уваги те, що відмова в задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак -порушенням статті 6 Конвенції та статтей 55, 124 Конституції України, оскільки позивач визначає предмет та підстави позову, а обов`язком суду є установлення обґрунтованості позову та вирішення спору по суті заявлених вимог з визначенням правовідносин сторін, випливають зі встановлених обставин та правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Враховуючи наявність накладеного арешту на нерухоме спадкове майно, відсутність підстав для продовження обтяження на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, знищення виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт за строком зберігання, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 , та необхідність скасування арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 4, 128, 141, ч. 2 ст. 247, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Аква Інвестментс», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна – задовольнити.

Зняти арешт з усього нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений на підставі:

-постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: В-10/1036, ВП-44629001, виданий 12.09.2014, видавник: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Опис предмета обтяження: все нерухоме майно. Номер запису про обтяження: 7345111 (спеціальний розділ). Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16504283 від 15.10.2014.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 24.01.2022 року.

Суддя К.О. Далеко