Рішення № 10275810, 06.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.07.2010Справа №2-16/2355-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бег» (98500, м. Алушта, вул. Красноармійська, б.56, ідентифікаційний код 33520667)

До відповідача Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (98500, м. Алушта, вул. Октябрська, б.16, ідентифікаційний код 32322874)

Про стягнення 213406,23 грн.

Суддя ГС АР Крим М. О. Білоус

представники:

Від позивача – Єгоров Б.Б. – представ., дов. б/н від 01.04.2010р.

Від відповідача - Буриченко М.В. – представ., дов. № 542 від 21.06.2010р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бег» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 213406,23 грн., у тому числі пені в сумі 208 047,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Бег» були виконані роботи щодо обробки (прання) білизни Державному підприємству «Санаторій «Алуштинський» на загальну суму 208047,22 грн., вартість яких була сплачена відповідачем частково на суму 15 566,97 грн., через що заборгованість Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Бег» складає 192480,25 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 20 925,98 грн.

В процесі розгляду справи, заявою від 03 червня 2010 р., позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просиі стягнути з відповідача 213406,23 грн., у тому числі заборгованість у розмірі 192480,25 грн. та пеня у сумі 20925,98 грн. Надані уточнення були прийняті судом до розгляду.(т.3, а.с. 67)

Заявою від 22.06.2010р. позивач повторно уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 208609,71 грн., з яких основний борг складає 188 047, 22 грн. та пеня у розмірі 20 562,49 грн. Надані уточнення були прийняті судом до розгляду.(т.3., а.с. 89).

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. (п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351)

06.07.2010р. позивач у судовому засіданні надав акт звірки взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги з урахуванням акту звірки взаємних розрахунків відповідно до якого заборгованість відповідача за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. складає 192480,25 грн. Наданий акт звірки був залучений судом до матеріалів справи.

Проте, суд вважає за доцільне повідомити, що підтримана позивачем сума 192480,25 грн. є по своєї суті збільшення розміру позовних вимог.

У той же час, відповідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу збільшення розміру позовних вимог повинно оформлюватися відповідною заявою, всупереч припису вказаної статті позивачем вказаної заяви до суду надано не було, через що судом розглядаються позовні вимоги ТОВ «Бег», які були викладені у заяві від 22.06.2010р. та складають 188047,22 грн. суми основного боргу та 20562,49 грн. пені.

Відповідач у судовому засіданні, яке відбулося 22.06.2010р., надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на його думку, розрахунок основного боргу та пені, який був проведений позивачем, не відповідає фактичним обставинам справи, через що визнає суму основного боргу у розмірі 180 614,73 грн. Наданий відзив був прийнятий судом до розгляду.(т.3, а.с.99-101 )

У судовому засіданні 06.07.2010р. представник відповідача також надав детальний розрахунок пені, згідно з яким розмір пені складає 18773,14 грн. Наданий розрахунок був залучений судом до матеріалів справи. Крім того, відповідачем була визнана сума основного боргу у сумі 180614,73 грн.

Позивач у судовому засіданні не заперечував щодо вказаного розрахунку пені.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

19.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бег» (Виконавець) та Державним підприємством «Санаторій «Алуштинський» (Замовник) був укладений договір про надання послуг № 134, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник зобов’язується виконати послуги щодо прання білизни за замовленням Замовника у відповідності з затвердженою технологією обробки білизни в пральні за цінами відповідно до Специфікації (Додаток 3 1), яка є невід’ємною частиною договору, а Замовник зобов’язується сплатити їх у відповідності до дійсного договору. (т.1, а.с.12-13)

Відповідно до п.3.1. Договору Виконавець зобов’язується виконати замовлення щодо прання білизни замовника у відповідності з затвердженою технологією обробки білизни у пральні за цінами відповідно специфікації у строк, що не перевищує 5 днів з урахуванням вивозу та постачання білизни.

Приймання та видача білизни Замовнику проводиться за накладними встановленого зразка із зазначенням кількості ваги за видами білизни. (п.3.3.Договору)

Ціна на послуги, що надаються встановлюються у національній валюті та визначаються за погодженням сторін та зазначаються у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору. У разі зміни ціни за згодою сторін, складається додаткова угода, яка підписується обома сторонами. (п.4.1.Договору).

Згідно з п.4.3.Договору оплата послуг Виконавця здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на умовах відстрочки платежу до 5 місяців з моменту отримання Замовником речей, що були оброблені у пральні.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. позивачем були виконанні роботи щодо прання білизни на загальну суму 208047,22 грн., що підтверджується відповідними накладними та актами приймання – передачі виконаних робіт (т.1., а. с. 22-149; т.2. а.с. 1-150, т.3. а.с. 1-55).

За вказаний період відповідачем були сплачені послуги на суму 15566,97 грн., у зв’язку з чим заборгованість Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бег» складає 192 480, 25 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

           Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

З наданого сторонами акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що за даними ТОВ «Бег» заборгованість відповідача складає 192480,25 грн.

У той же час, відповідач визнав суму боргу у розмірі 180614,73 грн., що знайшло своє відображення у акті звірки взаємних розрахунків.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Бег» в частині стягнення основної суми заборгованості, яка виникла у відповідача за договором № 134 від 19.03.2009р. підлягає стягненню у сумі 180614,73 грн., оскільки матеріалами справи не підтверджується сума у розмірі 7432,49 грн., через відсутність у матеріалах справи первісних бухгалтерських документів, а саме відповідних накладних та актів приймання – передачі виконаних робіт за квітень, травень, червень 2009 року.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті отриманих за договором № 134 від 19.03.2009р. послуг щодо прання білизни, але не у тому розмірі, який був заявлений позивачем.

При цьому суд враховує, що відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 180614, 73 грн., що знайшло своє відображення у акті звірки взаємних розрахунків.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 6.3 Договору №134 від 19.03.2009 р. сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної обілкової ставки НБУ від суми, що підлягає сплати за надані послуги, за кожен день прострочки.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Перевіривши розрахунок пені відповідача, суд приходить до висновку щодо правильного обчислення відповідачем пені за період з 23.09.2009р. по 19.11.2009р. у сумі18773,14 грн., через що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенні саме у сумі 18773, 14 грн.

При цьому, суд також приймає до уваги, що позивач в судовому засіданні не заперечував щодо вказаної суми пені та погодився щодо правомірного обчислення зі сторони відповідача.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню, через що з відповідача на користь позивача слід стягнути 199387,87 грн., в тому числі: 180614,73 грн. основного боргу та 18773,14 грн. пені, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнані відповідачем.

В частині стягнення 9221,84 грн. у позові слід відмовити у зв’язку з необґрунтованістю вимог.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (98500, м. Алушта, вул. Октябрська, б.16, ідентифікаційний код 32322874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бег» (98500, м. Алушта, вул. Красноармійська, б.56, ідентифікаційний код 33520667) 199387,87 грн., у тому числі: суму заборгованості у розмірі 180614,73 грн., пеню у сумі 18773,14 грн., а також 1994,75 грн. державного мита та 220, 49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 9221,84 грн. відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.