Рішення № 102830140, 21.01.2022, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/852/20

Провадження № 2/321/10/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2022 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Цаплі Г.В.,

представника позивача АТ «Райффайзен банк Аваль» Олексюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднану цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 10 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №014/17-05/4244-01, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 15300,00 доларів США строком до 10.09.2018 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі – 14,85 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. Однак, ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати кредиту згідно Графіку. 05 серпня 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження позичальника, Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту було викладено у новій редакції в Додатках № 1 та № 2. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 014/17-05/4244-01, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням боржника, що виникають з умов кредитного договору № 014/17-05/4244-01 від 10.09.2008 року в повному обсязі цих зобов`язань. У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, станом на 12.05.2020 року заборгованість складає 39571 доларів США 24 центи, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 15671 доларів США 43 центи; заборгованість за відсотками у розмірі – 23899 доларів США 81 цент. У зв`язку з порушенням умов кредитного договору, невиконанням вимог банку щодо врегулювання заборгованості, не зважаючи на направлення на адресу відповідачів вимоги повідомлення про неналежне виконання зобов`язань, банк просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість за відсотками за період з 10.10.2015 року по 10.09.2018 року в сумі 6790 доларів США 3 центи, а також судові витрати, які були понесені у зв`язку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору в розмірі 2731,70 гривень.

22.04.2021 року ОСОБА_2 подано зустрічний позов до АТ «Райффайзен банк Аваль», третя особа ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, в якому вона просить визнати припиненою поруку за договором поруки № 014/17-05/4244-01 від 10.09.2008 року укладеного між нею та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» посилається на те, що зміна кредитного договору допускається лише за згодою сторін, тобто підвищення відсотків по кредиту без її згоди і є підставою для припинення договору поруки, також зазначено, що банк пропустив шестимісячний згідно ч.4 ст. 559 ЦК України строк звернення з вимогою до поручителя.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, враховуючи викладені в позові підстави та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог про припинення поруки. В судовому засіданні пояснив, що дійсно Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2011 року було задоволено позов ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 та звернуто стягнення на майно в погашення заборгованості за кредитом, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» , правонаступником якого є АТ «Райффайзен банк Аваль» № 014/17-05/4244-01 від 10 вересня 2008 року. Також пояснив, що дане рішення не виконано внаслідок неможливості на цей час продажу іпотечного майна. За зустрічним позовом пояснив, що при укладенні додаткової угоди процентна ставка за кредитом залишилась не змінною, що підтверджується незміненою сумою за кредитом, а зміна процентної ставки на рік є наслідком включення до суми суми простроченої заборгованості, яка утворилася внаслідок прострочення погашення за кредитом. Відтак, повідомлення поручителя ОСОБА_4 про укладення додаткової угоди не є обов`язковим. Чому в договорі кредитування, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен банк Аваль» № 014/17-05/4244-01 від 10 вересня 2008 року зазначено про відсутність договору поруки, пояснив, що договір укладався раніше договору поруки. Вважає, що строк позовної давності щодо пред`явлення вимог до поручителя, визначений ст. 257 ЦК України не пропущений, оскільки в договорі поруки визначено, що він діючий до повного виконання зобов`язання за основним кредитним договором.

Відповідач по первісному позову та третя особа по зустрічному позову ОСОБА_1 , в судове засідання не явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, згідно зворотних повідомлень.

Відповідач по первісному позову та позивач по об`єднаному позову ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, направила клопотання про розгляд справи у її відсутність, просила суд відмовити в задоволенні первісного позову в частині про стягнення з неї як поручителя боргу, а також просила задовольнити її позов про визнання договору поруки припиненим на підставах, викладених у ньому. Беручи участь в судовому засіданні 06.08.2021 року, ОСОБА_2 пояснила, що вважає позовні вимоги банку не підлягають задоволенню, оскільки за даним кредитом винесено рішення. Яким вже стягнуто заборгованість за тілом та процентами, станом на 13.05.2010 року за рахунок іпотечного майна. Також на голосила на застосуванні строків позовної давності до пред`явлених вимог позивача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/17-05/4244-01, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 15300,00 доларів США строком до 10.09.2018 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі – 14,85 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. (т.1 а.с.8-14)

Банк виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору, згідно виписки (а.с.15)

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно однаковим платежем в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів.(т.1 а.с.12об-13)

05 серпня 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження позичальника, Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту було викладено у новій редакції в Додатках № 1 та № 2.(т.1 а.с.16-19)

З укладенням кредитного договору та додаткової угоди у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.

Відповідач ОСОБА_3 є поручителем за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, згідно договору поруки № 014/17-05/4244-01 від 10 вересня 2008 року.(т.1 а.с.2021)

Відповідно до умов п. 2.1. договору поруки сторони встановили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Відповідач ОСОБА_1 порушив зобов`язання за кредитним договором (п. 2.1. кредитного договору) та станом на 12.05.2020 року має заборгованість у сумі 39571 доларів США 24 центи, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15671 доларів США 43 центи; заборгованість за відсотками у розмірі – 23899 доларів США 81 цент.(т.1 а.с.5-7) з яких банк предявив до стягнення частково проценти , які нараховані з 10.10.2015 року по 10.09.2018 року. В сумі 6790,03дол.США

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання договірних зобов`язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити проценти.

Позивачем зазначено, що відповідач ОСОБА_1 , не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, передане ним іпотечне майно не реалізоване, а тому зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Так, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) у відповідності до ст.610 ЦК України, тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

У зв`язку з вищевикладеним банк звернувся до Михайлівського районного суду Запорізької області, рішенням якого від 04.03.2011 року було відмовлено. Згідно рішення апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2011 року рішення Михайлівського суду Запорізької області скасовано, позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2011 року за позовом ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен банк Аваль» № 014/17-05/4244-01 від 10 вересня 2008 року укладено договір кредиту. (т.1 а.с.180).

Згідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судом встановлено, що 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, у забезпечення виконання кредитного договору. а саме передано жилий будинок загальною площею 82,03 кв.м житловою площею 59,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності. Далі зазначено, що у зв`язку з порушенням боржником обовязку по поверненню кредиту станом на 13.05.2010 року у нього ( ОСОБА_1 ) удворилася заборгованість в сумі 135267,51, в тому числі 123518,01 грн. -заборгованість по кредиту,6094,85 грн. – відсотки за користування кредитом, 5654,65грн. -пеня за простроченими платежами. Саме за даною нарахованою заборгованість банк звернувся за погашенням кредиту та отримав позитивне рішення, яким на погашення встановленої заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок.

Згідно копії виконавчого напису від 10.02.2012 року, засвідченого приватним нотаріусом Сенченком В.М., реєстр 189, за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції у розмірі 37741,33 дол. США, що є еквівалентом 301541,91 грн, в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 15671,43 дол. США, що є еквівалентом суми 125210,02грн., заборгованість за несплаченими відсотками у сумі 4652,77 дол. США, що є еквівалентом суми 37174,24 дол. США, нарахована пеня на заборгованість за відсотками та пеня на заборгованість за графіком у сумі 17417,13 дол. США, що є еквівалентом суми 139157,65 грн. за період з 10.08.2010 року по 03.02.2012 року. Також стягнуто держмито за нотаріальні послуги в розмірі 1700 грн. (т.1 а.с.182).

На цей час вищеозначені рішення апеляційного суду Запорізької області та виконавчий напис не скасовані.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18) встановлено, що відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (№ 14-154цс18) наголошено, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи, що на момент розгляду справи триває виконання зобов`язання за рахунок забезпечувального майна, згідно рішення апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2011 року, виконавчого напису приватного нотаріуса Сенченко В.М. від 10.02.2012 року, суд вважає, що, згідно вищевикладених правових позицій Верховного Суду змінився предмет позову та у АТ «Райффайзен банк Аваль» виникло право на звернення з вимогами про повне виконання за основним зобов`язанням та процентів і неустойки, нарахованих на момент звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, а саме на 13.05.2010 року, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана, якщо майно було реалізоване, від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення, а не додаткових нарахувань суми процентної ставки за кредитним договором у період з 10.10.2015 року по 10.09.2018 року за кредитним договором дія якого припинена з моменту звернення до суду з вимогою про дострокове виконання у 2011 році.

Щодо правових підстав застосування позовної давності, заявленої відповідачем ОСОБА_2 .

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Тобто, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки на момент спливу кредитування у позичальника існувала поточна заборгованість, банк мав право пред`явити позичальнику вимоги про стягнення цієї заборгованості, проте в межах позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання в порядку частини другої статті 1050 ЦК України у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких процентів є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Із системного аналізу наведених норм права, суд робить висновок, що банк не мав права на нарахування процентів за кредитом, які стали предметом позову, а отже, відсутні підстави стверджувати про наявність факту порушення суб`єктивного цивільного права, тобто відсутні підстави застосування строків позовної давності.

Отже, первинний позов в частині стягнення боргу з відповідача ОСОБА_1 який є основним зйомником та ОСОБА_2 , як до поручителя за кредитом в солідарному порядку не підлягає задоволенню у зв`язку із відсутністю правових підстав.

Щодо зустрічного позову, суд звертає увагу на таке.

Так, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначила, що з дати підписання ОСОБА_5 додаткової угоди з банком 5 серпня 2009 року, відбулося підвищення суми щомісячного погашення з 245,44 дол. США до 276,89 дол. США. Така зміна умов договору відбулася без погодження з поручителем ОСОБА_2 , також позивачем (відповідачем за первісним позовом) зазначено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшуються обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають з договорів та інших правочинів.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визнані законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір поруки має похідний характер від забезпечуваного ним зобов`язання і покликаний забезпечувати належне виконання боржником основного зобов`язання. Для договорів поруки істотними умовами є конкретизація зобов`язання, виконання якого забезпечується, а саме: повернення основної суми кредиту та розмір процентів, строки їх повернення, розмір збитків, неустойки.

Відтак, у даному випадку саме договір поруки є підставою виникнення забезпечувального зобов`язання в силу норм ст.11, 509 ЦК України, тому зміна вказаних елементів змісту забезпечувального зобов`язання може відбуватися виключно у формі зміни умов договору поруки.

За нормою ст.547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст.654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, згода позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом на подальшу зміну умов основного зобов`язання, внаслідок якої зміниться її відповідальності, як поручителя, набуває чинності тільки після відповідного волевиявлення поручителя, здійсненого у письмовій формі, зокрема шляхом погодження тексту додаткових угод до кредитного договору власним підписом, надання погоджувального листа, підписанням додаткової угоди до договору поруки, тощо.

Відповідна зміна умов договору поруки здійснюється лише за умови волевиявлення усіх сторін договору поруки на таку зміну у письмовій формі.

Позивачем за первісним позовом не надано суду доказів, що підтверджують обставини надання згоди поручителя на внесення змін до кредитного договору №014/17-05/4244-01 від 10.09.2008 року.

Таким чином, права ОСОБА_2 як поручителя, було порушено і такі зміни у основному зобов`язанні тягнуть для неї, як поручителя, несприятливі наслідки, що є беззаперечною підставою для припинення поруки, у зв`язку з чим згідно положень ч.1 ст.559 ЦК України порука вважається припиненою з 05.08.2009 року.

Згідно зі ст.553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржником. Порука - це договір, за яким до обов`язку основного боржника додатково приєднано зобов`язання іншої особи, яка за нього поручається.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від установлення строку її дії договором чи законом сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, що визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Судом встановлено, що позичальник зобов`язався перед банком сплачувати платежі за цим договором частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, разом з установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою стаття 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Окрім того слід зазначити, що заперечення відповідача за зустрічною позовною заявою про відсутність внесення змін до договору у зв`язку з укладенням додаткового договору є трактовкою обставин на користь банку, оскільки згідно даного договору. Згідно графіку, що є додатком до додаткової угоди №1 від 05.08.2009 року змінилася сума щомісячних платежів з 245,44 дол. США на 276,89 дол. США.

А також відповідальність після укладення даної угоди настала для поручителя не за укладеним кредитним договором, а за виниклою заборгованістю після зміни умов, внесених додатковим договором, тобто за умов, встановлених додатковою угодою від 05.09.2009 року (т.1 а.с.16-17)

Також, підлягає врахуванню обставина не повідомлення поручителя про виниклу заборгованість за укладеним додатковою угодою від 05.09.2009 року і надання можливості вирішити питання, що позбавило поручителя з найменшими наслідками погасити суму зобов`язань на стадії саме виникнення і, у відповідності до умов договору кредиту та поручительства. Натомість, за певний період часу після укладення додаткової угоди із основним кредитором, сума заборгованості збільшилася за рахунок накопиченої заборгованості, що вже є наслідком невиконання умов договору та не передбачене основним договором за яким укладено договір поручительства.

За кредитним договором між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен банк Аваль» № 014/17-05/4244-01 від 10 вересня 2008 року та у відповідності до договору поруки від 10.09.2008 року, ОСОБА_3 укладено договір поруки п.1.2 Договору, яким вона бере на себе всі зобов`язання Боржника перед Банком, які виникають з умов Кредитного договору№ 014/17-05/4244-01 від 10 вересня 2008 року, а саме : повернути кредит в розмірі 15300 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та й випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі. Пунктом 2.7 даного кредитного договору визначено відповідальність поручителя при простроченні виконання, яке жодним чином не тягне за собою виплату за зміненим графіком погашення заборгованості, встановленим Додатковою угодою, а поручитель зобов`язаний виплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, за кожен день прострочення(т.2 а.с.14-15). Отже, Банком було порушено алгоритм дій на випадок прострочення зобов`язання основним боржником, встановленого договором поручительства, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен банк аваль». Натомість банком було пред`явлено вимогу до поручителя на виконання умов Додаткової угоди №1 від 05.08.2009 року згідно розрахунку до нього, де відсотки нараховані на вже нараховані проценти за основним договором.

Також, Верховний Суд України у постановах від 21 січня 2015 року (№ 6-190цс14) та від 27 січня 2016 року (№ 6-990цс15) висловив правову позицію про те, що, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й протягом трьох років зобов`язаний пред`явити позов до боржника, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 цього Кодексу) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно Договору поруки від 10.09 2008 року п.4.1 Цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань в повному обсязі. Також порука припиняється, якщо Банк в межах трирічного строку з дня настання строку виконання боргового зобов`язання не пред`явить вимог до поручителя (п.4 ст. 559 ЦК України). (т.2 а.с.15).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга стаття 251 та частина друга стаття 252 ЦК України).

Отже, порука – це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов`язання чітко визначений: строком повного погашення кредиту є 10.09.2018 року.

Однак, у зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором банк, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України використав право достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, отримавши рішення Апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2011 року. Отже, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й протягом трьох років, згідно п. 4.2 договору поруки, починаючи від цієї дати був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя, який підлягає обрахуванню з цієї дати, тобто до 27.04.2014 року.

Згідно повідомлення про заборгованість та копії фіскального чеку, банк звернувся до поручителя ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ) 21.05.2020 року (т.1 а.с. 23,24).

На момент звернення з вимогою до поручителя із позовом від 06.07.2020 року порука припинилася.

Таким чином, судом встановлено, що договір поруки є припиненим у зв`язку із змінами обсягу відповідальності за ч.1 ст. 559 ЦК України з 05.08.2009 року, що підлягає застосуванню для задоволення даного позову.

Пропущений строк позовної давності може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки на момент спливу строку звернення з вимогою, визначеною договором поруки – до 27.04.2014 року, порука була припинена укладенням додаткової угоди 05.08.2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен банк аваль», строк позовної давності не підлягає застосуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень , але це не може прийматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів , які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зв ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, п. 23, ЄСПЛ від 18 липня 2018 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що в задоволенні вимог позивача по первісному позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 слід відмовити. Вимоги ОСОБА_2 по зустрічному позову до АТ «Райффайзен банк Аваль», ОСОБА_1 щодо припинення договору поруки підлягають задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи обставини та підстави подання позову поручителем, а саме укладення додаткової угоди між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» без повідомлення поручителя, що потягло несприятливі наслідки для поручителя, суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 судові витрати на користь ОСОБА_2 в рівних частках.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою – задовольнити.

Визнати припиненою поруку за договором поруки № 014/17-05/4244-01 від 10 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», Код ЄДРПОУ 14305909, юридична адреса: м. Київ, вул. Лєскова, 9.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», (Код ЄДРПОУ 14305909, юридична адреса: м. Київ, вул. Лєскова, 9) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок в рівних частках – по 454 (чотириста пятдесят чотири ) гривні 00 копійок.

Повний текст рішення виготовлено 28 січня 2022 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О.Кравченко