Ухвала суду № 102705716, 28.12.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1371/20

№ провадження 1-кп/208/138/22

УХВАЛА

28 грудня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді Савранського Т.А., при секретарі Луценко Л.О.,

за участю прокурора Хижниченко Є.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Грудського І.М.,

у відкритому судовому засіданні, розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, маючого середню освіту, мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться вищезазначене кримінальне провадження. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат Туманов С.Г. в судові засідання не з`явився пославшись на свою зайнятість в інших засіданнях.

Відповідно до доручення яке надійшло з Центру безоплатної правової допомоги, здійснювати захист обвинуваченого при окремій процесуальній дії доручено адвокату Грудському І.М.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, яке аргументовано тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину. Більше року обвинувачений знаходився у розшуку під час досудового слідства по справі. Існує ризик переховування ОСОБА_3 від суду у разі зміни йому запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою, так як обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, знаходячись на свободі в будь-який момент може залишити межі міста, намагаючись переховуватись від суду задля уникнення покарання за тяжкий умисний злочин. Зазначені ризики у своїй сукупності доводять неможливість застосування до ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу.

Захисник Грудський заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Вважав, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого цілком можливо забезпечити шляхом застосування до ОСОБА_3 домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 заявив, що наполягає на участі в судовому засіданні адвоката Туманова. Заперечував проти клопотання прокурора та значив, що останнім ніяким чином не доводиться факт його переховування від суду. Відносно нього не було обрано ніякого запобіжного заходу. Він постійно знаходився за місцем свого постійного мешкання, що можуть підтвердити численні свідки, сусіди. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у тому числі з носінням електронного браслету.

Нормами КПК України визначено, що метою запобіжного заходу є нівелювання відповідних ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Європейський суд з прав людини у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У рішенні по справі «W.проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Доводи захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, пояснення ОСОБА_3 щодо відсутності яких бо доказів його переховування від суду, суд вважає безпідставними.

ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини, за який у разі доведеності його вини може бути засуджений до тривалого покарання у виді позбавлення волі. Зазначене доводить ризик переховування від суду, який підтверджено об`єктивно, а саме перебуванням ОСОБА_3 під час досудового слідства у розшуку тривалий час, затриманий за місцем мешкання, але в процесі санкціонованого обшуку, ціллю якого було саме відшукання ОСОБА_3 , і двері житлового приміщення було зламано за допомогою кувалди та лому.

При розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 та встановлена наявність ризиків, визначених зазначеною вище нормою КПК України.

Суд вважає, що у даному випадку, доводи про зміну запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою, не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Приймаючи до уваги дані про обвинуваченого, його сімейний стан, соціальні зв`язки, які суд оцінює у сукупності з іншими наведеними вище даними, суд вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, які встановлено ч.5 ст.194 КПК України.

Для відмови в звільненні особи з-під варти застосовуються принципи конвенційного прецендентного права, такі як ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд, ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя, про що зазначається у рішеннях ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» та «Вемгофф проти Німеччини»

Відкладення судових засідання відбуваються саме з причин неявок адвоката обвинуваченого.

На підставі викладеного, не вбачаючи підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 350 КПК України, суд –

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити, строком до 25.02.2022 року.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.

Суддя Савранський Т. А.