Рішення № 102753249, 06.01.2022, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1827/21

Провадження № 2-о/615/5/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2022 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання - Партола О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області про встановлення факту постійного проживання на території України,

встановив:

03.12.2021 року заявник звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та на моменту набрання чинності ЗУ «Про громадянство України» - 13.11.1991 року.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лосине Гайворонського району Бєлгородської області. В 1978 році відділом внутрішніх справ Орджонікідзевського райвиконкому м. Харкова їй видано паспорт громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Після закінчення школи в 1978 році переїхала до м. Харків, де втупила до Харківського машинобудівельного технікуму, який закінчила у 1981 році. З 1981 року по 1987 рік працювала на Харківському заводі самохідних шасі. З 1983 року почала жити в с. Шарівка Валківського району Харківської області в сім`ї її майбутнього чоловіка. В 1985 році уклала шлюб із ОСОБА_2 , після чого їй змінено прізвище з дівочого ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , в тому ж році народився син ОСОБА_5 , а в 1987 році - донька ОСОБА_6 . З 01.04.1991 року по теперішній час працювала в колгоспі ім. Комінтерна, який в подальшому реорганізовано в ПСП «Шарівка». Зазначила, що з 1978 року постійно та безвиїзно проживала на території України. При цьому, паспорт громадянина України станом на день подання позову до суду не отримувала, весь цей час проживає з паспортом громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

В серпні 2021 року звернулася до Валківського РВ ГУ ДМС України в Харківській області щодо отримання паспорту громадянина України, але в результаті перевірки їй було рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та на момент набрання чинності ЗУ «Про громадянство України» - 13.11.1991 року.

Представник заявника ОСОБА_7 надала клопотання про розгляд заяви за їх відсутності, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи Костєва В.О. не заперечувала проти задоволення позову, оскільки вирішити питання інших шляхом не можливо.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лосине Гайворонського району Бєлгородської області народилася ОСОБА_1 (на російській мові), за національністю росіянка, батьками якої записані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (на російській мові), що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.07.1962 року, актовий запис №32.

В паспорті громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік серії НОМЕР_2 , виданого 25.12.1978 відділом внутрішніх справ Орджонікідзевського райвиконкому м. Харкова, особисті дані заявника значаться як ОСОБА_1 (на російській мові), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Лосине Гайворонського району Бєлгородської області. На сторінці «дети-діти» записні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно диплому серії НОМЕР_3 , виданого 01.07.1981 року, ОСОБА_1 в 1977 році вступила до Харківського машинобудівельного технікуму, який закінчила 1981 році.

30.10.1985 року ОСОБА_2 (на російській мові) уклав шлюб із ОСОБА_1 (на російській мові), після чого їй присвоєно прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується даними свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 30.10.1985 року Шарівською сільською радою Валківського району Харківської області, актовий запис №21.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (на російській мові), що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 19.09.1985 року Шарівською сільською радою Валківського району Харківської області, актовий запис №14.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_6 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (на російській мові), що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 10.02.1988 року Шарівською сільською радою Валківського району Харківської області, актовий запис №4.

Як вбачається зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_7 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , вона з 01.04.1991 року по теперішній час працює в колгоспі ім. Комінтерна, який реорганізовано в ПСП «Шарівка», що також підтверджується відповідною довідкою ПСП «Шарівка» №15/09-1 від 15.09.2021 року.

За повідомленням КЗ «Шарівський ліцей Валківської міської ради Харківської області» №01-33/294 від 18.10.2021 року, ОСОБА_5 , 1985 р.н., навчався у Шарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів і був зарахований до 1 класу 01.09.1991 року за заявою матері ОСОБА_1 , закінчив навчальний заклад 21.06.2002 року.

Згідно акту обстеження сумісного місця проживання від 01.11.2021 року, ОСОБА_1 протягом останніх 38 років фактично проживає без реєстрації місця проживання разом зі своєю родиною (чоловіком та дітьми) за адресою: АДРЕСА_1 .

20.11.2000 року Валківським відділенням Нововодолазької МДПІ на ім`я ОСОБА_1 видано картку фізичної особи-платника податків № НОМЕР_8 .

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Ч.2 ст.315 ЦПК України визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у порядку ч.2 ст.256 ЦПК (ст.315 ЦПК згідно змін від 15.12.2017 року) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст.256(315) ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, та 13.11.1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі ЗУ «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗУ «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року.

Згідно п.3 ч.2 ст.9 ЗУ «Про громадянство України» безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Ст.1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України визначений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 року №215.

П.7 Порядку визначено, що громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13.11.1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України.

У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року. Крім того, пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до ЗУ «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

З огляду на викладене, зібрані у справі докази та їх оцінка в сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 постійно проживала на території України станом на 24.08.1991 року та на момент набрання чинності ЗУ «Про громадянство України» - 13.11.1991 року, а тому є всі підстави для встановлення зазначеного факту у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лосине Гайворонського району Бєлгородської області, РНОКПП НОМЕР_8 , на території України станом на 24.08.1991 року та на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України», а саме 13.11.1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 17.01.2022 року.

Суддя А.П. Токмакова