Рішення № 10275801, 22.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2010Справа №2-19/2391.1-2010 За позовом Міжнародного альянсу християнських коледжів та університетів, інк. (США, Кентуккі, 41143, Грейсон, Академік Парквей, 100)

До відповідачів: 1) Кримсько-американського коледжу (95034, м. Сімферополь, вул. Московська, 12, код ЄДРПОУ 20712257)

2) Сімферопольського МБРТІ (95000, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11, ЄДРПОУ 03347537)

За участю прокуратури АР Крим, м.Сімферополь

Про визнання дійсним договору та визнання права власності, спонукання провести державну реєстрацію права власності

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – не з’явився;

Від відповідачів – 1) не з’явився; 2) не з’явився (клопотання);

Від прокуратури АРК – Сокол О.В., посв. № 08089;

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою та просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 17.07.2006р. №77/07-2006 нежитлового приміщення, розташованого у м.Сімферополі по вул.Московська, 12 загальною площею 1499,3 кв.м., укладений між Міжнародним альянсом християнських коледжів та університетів, Інк. та Кримсько-американським коледжем, визнати право власності за позивачем на зазначене майно та зобов’язати Сімферопольське МБРТІ провести державну реєстрацію права власності на зазначене майно за позивачем з дійсного спору.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що сторонами спірного договору виконані дії, направлені на виконання умов договору купівлі-продажу, що свідчить про їх волю виконати умови договору у повному обсязі, нотаріальне посвідчення договору не відбулося через недбале відношення відповідача, у зв’язку з чим є всі підстави для визнання договору дійсним за рішенням суду.

Відповідач Кримсько-американський коледж у своєму відзиві на позовну заяву від 19.12.2006 р. зазначив, що проти позовних вимог не заперечує з тих підстав, що при підготовці документів для нотаріального засвідчення договору купівлі-продажу № 77/07-2006 від 17.07.2006 р. з’ясувалось, що попередній директор загубив оригінали правовстановлюючих документів на будинок по вул.Московській, 12 у м.Сімферополь, який є об’єктом цього договору.

Рішенням господарського суду АР Крим від 21.12.2006 р. по справі № 2-26/19391-2006 позовні вимоги задоволені: визнано дійсним купівлі-продажу від 17.07.2006р. №77/07-2006 нежитлових приміщень літери “А”, “Г”, літери “Б”, “Д”, “В”, “Е”, “Ж”, “З”, “И”, “К”, “Л”, розташованого у м. Сімферополі по вул. Московська/вул.Репіна,12/101 загальною площею 1499,3 кв.м., укладений між Міжнародним альянсом християнських коледжів та університетів, інк. та Кримсько-американським коледжем; визнано право власності за Міжнародним альянсом християнських коледжів та університетів, інк. на нежитлові приміщення літери “А”, “Г”, літери “Б”, “Д”, “В”, “Е”, “Ж”, “З”, “И”, “К”, “Л”, розташовані в м. Сімферополі по вул.Московська/вул.Репіна,12/101 загальною площею 1499,3 кв.м. та зобов’язано Сімферопольське МБРТІ провести державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення літери “А”, “Г”, літери “Б”, “Д”, “В”, “Е”, “Ж”, “З”, “И”, “К”, “Л”, розташовані в м.Сімферополі по вул.Московська/вул.Репіна,12/101 загальною площею 1499,3 кв.м., за Міжнародним альянсом християнських коледжів та університетів, інк.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2010 р. у справі № 2-26/19391-2006 касаційне подання Заступника прокурора АР Крим задоволено частково, рішення господарського суду АР Крим від 21.12.2006 р., справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 11.05.2010 р. справу прийнято до провадження судді Мокрушина В.І. з привласненням номеру № 2-19/2391.1-2010, розгляд справи призначено на 31.05.2010 р. на 10 год. 45 хв.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Позивач та відповідач Кримсько-американський коледж явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неприбуття суд не сповістили. Про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Від відповідача Сімферопольського МБРТІ 22.06.2010 р. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами. Дане клопотання судом задоволено.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для повторного відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представників сторін вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами у порядку ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) представниками сторін не заявлялося.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, суд –

В С Т А Н О В И В :

17.07.2006р. між Міжнародним альянсом християнських коледжів (Покупець) та університетів, інк. та Кримсько-американським коледжем (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №77/07-2006 (а.с.38-39 т.1).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупця будівлю загальною площею 1499,3 кв.м., розташовану у м. Сімферополі по вул. Московська, 12 на земельній ділянці площею 0,37 га, який належить Продавцю на підставі договору купівлі-продажу №1 від 30.01.1998р. (Реєстраційний номер Сімферопольського МБРТІ №3181 від 06.03.1998р.).

Відповідно до п.1.2 вказаного договору Покупець зобов’язується прийняти об’єкт та сплатити за нього ціну у відповідності з умовами, які визначені цим договором.

У п. 1.3 договору сторони передбачили, що право власності переходить до Покупця з моменту передачі об’єкта за актом приймання-передачі.

Вказаний договір підлягає нотаріальному посвідченню протягом трьох днів після перерахування Покупцем суми у розмірі 378000 грн. на розрахунковий рахунок Продавця до 02.12.2006 р.

У виконання умов договору об’єкт нерухомості був переданий Покупцю за актом приймання-передачі від 02.08.2006 р (а.с.40 т.1)

Покупцем, в свою чергу була сплачена сума договору у розмірі 378000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 01.12.2006р. (а.с.41 т.1).

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору і це є підставою для застосування статті 220 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Такий випадок встановлений, зокрема, статтею 657 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями), у якій зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003, № 435-IV із змінами та доповненнями) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003, № 435-IV із змінами та доповненнями) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. При цьому визнання в судовому порядку такого договору дійсним передбачено лише в разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Таким чином, для визнання договору дійсним суду необхідно з’ясувати наявність досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, наявність повного або часткового виконання договору та факт ухилення стороною від його нотаріального посвідчення.

Згідно з Роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення господарського суду АР Крим від 21.12.2006 р. у справі № 2-26/19391-2006, у своїй постанові від 16.03.2010 р. зазначив, що суду першої інстанції під час нового розгляду справи слід перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов; встановити наявність чи відсутність у відповідача-1 документів, що підтверджують наявність у нього права власності чи іншого права на майно, а також з’ясувати чи мало місце порушення відповідачем-2 прав позивача на момент звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням вказівок Вищого господарського суду, які є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, слід зазначити наступне.

Позивач звертаючись до суду з відповідним позовом вказував на те, що відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору у зв’язку з відсутністю у нього технічного паспорту на об’єкт нерухомості та оригінали документів на право власності.

Однак, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не стверджував про факт ухилення ним від нотаріального посвідчення договору, а тільки вказував, що при підготовці документів для нотаріального засвідчення договору купівлі-продажу № 77/07-2006 від 17.07.2006 р. з’ясувалось, що попередній директор загубив оригінали правовстановлюючих документів на будинок по вул.Московській, 12 у м.Сімферополь, який є об’єктом цього договору.

Тобто, у відповідача відсутні належні докази наявності у нього права власності на будівлю загальною площею 1499,3 кв.м., розташовану у м. Сімферополі по вул. Московська, 12, яку він відчужує за договором купівлі-продажу № 77/07-2006 від 17.07.2006 р.

Більш того, згідно листа КРП «Сімферопольське міжміське БРТІ» за вих. № 6244/31 від 17.06.2010 р., який наявний у матеріалах справи, право власності на спірний об’єкт, який розташований за адресою: м.Сімферополь, вул. Московська, 12, зареєстровано за ТОВ «Вищий учбовий заклад «Міжнародний інститут міжкультурної комунікації» на підставі свідоцтва про право власності, виданого за рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1243 від 10.05.2007 р.

Згідно приписів статті 658 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003, № 435-IV із змінами та доповненнями) право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як зазначалось судом вище, частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України надає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона). Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію. Зазначена норма не може бути застосована через наявність інших обставин, що унеможливлюють нотаріальне посвідчення договору, зокрема, відсутністю у відповідача належних правовстановлюючих документів.

При цьому суд не може прийняти до уваги відсутність заперечень відповідача щодо позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним, тому що рішення суду не може бути обґрунтованим лише посиланням на те, що відповідач визнав позовні вимоги. У такому випадку буде порушений принцип правової впевненості.

Відповідно до ч.3 ст.334 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003, № 435-IV із змінами та доповненнями) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально дійсним.

Оскільки суд не задовольняє вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу дійсним, то і підстав для визнання за ним права власності на придбаний за цим договором об’єкт нерухомості, також не має.

Стосовно вимог про зобов’язання Сімферопольське МБРТІ провести державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення літери “А”, “Г”, літери “Б”, “Д”, “В”, “Е”, “Ж”, “З”, “И”, “К”, “Л”, розташовані в м.Сімферополі по вул.Московська/вул.Репіна,12/101 загальною площею 1499,3 кв.м., за Міжнародним альянсом християнських коледжів та університетів, інк. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, здійснюється відповідно Тимчасовому положенню про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, що затверджене наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р.

Реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (п.1.3 положення), для чого до БТІ надаються правовстановлюючі документи (п. 2.1 положення).

Оскільки позивачем не надано доказів порушення його прав з боку Сімферопольського, які можуть бути підставою для вимог про зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності, суд відмовляє і в цій частині позову.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) суд -

В И Р І Ш И В :

·          У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено

відповідно до ст.ст.84, 85 ГПК України

29.06.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.