Рішення № 10275809, 29.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2010Справа №2-28/1822-2010 За позовом - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593) в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Лінійна, 10, ідентифікаційний код 26178681)

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювєс» (97412, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 124, ідентифікаційний код 25129143)

Про стягнення 56705,72 грн.

Суддя ГС АР Крим С.О.Лукачов

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Щербак А.О. – ст. юрист, довіреність від 04.01.2010р., у справі.

Від відповідача – Коновалов Б.П., довіреність б/н від 05.09.2007р., у справі.

Суть спору: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» - позивач, звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювєс» - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 56705,72 грн., з яких 54016,85 грн. - заборгованість за поставлену теплову енергію, 1282,59 грн. - сума пені, 1406,28 грн. – сума 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 226 від 01.01.2003 р. на суму 54016,85 грн. за період з 01.08.2007р. по 01.08.2009р..

14.06.2010р. представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзив, а саме: відповідач посилається на припинення дії договору № 226 від 01.01.2003 р., а тому вважає вимоги позивача безпідставними.

Слухання справи відкладалося у порядку передбаченому статтею 77 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено у порядку статті 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.01.2003 року між Євпаторійською філією ОП «Кримтеплокомуненерго» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювєс» (Споживач) був укладений договір № 226 на постачання теплової енергії на об'єкти – вул. Некрасова, 92 (97,4кв.м.), вул. 9 Травня, 39 Б (185,5 кв.м.), пр. Леніна, 40 (46,4 кв.м.) та 0,66 Гкал/міс теплової енергії (в опалювальний період), встановлені вузли обліку тепла с.м.т. Мирний, вул. Сирнікова, 18 (11,0 кв.м) та м. Євпаторія, пр. Перемоги, 45 (25,0 кв.м.).

Додатковою угодою №1 від 01.11.2003р. до Договору № 226 від 01.01.2003 р. внесені зміни до Договору, відповідно до яких площа опалення організації – 318,9 кв.м та 0,49 Гкал/міс, в тому числі вул. Некрасова, 92 (97,4кв.м), вул. 9 Травня, 39 Б (185,5 кв.м), пр. Леніна, 40 = 0,49 Гкал/міс (приведена площа 18,85 кв.м.), встановлений вузол обліку тепла за адресою: пр..Перемоги, 45 (25,0 кв.м, ГВС =0,13 куб.м (1 люд.х5лх26р/д=0,13 куб.м), встановлений вузол обліку тепла за адресою: с.м.т. Мирний, вул. Сирнікова, 18 = 11.0кв.м.

Додатковою угодою №2 від 01.11.2004р. до Договору № 226 від 01.01.2003 р. внесені зміни до Договору, відповідно до яких площа опалення організації – 318,9 кв.м та 1,17 Гкал/міс, в тому числі вул. Некрасова, 92 (97,4кв.м), вул. 9 Травня, 39 Б (185,5кв.м), пр. Леніна, 40 = 1,17Гкал/міс (приведена площа 44,85 кв.м.), встановлений вузол обліку тепла за адресою: пр..Перемоги, 45 -25,0 кв.м, ГВС =0,13 куб.м , (1 люд.х 5лх26р/д=0,13 куб.м), встановлений вузол обліку тепла за адресою: с.м.т. Мирний, вул. Сирнікова, 18 = 11.0кв.м.

Згідно пункту 1.1 Договору, Постачальник бере на себе зобов'язання постачати тепловою енергією у вигляді теплоносія та гарячої води в договірних обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію.

Відповідно до пункту 3.2.2. Договору, Споживач зобов'язаний оплачувати відпущену теплову енергію згідно дійсного договору. Пунктом 6.5 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються Споживачем відповідно до об'ємів по приладам обліку з урахуванням теплових втрат; по розрахунку в Гкал – тільки в опалювальний період; розрахункові періоди з 1 січня по 1 серпня та з 1 серпня по 1 січня наступного року; за споживання гарячої води – щомісячно. Теплова енергія оплачується щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач посилається на те, що ним надаються послуги по теплопостачанню у відповідності до умов договору та виставляються відповідні рахунки.

Підставою звернення позивача до суду з позовною заявою до відповідача є та обставина, що відповідачем, в порушення умов Договору, вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість за період з 01.08.2007р. по 01.08.2009р. у розмірі 54016,85 грн..

Відповідно до частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 10.1 Договору строк дії Договору з 01.01.2003 р. до 31.12.2005 року, та вважається продовженим на наступний рік, якщо за 1 місяць до за скінчення строку дії договору не буде повідомлено однією зі сторін про розірвання або зміну договору (пункт10.4 Договору).

Докази, які відповідач представив суду, свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювєс» неодноразово інформувало позивача про відмову продовжувати дію договору № 226 від 01.01.2003 року, а новий договір укладений не був.

Додаток № 3 від 01.11.2006 року до Договору директором ТОВ «Ювєс» не підписаний. Доказом цього виступають листи № 3 від 11.02.2007р. та № 62 від 13.08.2007р., які отримані позивачем 12.01.2007р. та 15.08.2007р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач, в супереч вимог ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не представив доказів пролонгації Договору № 226 від 01.01.2006 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач стверджує, що заборгованість у відповідача за Договором утворилася з 01.08.2007р. по 01.08.2009р.

Судом встановлено, що виходячи зі змісту договору № 226 від 01.01.2003р., він є договором про надання послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню.

Відносини між Постачальником і Споживачем теплової енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004р., що набув чинності з 01.01.2005р. (далі Закон).

Законом серед іншого визначені права й обов'язки споживачів, виконавців, виробників; порядок укладення договорів у сфері житлово-комунальних послуг; принципи оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону, до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- і електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 статті 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг, здійснюються винятково на договірних засадах.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 21 та підпункту 1 пункту 2 статті 22 Закону, обов'язок на укладання договору зі споживачем послуг покладається на виконавця й виробника послуг. Договір на надання житлово-комунальних послуг укладається на основі типового договору.

На виконання Закону постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджені Типовий договір та Правила надання послуг по централізованому опаленню, поставці холодної й гарячої води й водовідведенню, затверджені Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 року №630.

Відповідно до пункту 8 Правил, надання таких послуг споживачеві здійснюється відповідно до договору, що оформляється на підставі типового договору.

Відповідна норма міститься у пункті 4 статті 179 Господарського кодексу України, згідно з якою при укладенні господарського договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, сторони не мають права відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Крім того, відповідно до частини 2 розділу VIII Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «договори на надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цього Закону, повинні бути наведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, які не наведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.»

Договір № 226 від 01.01.2003 року на відпуск теплової енергії був укладений до набрання чинності зазначеного Закону, а тому, позивач був зобов'язаний привести договір № 226 у відповідність із Законом, тобто укласти з відповідачем договір, який би був заснований на типовому договорі.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивач у порушення зазначеної норми Закону, не привів спірний договір у відповідність із вимогою частини 2 розділу VIII Закону, що спричинило припинення його дії з 01.01.2006 року, відповідно до Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що після 01.01.2006 року між позивачем та відповідачем не існує договірних відносин на надання послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач інформував позивача про те, що відповідач не має потреби в його послугах, оскільки не має систем централізованого опалення, а також неодноразово інформував позивача про припинення дії договору № 226 від 01.01.2003 року. Однак, позивач не звертався до відповідача з пропозицією укласти новий договір на підставі типового договору про надання послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення після 01.01.2006 року, а лише пропонував пролонгувати договір від 01.01.2003р. Позивачем не представлено суду доказів звернення до відповідача з пропозицією укласти договір на поставку послуг теплопостачання після 01.01.2006 р.

Разом з тим , суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» № 2633 від 02.06.2005 року, споживач зобов’язаний здійснювати оплату теплопостачальної організації саме за фактично отриману теплову енергію.

Відповідач стверджує, що фактично не отримав теплову енергію, та надав відповідні докази, які були залучені до матеріалів справи.

Проте, позивачем всупереч вимогам 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду доказів щодо фактичного отримання позивачем теплової енергії. Також позивач не надав суду доказів приведення Договору № 226 від 01.01.2006 року у відповідність до Закону.

Позивачем не виконано вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов’язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача. Також позивачем не представлено суду необхідних та достатніх доказів в обґрунтування позивних вимог, доказів укладення договору, виконання позивачем своїх зобов’язань за договором перед відповідачем, а також існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Таким чином у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.06.2010 року за згодою представників позивача та відповідача судом оголошена вступна та резолютивна частині рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України – 05.07.2010р..

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.