Рішення № 10275792, 06.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

06.07.2010Справа №2-7/2616-2010 За позовом Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м. Ялта, Масандрівський парк, будинок 40)

До відповідача Фізичної особи-підприємця Меджидової Закіє (98670, м. Ялта, смт. Кореїз, «Самота», зем. діл. №31)

Про стягнення 600,00 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Суть справи: Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Меджидової Закіє 600,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатом проведеної КРУ в АР Крим перевірки був встановлений факт недоотримання Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення коштів за укладеним з відповідачем договором №16 від 01.05.2008 р. в сумі 600,00 грн., що й стало підставою для звернення до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості.

У судове засідання представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

01.05.2008 р. між Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та Фізичною особою-підприємцем Меджидовою Закіє був укладений договір №16, пунктом 1.1 якого передбачено, що СПД отримує право, на підставі наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам’ятки, на підставі отриманих лімітів від Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за №131/28-6/2008 від 08.02.2008 р. на використання території об’єктів природно-заповідного фонду для розміщення тимчасової виносної торгової точки під соки, води та морозиво, загальною площею 4 кв. м., за адресою: смт. Кореїз, Місхорський парк, паркова алея.

Згідно з пунктом 5.1 Договір вступає в силу тільки з моменту отримання індивідуального дозволу на СПД від Республіканського комітету АР Крим з екології та природних ресурсів та діє по 1 листопада 2008 року, тобто договір був укладений строком на шість місяців.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що СПД зобов’язаний, серед іншого, згідно затвердженого кошторису здійснювати оплату щомісячно, за використання території парку-пам’ятки в розмірі 600,00 грн.

Під час проведеної Контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим ревізії фінансово-господарської діяльності Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення за період з 01.07.2006 р. до 31.12.2008 р. (акт ревізії №07-21/07 від 31.03.2009 р., а. с. 16-22) було встановлено, що позивачем булі недоотримані від Фізичної особи-підприємця Меджидової Закіє кошти за вищевказаним договором в сумі 600,00 грн.

Так, як було зазначено вище, договір між сторонами був укладений строком на 6 місяців, плата складає 600,00 грн. на місяць, тобто загальна сума за договором дорівнює 3600,00 грн.

Однак, відповідачем за вказаним договором була сплачена лише сума коштів в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 16.09.2008 р. (а. с. 26), у зв’язку з чим заборгованість складає 600,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості у сумі 600,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору №16 від 01.05.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати за користування переданою за договором територією, у зв’язку з чим суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Меджидової Закіє заборгованості в сумі 600,00 грн. в примусовому порядку.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу. При цьому, суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду позивачем не була сплачена в повному обсязі сума державного мита. Так, п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 р. встановлено, що ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В свою чергу, до позовної заяви додане платіжне доручення № 111 від 29.04.2010 р. про перерахування державного мита у розмірі 85,00 грн., у той час як перерахуванню підлягає сума державного мита у розмірі 102,00 грн. (6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). За таких обставин, з позивача підлягає стягненню в доход бюджету сума недоплаченого державного мита у розмірі 17,00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Меджидової Закіє (98670, м. Ялта, смт. Кореїз, «Самота», зем. діл. №31, ідентифікаційний номер 1934211660) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м. Ялта, Масандрівський парк, будинок 40, ідентифікаційний код 33223992) заборгованість в сумі 600,00 грн., державне в розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м. Ялта, Масандрівський парк, будинок 40, ідентифікаційний код 33223992) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 37440405) державне мито в сумі 17,00 грн.

4.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.