Постанова № 10278092, 06.07.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2010 р.Справа № 16/72/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 06.07.2010р. :

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: не з’явилися;

від прокуратури: не з’явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївагропроектбуд”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 25 травня 2010 року

по справі № 16/72/10

за позовом : Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївагропроектбуд”

про стягнення 939370,76 грн.

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 06.07.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.06.2010р. по справі №16/72/10 (суддя Т.М. Давченко) задоволено позов Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області до ТОВ „Миколаївагропроектбуд” про стягнення 939370,76 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 900000 грн.; пеню за прострочення орендних платежів в сумі 39370,76 грн., стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 9393,71 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що 12.02.2009р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області проведено конкурс з продажу пакету акцій ВАТ „Украгроінжпроект” у розмірі 48,32% статутного капіталу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону, підсумки конкурсу затверджені наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №35-п від 12.02.09, переможцем конкурсу визначено ТОВ „Миколаївагропроектбуд”, з яким 13.02.2009р. укладено договір купівлі-продажу пакета акцій, посвідчений приватним нотар Миколаївського міського нотаріального округу Войтовською Ж.Ф., зареєстрованого в реєстрі правочинів за №240, предметом договору є 15007672 штуки простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 48,32% статного капіталу, номінальна вартість пакета акцій складає 3751918,00 грн., п. 3 договору передбачено, що розрахунки за придбаний пакет здійснюються таким чином: конкурсна гарантія в сумі 375191,80 зараховується в рахунок оплати ціни пакета акцій, протягом 30 календарних днів від дати нотаріального посвідчення договору покупець перераховує 1896500,00 грн., протягом 60 календарних днів від дати нотаріального посвідчення договору покупець перераховує 1521308,20 грн., згідно з п.5 договору право власності на пакет акцій переходить до ТОВ „Миколаївагропроектбуд” після сплати повної вартості придбаного пакета акцій, між тим, в порушення п. 10 договору ТОВ „Миколаївагропроектбуд” станом на 12.04.2010р. вартість придбаного пакета акцій сплатило лише частково в розмірі 2775191,80 грн., 12.04.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено листа з вимогою сплатити борг за договором купівлі-продажу пакета акцій та пеню, однак залишок боргу за договором купівлі-продажу ТОВ „Миколаївагропроектбуд” не сплатило, що відповідно до п. 22 договору стало підставою для нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки. Станом на 12.04.2010р. заборгованість відповідач за договором купівлі-продажу складала 1036617,54 гри. (1017808 грн. (основний борг + 18809,34 грн. (пеня), 11.05.2010р. відповідачем сплачено 117808,2 грн., таким чином, станом на 19.05.2010р. прострочка платежу в сумі 900000 грн. (розрахунок додається) складає 80 днів і, як наслідок, змінилась сума пені, яка становить 39370,76 грн. (розрахунок додається), вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі. Не прийнято до уваги господарського суду першої інстанції заперечення відповідача щодо звільнення від відповідальності за невиконання вимог договору внаслідок форс-мажорних обставин, оскільки п.п. 38 - 38.1.3. такий випадок, як винесення Центральним районним судом м. Миколаєва 06.04.2009р. ухвали про вжиття заходів забезпечення позову Кривенка В.М. до ТОВ „Миколаївагропроектбуд” та регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області, не можна розглядати як обставини непереборної сили, а тільки, як процесуальний документ, відповідно до якого сторонам договору тимчасово заборонено виконувати його умови, крім того, заходи забезпечення позову по зазначеній справі припинили свою дію 10.03.2010р., у зв’язку з винесенням Одеським апеляційним адміністративним судом ухвали про закриття провадження по справі, які форс-мажорні обставини перешкоджають відповідачу виконати зобов’язання за договором у період із зазначеної дати по теперішній час, не зазначено, документів, що обґрунтовують посилання на них не надано, таким чином, в розумінні ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не довів належним та допустимим доказом факт невиконання грошових зобов’язань внаслідок настання форс-мажорних обставин, що стосується заяви відповідача від 19.05.2010р. про розстрочення виконання рішення суду, судом відмічено, що обставини, наведені ТОВ „Миколаївагропроектбуд”, не можуть вважатися такими, що ускладнюють виконання рішення або зробити його неможливим, а тому підстави для задоволення вимог щодо розстрочення його виконання відсутні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ „Миколаївагропроектбуд” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області по справі №16/72/10 від 25.05.2010р., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 39370,76 грн., задовольнити позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 900000 грн., розстрочити виконання рішення у справі №16/72/10 з наступними термінами його виконання: - 150000 грн. –в червні 2010р., 150000 грн. –в липня 2010р., 150000 грн. –у серпні 2010р., 150000 грн. –у вересні 2010р., 150000 грн. –у жовтні 2010р., 150000 грн. –у листопаді 2010р., мотивуючи це тим, що вимога про стягнення пені за період з 11.03.2010р. по 19.05.2010р. в сумі 39370,76 грн. суперечить ч. 5 ст. 261, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, якою зокрема встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов’язання повинно було бути виконане, за період після 14.10.2009р. позивач не мав права нараховувати пеню і відповідно звертатися до суду з подібною позовною вимогою, за таких обставин господарським судом першої інстанції безпідставно було стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за період з 11.03.2010р. по 19.05.2010р. у розмірі 39370,76 грн.. Крім того, порушення зобов’язання сталося не з вини відповідача, а на підставі ухвали суду про забезпечення позовних вимог шляхом введення заборони відповідачу перераховувати грошові кошти за придбаний пакет акцій позивачу, яка втратила чинність лише в березні 2010 року, що відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України виключає можливість застосування штрафних санкцій до відповідача у зв’язку з невиконанням зобов’язання. Також під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про розстрочення виконання судового рішення з тих підстав, що фінансовий стан відповідача у 2009-2010 роках значно погіршився внаслідок кризи у галузі будівництва, про що свідчать фінансові звіти, надані відповідачем, до того ж, ТОВ „Миколаївагропроектбуд” намагається виконувати умови договору щодо оплати вартості придбаного пакету акцій, оскільки ним вже сплачено більше 74 % від вартості пакету акцій, між тим, господарським судом першої інстанції без належного обґрунтування відмовлено у задоволенні клопотання про розстрочення виконання судового рішення.

30.06.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від Регіонального відділення фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Миколаївагропроектбуд”, в якому позивач просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно прийнято з врахуванням вимог чинного законодавства та обставин справи, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

05.07.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області надійшло клопотання, в якому позивач просить розглядати апеляційну скаргу за відсутності у судовому засіданні представника позивача на підставі матеріалів, що містяться у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники прокуратури Миколаївської області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ „Миколаївагропроектбуд” в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 16.06.2010р..

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ „Миколаївагропроектбуд”, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду першої інстанції частково скасувати, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що за підсумками конкурсу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону з продажу державного пакета акцій (протокол засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій ВАТ „Украгроінжпроект” від 12.09.2009р. №2, затверджений регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області від 12.02.2009р., та наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 12.02.2009р. №35-п) між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (продавець) та ТОВ „Миколаївагропроектбуд” (покупець) укладено договір купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства „Украроінжпроект” за конкурсом з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону від 13.02.2009р., зареєстрований в реєстрі №240, за яким продавець зобов’язався передати у власність покупцю пакет акцій ВАТ „Украгроінжпроект”, розташованого за адресою: Україна, 54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, код за ЄДРПОУ 05515950, а покупець зобов’язався сплатити за зазначений пакет акцій ціну пакета акцій, прийняти цей пакет акцій і виконати обов’язки, передбачені договором.

Згідно з п. 1 договору предметом договору є пакет акцій ВАТ „Украгроіжпроект” кількістю 15007672 штуки простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 48,32% статутного капіталу, номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 3751918 грн., який за результатами конкурсу продано за 3793000 грн..

Відповідно до п. п. 2-3 договору покупець зобов’язаний розрахуватися за придбаний пакет акцій ВАТ протягом60 календарних днів від дати нотаріального посвідчення договору, сплативши суму 3793000 грн., у тому числі протягом 30 календарних днів сплатити 1896500 грн. що становить 50% ціни пакету акцій.

Пунктами 5-7 договору встановлено, що право власності на пакет акцій переходить до покупця від дати сплати повної вартості придбаного пакету акцій, права покупця на участь в управлінні, одержанні доходу, тощо реалізуються від дати внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (акції в документарній формі), передача пакета акцій продавцем покупцю здійснюється протягом трьох робочих днів від дати надходження всіх коштів, сплачених за пакет акцій на рахунок продавця, і засвідчується актом приймання –передавання пакета акцій ВАТ, який підписується сторонами договору.

18.02.2009р. Регіональне відділення Фонду державного майна України зарахувало в рахунок оплати ТОВ „Миколаївагропроектбуд” придбаного пакету акцій 375191,80 грн. (конкурсна гарантія).

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 06.04.2009р. відкрито провадження у справі за позовом Кривенка В.М. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області , ТОВ „Миколаївагропроектбуд” про оскарження наказу та договору купівлі-продажу пакету акцій, вжито заходів на забезпечення позову, заборонивши ТОВ „Миколаївагропроектбуд” перераховувати кошти на рахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області за придбаний пакет акцій ВАТ „Украгроінжпроект”, а Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області –передавати державний пакет акцій згаданого підприємства у власність ТОВ „Миколаївагропроектбуд”.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 13.05.2009р. провадження у справі за адміністративним позовом Кривенка В.М. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області , ТОВ „Миколаївагропроектбуд” про оскарження наказу та договору купівлі-продажу пакету акцій закрито, з моменту закриття провадження у справі скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 06.04.2009р..

ТОВ „Миколаївагропроектбуд” на виконання умов договору перерахувало Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області: 1)платіжним дорученням №842 від 22.12.2009р. –500000 грн.; 2) платіжним дорученням №843 від 23.12.2009р. –500000 грн.; 3) платіжним дорученням №846 від 24.12.2009р. –528658,01 грн. (борг та пеня), 4) платіжним дорученням №15 від 09.03.2010р. –400000 грн., 5) платіжним дорученням №20 від 11.03.2010р. –100000 грн.; 6) платіжним дорученням №22 від 12.03.2010р. –400000 грн., всього перераховано на суму 2800849,81 грн..

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010р. закрито провадження за апеляційною скаргою Кривенка В.М. на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 13.05.2009р..

12.04.2010р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області направило на адресу ТОВ „Миколаївагропроектбуд” направлено листа-претензію з вимогою сплатити борг за договором купівлі-продажу пакета акцій у розмірі 1017808,20 грн. та пені в сумі 18809,34 грн., однак залишок боргу за договором купівлі-продажу ТОВ „Миколаївагропроектбуд” не сплатило, що стало підставою для звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ „Миколаївагропроектбуд” про стягнення 1036617,54 грн..

Платіжним дорученням №104 від 11.05.2010р. ТОВ „Миколаївагропроектбуд” сплатило Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області 117808,20 грн.

Під час розгляду справи в господарському суді Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області неодноразово змінювало позовні вимоги, остаточно позивач просив суд стягнути з відповідача 900000 грн. заборгованості та 39370,76 грн. –пені за період з 11.03.2010р. по 19.05.2010р. відповідно до п. 22 договору.

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

За ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Миколаївагропроектбуд” не виконало у повному обсязі умов договору щодо своєчасної оплати вартості пакету акцій, оскільки заборгованість становить 900000 грн., вказане не заперечується й відповідачем.

За таких обставин, правомірним є висновок господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 900000 грн..

Крім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області у заяві про уточнення позовних вимог від 19.05.2010р. просило стягнути з ТОВ „Миколаївагропроектбуд” пеню у сумі 39370,76 грн. за період з 11.03.2010р. по 19.05.2010р..

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.22 договору, у разі, якщо протягом 30 днів від дати нотаріального посвідчення договору покупець не сплатить 50% ціни пакета акцій, зазначеної в п. 2 договору, він сплачує від суми простроченого платежу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня. У разі, якщо протягом 60 днів від дати нотаріально посвідчення договору покупець не сплатить ціну пакета акцій, зазначену в п. 3 договору, він сплачує на користь продавця неустойку в розмірі, що становить 20% ціни продажу пакета акцій.

Позивач просить суд стягнути пеню за несвоєчасне виконання умов договору за період з 11.03.2010р. по 19.05.2010р. у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору –несплати 1017808,20 грн. –частини вартості ціни пакету акцій, а згодом 900000 грн. –також частини вартості ціни пакету акцій.

Між тим, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає оскільки умовами договору, а саме ч. 1 п. 22 договору, передбачена відповідальність –пеня за несвоєчасну оплату 50% ціни пакету акцій, яку відповідач не сплатив у строк до 30 календарних днів, проте як свідчать матеріали справи станом на 10.03.2010р. відповідач сплатив більше ніж 50% вартості ціни пакету акцій – 2275191,80 грн., що становило 59,98 % від вартості ціни пакету акцій, що виключає можливість застосування такої міри відповідальності як пеня, оскільки за несплату решти 50% від вартості ціни пакету акцій, яку покупець зобов’язаний був сплатити у строк –60 календарних днів, яка передбачена ч. 2 п. 22 договору, така міра відповідальності як пеня не передбачена, натомість вказаною частиною пункту договору передбачено нарахування неустойки у розмірі 20% ціни продажу пакету акцій, між тим, позивачем здійснено розрахунок пені саме на підставі ч. 1 п. 22 договору.

Наведене відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України є підставою для відмови Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 39370,76 грн..

Під сам розгляду справи в господарському суді першої інстанції ТОВ „Миколаївагропроектбуд” подало заяву про розстрочення виконання рішення, в якій просило розстрочити виконання рішення господарського суду Миколаївської області у справі №16/72/10 з наступними термінами виконання: 39370,76 грн. –до 10.06.2010р.; 150000 грн. –в червні 2010р.; 150000 грн. – в липні 2010р.; 150000 грн. –в серпні 2010р.; 150000 грн. –у вересні 2010р.; 150000 грн. –у жовтні 2010р.; 150000 грн. –у листопаді 2010р., посилаючись при цьому на скрутне матеріальне становище товариства та ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Слід мати на увазі, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право: відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; змінити спосіб виконання рішення, ухвали, постанови; змінити порядок виконання рішення, ухвали, постанови.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов’язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Дослідивши наявні у справі документи, які, на думку відповідача, свідчать про тяжке фінансове становище товариства, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, оскільки обставини, наведені відповідачем у клопотанні, не можуть вважатися такими, що ускладнюють виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині стягнення пені.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010р. по справі №16/72/10 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

          „1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївагропроектбуд” (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська,1; код ЄДРПОУ 32143471) в доход держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївської області (54017, м. Миколаїв, вул.Чкалова,20; р/р 37184003000049 в ГУДК по МФО 826013, код ЄДРПОУ 20917284) 900000 (дев’ятсот тисяч) грн. - основного боргу.

          3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївагропроектбуд” (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська,1; код ЄДРПОУ 32143471) до Державного бюджету України (банк одержувача: ГУДК у Миколаївської області, МФО банку: 826013, одержувач: УДК у м. Миколаєві, ЄДРПОУ 23626096, р/р 31118095700006) 9000 (дев’ять тисяч) грн. державного мита за подання позовної заяви.

          5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївагропроектбуд” (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська,1; код ЄДРПОУ 32143471) Державного бюджету України (р/р 31211259700006, отримувач держбюджет Центрального району м. Миколаєва код ЄДРПОУ 23626096, банк отримувача: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, призначення платежу 22050000) 226 (двісті двадцять шість) грн. 11 коп. витрат на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу.

          У задоволенні заяви ТОВ „Миколаївагропроектбуд” про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                   Савицький Я.Ф.

Суддя                                         Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                 Лавренюк О.Т..