Вирок № 10274416, 21.05.2010, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 1-490/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Трусової Т.О.,

при секретарі Косолап Л.П.,

за участю: прокурора Медведюк О.О., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівки Донецької області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 (п/б), проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, несудимого,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Золотоноші Черкаської області, українки, громадянки України, незаміжньої, з повною середньою освітою, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_5, несудимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2010 року приблизно о 20-30 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходились в квартирі АДРЕСА_1, куди вони були запрошені мешканцем вказаної квартири ОСОБА_4. В той час, коли останній знаходився в приміщенні ванної кімнати, ОСОБА_2, керуючись раптово виниклим умислом, запропонував ОСОБА_3 викрасти майно ОСОБА_4, на що вона погодилася.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_2, діючи згідно домовленості з ОСОБА_3, з метою недопущення опору зі сторони потерпілого став утримувати в зачиненому стані двері ванної кімнати, де знаходився ОСОБА_4. В цей час ОСОБА_3, користуючись тим що ОСОБА_4 був позбавлений можливості чинити фізичний опір, з житлової кімнати викрала комп*ютер-ноутбук марки «Фуджитсу-Сіменс» із зарядним пристроєм до нього вартістю 3000 грн., який поклала до своєї сумки. Після цього ОСОБА_3, діючи спільно з ОСОБА_2, помінялася з останнім ролями, та стала утримувати двері до ванної кімнати, оскільки ОСОБА_4 намагався силою їх відкрити. В свою чергу ОСОБА_2 зі столу в коридорі викрав два мобільні телефони: марки «Нокіа 6320» вартістю 100 грн. з сім-картою оператора мобільного зв*язку «МТС» вартістю 10 грн., на рахунку якої було 5 грн., та марки «LG К 500» вартістю 200 грн. з сім-картою оператора мобільного зв*язку «Лайф» вартістю 10 грн., на рахунку якої було 10 грн., а також рюкзак вартістю 100 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 300 грн. та майно, яке не становить для потерпілого матеріальної цінності: візитівки в кількості 22 шт., паспорт громадянина Франції, міжнародний паспорт, посвідчення водія, міграційна картка - все на ім*я ОСОБА_4, картка для відчинення дверей «Days іnn», банківська картка «Vitale» і чек на отримувача з банку м. Ліона. Заволодівши майном ОСОБА_4 на загальну суму 3835 грн. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вибігли з квартири. В цей момент ОСОБА_4, відкривши двері ванної кімнати, вибіг слідом за ними та почав їх переслідувати, вимагаючи повернути його майно, однак ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його вимогу не відреагували та, утримуючи викрадене майно, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Підсудні вину у вчиненні злочину при обставинах, встановлених судом, визнали повністю, в скоєному розкаялися. ОСОБА_2 показав, що в січні 2010 року в мережі Інтернет він познайомився з громадянином Франції ОСОБА_4 після чого вони зустрілися з ним особисто. Під час спілкування ОСОБА_4 спитав, чи є у нього знайома дівчина, щоб показати йому місто, піти на дискотеку. Він сказав, що є, і зателефонував своїй знайомій ОСОБА_3, з якою раніше разом працював в гіпермаркеті «Ашан». Ольга погодилася і за домовленістю вони 29 січня 2010 року увечері зустрілися з ОСОБА_4 та пішли до нього додому. У квартирі ОСОБА_4 пішов у ванну кімнату помити руки, а він в цей час побачив у кімнаті ноутбук і запропонував ОСОБА_3 його викрасти, на що та погодилася. За пропозицією ОСОБА_3 він став тримати двері ванної кімнати, щоб ОСОБА_4 не вийшов, а ОСОБА_3 в цей час взяла ноутбук. Потім ОСОБА_3 стала тримати двері сказавши йому відкривати вхідні двері. Виходячи, він забрав з коридору два мобільні телефони і рюкзак, а ОСОБА_3, вибігаючи за ним, несла в своїй сумці ноутбук. ОСОБА_4 вибіг за ОСОБА_3 і кричав, однак вони втікли. Наступного дня вони продали ноутбук на ринку «Караваєві дачі» за 1600 грн., а мобільний телефон «LG К 500» - за 230 грн., поділивши гроші порівну. Телефон «Нокіа» він залишив собі, а рюкзак ОСОБА_4 залишився у ОСОБА_3 вдома. Підсудний пояснив, що, знайомлячись з громадянином Франції та ідучи до нього додому, він не мав наміру його грабувати, а умисел на заволодіння його майном у нього виник в той момент, коли він побачив ноутбук. На злочин його штовхнуло скрутне матеріальне становище необхідно було терміново заплатити за кімнату, яку він винаймав, а заробітну плату йому затримували. ОСОБА_2 підтвердив перелік і вартість викраденого майна.

ОСОБА_3 підтвердила показання ОСОБА_2 додавши, що матеріальної скрути вона не відчувала, оскільки, навчаючись на перукаря в м. Києві, отримувала гроші на прожиття від матері, але погодилася викрасти чуже майно, щоб допомогти своєму товаришеві. Гроші за продане майно вони поділити порівну, оскільки так запропонував ОСОБА_2

Судом за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, зокрема, показань потерпілого, свідків, письмових та речових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються, підсудні та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності їх позиції. Учасникам судового розгляду роз*яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні підсудним виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який є тяжким злочином, обставини його вчинення, їх рівний ступінь участі у вчиненні злочину, а також дані про їх особи.

Так суд бере до уваги юний вік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та те, що вони до кримінальної відповідальності притягуються вперше і раніше ні в яких неправомірних діях помічені не були, при цьому ОСОБА_2 працює, а ОСОБА_3 - навчається, ОСОБА_2 позитивно характеризуються за місцем проживання, а ОСОБА_3- за місцем колишньої роботи, їх сімейні обставини, зокрема стан здоров*я матері ОСОБА_2, яка є інвалідом 1 групи і потребує стороннього догляду, умови життя ОСОБА_3, батько якої помер, коли їй було 10 років, і мати виховувала її сама.

Обставинами, які пом*якшують покарання підсудних, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання підсудних, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд призначає як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, встановленому санкцією частини статті обвинувачення, але вважає, що мета покарання може бути досягнута без їх ізоляції від суспільства, що передбачено ст. 75 КК України. На думку суду таке покарання буде достатнім для їх виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити їм покарання по 4 (чотири) роки позбавлення волі кожному. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, якщо протягом цього строку вони не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов*язки. Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступні обов*язки:

? не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

? повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Питання про речові докази вирішити наступним чином: мобільний телефон «Нокіа 6320», портмоне, паспорт, міжнародний паспорт, міграційну картку, чек, посвідчення водія, банківську картку, картку-ключ та візитні картки - залишити потерпілому ОСОБА_4, шарф повернути ОСОБА_3, липку стрічку з відбитками пальців рук зберігати при справі.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (розрахунковий рахунок 31253272210699 в ГУДКУ в Київській області, код ЗКПО 25575285, МФО 821018, код послуги 60000) судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи по 243,39 грн. з кожного.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 на підписку про невиїзд, звільнивши їх з-під варти в залі суду. Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: