Рішення № 102753246, 24.01.2022, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/54/22

Провадження № 2-о/615/6/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.,

секретаря судового засіданні - Дутко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Валківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

встановив:

18.01.2022 року заявник звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карандакове Черемисиновського району Курської області Російська Федерація, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дебальцеве Донецької області на тимчасово окупованій території України, непідконтрольній українській владі.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що зареєструвати смерть батька у встановленому законами України порядку неможливо, оскільки на підтвердження факту його смерті є лише документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, в зв`язку з чим не можливо зареєструвати смерть ОСОБА_2 та отримати допомогу на поховання.

У відповідності до ч.2 ст.317 ЦПК України справу розглянуто невідкладно, про що повідомлені сторони у справі, які не заперечували проти судового розгляду за їх відсутності.

Заявник надала клопотання про розгляд заяви за її відсутності, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник третьої особи Губський І. надав заяву про розгляд справи за відсутності представника установи. Просив ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши надані докази, суд доходить висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася « ОСОБА_1 », батьками якої записані « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 », що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.03.1986 року міським відділом ЗАГС м. Дебальцеве Донецької області, актовий запис №125.

21.09.2007 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 , після чого їй присвоєно прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21.09.2007 року відділом РАЦС по м. Харкову №2 Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1468.

« ОСОБА_4 » помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 27.12.2021 року відділом ЗАГС Дебальцівського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, актовий запис №473, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Як передбачено ч.1 ст.18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Зі змісту ч.ч.2,3 ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», вбачається, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

В окремому провадженні суд, зокрема, розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст.315 ЦПК України).

Відповідно ч.2 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права, яка викладена у висновках ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «laizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.

Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих та такій території органів влади.

Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

З огляду на викладене, встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідне для державної реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть на території України.

На сьогоднішній час Свідоцтво про смерть, видане відділом РАЦС тимчасово окупованої території не є підставою для реєстрації смерті ОСОБА_2 на території України, тому заявник позбавлена можливості зареєструвати його смерть іншим способом.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть, видане державним органом України.

Керуючись ст.ст.265-272 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карандаково Черемисиновського району Курської області Російська Федерація, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дебальцеве Донецької області на тимчасово окупованій території України, непідконтрольній українській владі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення підлягає негайному виконанню, апеляційне оскарження не зупиняє його виконання.

Повне судове рішення складено 24.01.2022 року.

Суддя А.П. Токмакова