Ухвала суду № 10278117, 21.01.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2010 р.справа № 2а-7704/08/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Мартиненка О.В.

при секретарі судового засідання:Гулій О.Г.

За участі представників сторін:

позивача Буртова К.Д. дов. від 02.11.2009 р.

відповідача Ковбаса Т.А. дов. №1127/10/10-006 від 18.01.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Віват-2002»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року

у справі №2-а-7704/08/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віват-2002»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001872301/3 від 25.07.2008 р. в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 148062,60 грн. та штрафних санкцій по цьому зобовязанню у сумі 55152,99 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віват-2002»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська №0001872301/3 від 25.07.2008 р. в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 148062,60 грн. та штрафних санкцій по цьому зобовязанню у сумі 55152,99 грн.,

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року (Суддя Чорна В.В.) відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Віват-2002».

Рішення суду обґрунтовано правомірністю нарахування податковим органом позивачу податку на прибуток та застосування до нього штрафних санкцій з цього податку за порушення підприємством вимог п.1.32, ст. 1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За висновками суду позивач не надав належних доказів на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат оплату послуг по просуванню товару згідно з угодами про просування торгівельної марки, маркетингових послуг згідно договорів про надання маркетингових послуг, а також оплату за договорами на інформаційні послуги та послуги з транспортної логістики, що укладені з ТОВ «АТБ-Маркет». Надані позивачем під час перевірки документи не можуть вважатися належним доказом правомірності віднесення до валових витрат коштів, витрачених на інформаційно-консультаційні послуги, послуги про прасуванню товару та маркетингові послуги, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не погодившись із вказаною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити позов позивача. Скаржник вважає, що судом порушені норми п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 5 ст. 71, ч.ч. 1,4 ст. 70 КАС України.

Відповідач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, вказав, що доводи апеляційної скарги не обґрунтовані та не відповідають нормам чинного законодавства, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Представник позивача апеляційну скарну підтримав, просив останню задовольнити, а постанову скасувати.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, нарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 148062,60 грн. та штрафних санкцій в сумі 55152,99 грн. здійснено податковим органом на підставі закріплених в акті №4072/23-426/33274565-175 від 07.12.2007 р. виїзної планової перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2004 р. по 30.06.2007 р. висновків відповідача щодо порушення підприємством п.1.32, ст. 1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами перевірки та після апеляційного оскарження відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001872301/3 від 25.07.2008 р.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, за змістом закону до валових витрат можна відносити лише ті, які закон визнає компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тобто, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній звязок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарський операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Крім того, п. 5.11 ст.5 вищевказаного Закону встановлює заборону додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

При вирішені питання чи повязані отримані послуги з підготовкою, організацією, веденням виробництва слід виходити зі змісту діяльності підприємства визначеної в Статуті та даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до яких серед видів діяльності позивача є діяльність з оптової торгівлі напоями, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та іншими напоями, та оренди автомобілів. Отже, слід зясувати чи повязані отримані позивачем послуги з його господарською діяльністю та чи були вони спрямовані на удосконалення форми і методів господарювання, покращити ефективність роботи та були використанні підприємством у власній господарській діяльності.

Ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно з визначенням, наведеним в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Обовязкові реквізити первинного документу, що складений на паперових та машинних носіях, визначені пунктом 2 статті 9 зазначеного Закону.

При цьому, діючим законодавством не встановлено конкретний перелік документів для підтвердження витрат на маркетинг.

Отже для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно з вимогами, встановленими ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання послуг від інших осіб;

- документи, що підтверджують звязок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Крім того, відповідно до вказаної статті, первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату i місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції i правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документи, надані позивачем під час перевірки та під час розгляду справи, що на думку позивача підтверджують правомірність віднесення до валових витрат коштів, витрачених на інформаційно-консультаційні послуги, послуги по просуванню товару та маркетингові послуги не відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обєктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Віват-2002»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року у справі №2-а-7704/08/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року у справі №2-а-7704/08/0470 без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та підлягає оскарженню відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 25.06.2010 року

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Судді: І.Ю. Добродняк

О.В. Мартиненко